Hellpoint

Хотілося із двоюрідним братом пограти у щось серйозне по спліт-скріну, і трохи пошукавши в Steam по тегу "Кооперативна гра на одному екрані" я натрапив на цю гру. Власне сама ідея "Dark Souls"-подібної гри в космосі мене зацікавила, єдине що насторожувало, це візуальна подібність локацій на всіх скріншотах, але вирішив таки ризикнути.

"Hellpoint" починає свою розповідь із того, що ми приходимо до тями в мілкому басейні біля транспортного човна, в ангарі космічної бази. Очевидним є те, що ми не людина (принаймні не зовсім людина), також доволі швидко нам дають зрозуміти, що нас було штучно створено, проте цілі (чи навіть сенс нашого існування) нам наразі невідомі.
Як заведено у "Dark Souls"-подібних іграх, брифінгу чи передісторії як такої нам не дають, а одразу випускають в світ: іди куди хочеш, роби що можеш...
Власне, знаходимося ми на космічній станції Ірід Нова. Вона розташована біля Чорної Діри, завдяки чому отримує постійне енергетичне відновлення. Проте, сама станція покинута... хоча не зовсім. По ній блукають безліч мутантів, здичавілих людей (деякі з них поклоняються Чорній Дірі як божеству), а також потойбічних (іншовимірних) істот. Ірід Нова - науковий об'єкт, тож на ньому звісно проводили експерименти, ну і за класикою жанру "щось пішло не так", ця станція і отримала свій поточний стан.

Гадаю, цю гру також можна віднести до опен-ворлда, але на відміну від того ж "Dark Souls", особливості сетингу дають розгалужену систему коридорів, тож насправді потикавшись в зачинені двері (до яких пізніше можна буде повернутися) виявляється, що ми маємо в принципі лише один шлях.
Також як і заведено в іграх подібного типу, "Hellpoint" надає вкрай мало інформації про правила ігрового світу. Тобто сам гравець повинен розібратися, що він повинен робити, та як в цю гру взагалі грати... про це нижче.

В грі присутні Розломи. Це такі собі червоточини, сліди яких гравець (Нащадок) може знаходити та відкривати їх, після чого вони стають доступні для взаємодії. Перемагаючи ворогів ми отримуємо аксіони, які за допомогою Розломів і можна перевести в покращення обраних характеристик персонажа.
Також на локаціях можна знайти такі собі синхронізатори Розломів, саме завдяки ним (як очевидно із назви) ми маємо змогу синхронізувати Розломи (один синхронізатор - один Розлом), завдяки чому ми і отримуємо можливість моментального переміщення між синхронізованими  Розломами, які можуть бути розташованими в зовсім різних локаціях.
А от у випадку смерті, ми втрачаємо всі невикористані аксіони, проте якщо ми доберемося до місця останньої смерті не померши ще раз, то можемо повернути втрачене. Але треба бути максимально обережним, бо всі вороги повертаються після нашої смерті, та ще й недалеко від місця де ми померли з'являється наша тінь (ворог-привид із екіпіровкою ідентичною до нашої в момент смерті).

Не дивлячись на космічний антураж, це все таки слешер, тож головною зброєю тут є зброя ближнього бою (мечі, сокири, кийки...), хоча присутні і деякі бластери, плазмомети і навіть магічні предмети.
Звісно, як і годиться для РПГ, згодом ми назбираємо купу всякого лахміття (різні шоломи, нарукавники, обладунки, скафандри...), також зможемо створювати та покращувати речі... тож так, в інвентарі доведеться провести багато часу.

При грі в кооперативі по спліт-скріну є свої особливості. Треба почати гру одним персонажем (він буде основним), а потім можна приєднати до гри ще одного гравця, створеного завчасно (він виконуватиме роль допоміжного). Причому правила гри у цих гравців дещо відрізняються.
Сюжетний прогрес отримує тільки основний гравець, також тільки він може підбирати ключові предмети і взаємодіяти із ними, переходити між локаціями... Але все, що збирається обома гравцями (також аксіони за вбитих ворогів) надається обом, та витрачати зібрані аксіони чи обирати й прокачувати зброю й лахи кожен може незалежно від іншого.
Також після смерті допоміжного гравця, основний може його воскресити за половину свого життя, а от смерть основного призводить до смерті обох. Ще допоміжний гравець не втрачає свої аксіони після смерті, і через це (на практиці) прокачується швидше за основного. Також від смерті допоміжного не з'являється його тінь.

В "Hellpoint", як на мене, ідеально відміряно пропорції боїв та дослідження локацій. Присутньо дуже багато секретів. Втім, якщо ви підключені до мережі, на стінах можна знайти сліди залишені іншими гравцями, в них за допомогою обмеженої кількості символів залишені послання реальних людей, тож і сам гравець може такі робити (я теж такі залишав). В них дуже часто містяться підказки, де поруч із цим відбитком є секрет. Це дуже допомагає, а трольських повідомлень не так вже й багато.
Ще тут звісно є боси, і вони майже всі офігенні. Бої із ними відбуваються на закритих аренах, та  примушують добряче "потанцювати".

Недоліків тут в принципі небагато. І мабуть два головних із них стосуються саме босів, і саме при грі по спліт-скріну.
Деякі боси (чітко пам'ятаю двох) чомусь не звертають увагу на допоміжного гравця, тому битва із ними перетворюється на суцільний захист основним гравцем і сліпу атаку допоміжним. Також, як і годиться, боси мають довгу шкалу життя, що розташовується внизу екрана. Проте, після смерті допоміжного гравця, його половина екрана (саме нижня) тьмяніє і майже повністю ховає шкалу життя боса, тож основному гравцю в такому випадку доводиться продовжувати бій без такої важливої інформації.
Всі інші недоліки несуттєві. Один раз я провалився крізь підлогу під локацію й миттєво помер, декілька разів допоміжний гравець залазив куди не можна (на інший бік ігрової зони), а рідкісні "танці" застряглих тіл переможених ворогів не варті й згадки.

Що до сюжету і кінцівки. Історія насправді дуже непогано прокладається в двох жанрах: наукової фантастики і окультної містики, причому не викликаючи протиріччя. Як тут не згадати про фільм "Event Horizon". Зустрітися нам доведеться і з богом, і зі штучним інтелектом.
В кінці нас повертають на стартову позицію, і в сюжетному плані це має сенс. Але фактично, нам просто пропонують перепройти гру із раніше прокачаними характеристиками та зібраними предметами (лише ключові предмети в нас забрали) на підвищеній складності. Гадаю це також має сенс, бо тут є багато чого, що можна пропустити при першому проходженні (я також ідучи на фінального боса залишив за собою не мало зачинених дверей). Ну і в принципі, при переграванні, володіючи інформацією, що отримав гравець при першому проходженні, гадаю відчуття будуть дещо іншими.

І я, і мій двоюрідний брат, залишилися цілком задоволеними цією грою. Гадаю соло в "Hellpoint" грати набагато важче, проте не думаю що неможливо.
Сміливо рекомендую. І, блін, ще раз: "Dark Souls" в космосі! Що вам ще треба!!!

Обраний GMV: