Ну от, нарешті це сталося, я пройшов першу КУПЛЕНУ Фіналку. Крім того, не дивлячись на те, що до цього мною були пройдені ВСІ попередні номерні частини, саме ця гра також стала першою, в яку я грав на великому екрані (40''), та ще й вперше проходив на англійській мові, і вперше PC версію...
Тож забігаючи наперед, очевидно, що ця частина стала для мене особливою.
"Final Fantasy X" починає свою розповідь зі знайомства із хлопцем на ім'я Тідус (це його історія), він дуже успішний і популярний гравець у Бліцболл. Це щось типу грубого підводного поло, причому гравці під час матчу плавають всередині водяної кулі, яка знаходиться в повітрі, в центі стадіону-арени. І так, гравці під час гри не мають можливості дихати, тож і грають не надто довго, навіть незважаючи на те, що тутешні спортсмени можуть затримувати дихання на нереальний час.
Отож, Тідус пробиваючись крізь натовп фанатів якраз поспішає на матч, що відбудеться на домашній арені його команди, яка представляє місто Занарканд. Поєдинок починається, та в розпал битви місто атакує величезне створіння схоже на летючого кита. І так, звук авіаційної тривоги змусив мене полізти в телефон, щоб переконатися, ще це тільки в грі.
Тікаючи від руйнувань, головного героя зустрічає Аурон - старий друг його батька. Власне, сам батько Тідуса - Джект, найкращій гравець в історії Блітцболлу (та далеко не найкращій батько), зник десять років тому. Аурон каже, що істота яка напала на місто називається Гріх, а потім передає Тідусу меч, який нібито належав Джекту. Разом вони пробиваються крізь ряди монстрів, яких породжує Гріх, та зрештою вихром їх обох засмоктує в середину Гріха.
Насправді, все вище описане подається в доволі неприємному, збитому темпі... Проте саме з цього моменту, історія стає на правильні рейки і поступово та рівномірно розкривається протягом всієї гри.
На цей раз Тідус приходить до тями вже біля острова, на березі якого, місцеві тренуються із м'ячем точно такого типу, яким він звик грати в Блітцболл. Тож побачивши уміння головного героя, капітан місцевої команди - Вакка, пропонує нам до них приєднатися.
Дізнавшись, що Тідус був в контакті із Гріхом, Вакка із розумінням ставиться до наших розпитувань про все підряд, бо це не таке вже й рідкісне явище - тимчасова амнезія через токсини Гріха, після контакту із ним. Ну і нам вдається дізнатися, що ми знаходимося на невеличкому острові поблизу континента - Спіра, який постійно атакується Гріхом і його монстрами.
Згідно із ученням релігійного ордену Євон, Гріх - це покарання людству, за використання Машин у минулому, за допомогою яких люди вели війни, в результаті чого і було знижено місто Занарканд. Знищити Гріх можливо, для цього є обрані - Призивачі, вони разом із охоронцями вирушають у паломництво по Спірі, під час якого вчаться викликати Істот Призову, а також відпускають душі загиблих людей, щоб їх не поглинув Гріх та не перетворив на монстрів. Відвідавши всі храми і отримавши достатньо сил, Призивач мусить рушати до руїн Занарканду, щоб виконати ритуал Фінального Призову, і за допомогою останньої Істоти Призову перемогти Гріх. Причому, це вже відбувалося неодноразово, після чого завжди наступав Час Спокою, та щоразу Гріх знову відроджувався, і так буде завжди, доки люди своїми вчинками і молитвами не заслужать собі прощення, за гріхи їхніх предків.
Перед відправленням на континент, на турнір по Блітцболлу, Вакка знайомить Тідуса із молодою Призивателькою - Юною та її охоронцями: Лулу та Кімарі. Вона якраз вирушає в паломництво, а так як Вакка знає Юну із дитинства, то береться разом із Тідусом її супроводжувати, принаймні, доки їх шляхи не розійдуться.
Ну і це все було лише вступом...
Ще кілька сюжетних (не спойлерних) цікавинок.
Призивач, котрий переміг останнього Гріха - Бланка, це батько Юни. До того ж Юна стверджує, що її батька в паломництві супроводжували охоронці з іменами Джект та Аурон.
Також в Спірі є Орден Хрестоносців. Це звичайні люди, які не можуть бути Призивачами, але хочуть боротися проти Гріха та його породжень, ну і просто допомагають місцевим чим можуть. Та вони цілком лояльні до Євона.
В принципі, не дивлячись на те, що на цьому континенті є багато різних рас, в тому числі і звіро-люди, всі вони так чи інакше живуть за вченням Євона. Але є й одне виключення: ціла раса людей - АльБет. У них навіть своя мова є, і так, це саме ті "друзі" Тідуса, в комбінезонах. Вони якраз покладаються на Машини, і саме ними намагаються перемогти Гріх. А головує в них, звісно ж, наш друзяка Сід. Ну і очевидно, що вони не ладнають із Євоном, та це взаємно.
Ну і ще, як не дивно, та жест-вітання в ордені Євон відомий Тідусу, проте як жест перемоги гравців в Бліцболл.
Під керування нам дають 7 персонажів, тож про них коротенько:
- Тідус - головний герой, по суті мечник;
- Вакка - капітан Бліцболльної команди, використовує м'яч як зброю, дальня атака;
- Юна - молода Призивателька, що вирушає в паломництво, також виконує функції білого мага;
- Лулу - темний маг, з милою плюшевою іграшкою в руках, подруга Вакки і Юни з дитинства, косплеїть Байонетту;
- Камарі - представник раси Ронзо (лево-подібні звіро-люди), таке враження, що планувався як драгун, та зрештою вийшло "всього потрошку", основна фішка - вміння красти овердвайви в противників;
- Аурон - друг Джекта, по типу - воїн з двуручним мечем, тобто б'є сильно але повільно, може пробивати ворожу броню;
- Рікку - наймолодша в нашому загоні, представниця АльБет, технік-крадій, використання гранат, можливість миттєво розбирати ворогів-роботів.
Ну і нарешті ми дісталися головного смаколика саме цієї частини - боївки. Нарешті, НАРЕШТІ, УРАААААА... прибрали "умовно динамічні" (як я їх називаю) бої. В персонажів все ще є показник "швидкість", і відновлення після різних дій займає різний проміжок часу, АЛЕ повернули те, що доки ТИ не обереш дію для поточного персонажа, ніхто не вклиниться без черги і не забере в тебе право на дію. Ба більше, тепер навіть сама черга відображається на екрані (з врахуванням, що всі обиратимуть звичайну атаку), що допомагає правильно прораховувати свої дії наперед.
Крім того, головним нововведенням "Final Fantasy X", гадаю, можна вважати можливість зміни персонажів прямо під час бою, і (о слава Ктулху) це навіть не враховується як дія. Тобто, в бою з нашої сторони можуть приймати участь одночасно до 3-х персонажів, але коли приходить черга обрати дію для когось із них, ми можемо спокійно замінити його іншим персонажем, який не входив в стартову трійку, і вже ним виконати якусь дію. Та навіть ще більше, якщо ми змінили персонажа, а потім "упс, хотю назад", або "ой, не той", то не проблема - бери і змінюй, назад чи на іншого, право на дію в тебе так і не заберуть, поки ти її не виконаєш.
Щоб було зрозуміло, наскільки це круто, реальний приклад, що я постійно використовував. В цій частині, крім магії "Скан", яка показує наявне у ворога здоров'я та його реакцію на природні елементалії (вогонь, блискавка, вода, лід), є ще й "Скан" - пасивна абілка, яка встановлюється на зброю. Вона постійно активна, якщо хоча б хтось із паті (три поточних бійці) екіпірований цією зброєю. Отож, я встановив цю абілку на зброю тільки одного персонажа, а потім, під час бою, якщо цей персонаж не був "на полі", я міг в будь який момент замінити ним поточного бійця, подивитися здоров'я ворогів та якою природною елементаллю їх краще бити, а потім повернути попереднього персонажа і продовжити бій, використовуючи надбану інформацію.
Ще суттєвим нововведенням є Сітка Сфер. По суті це величезний граф, вершини якого можуть мати уміння, магію або покращення фізичних та магічних характеристик. Всі персонажі умовно розташовані в різних частинах цього графа, та можуть пересуватися його ребрами (право на крок здобувається отримання досвіду в боях). Потрапивши на будь-яку вершину, у гравця є можливість активувати покращення із цієї вершини, та інших вершин на відстані в один крок. Активація відбувається за допомогу Сфер, які також вибиваються із ворогів. Кожний персонаж пересувається по графу незалежно від інших, тому може активувати для себе вершину, як була до того активована іншим персонажем. Тож виходить, що моя "класифікація" персонажів, що я навів її вище, суто умовна, бо насправді нам ніхто не забороняє, скажімо качати чорну магію для Аурона, або силові уміння для Юни...
Як на мене, дуже зручна і зрозуміла система прокачки, навіть можна сказати: як окрема міні-гра.
В усьому іншому ігролад "Final Fantasy X" відповідає попереднім частинам: рандомні бої із ворогами яких не видно під час пересування, лікування та відновлення в готелях та на сейв-пойнтах (правда тепер безкоштовно), можливість пересування на Чокобо, літаючий корабель (тепер суто фаст-тревел), величезна купа секретів та схованок, овердрайви...
Оу, так, важлива річ. Вперше в серії виклик Істот Призову не просто застосовує їх уміння під епічну кат-сценку, а переводить в особливий режим бою: наші персонажі відходять, і ми повноцінно керуємо викликаною істотою (із старих знайомих тут у нас Іфрит, Шива та Бахамут). Насправді під час бою із іншою Істотою Призиву, чи проти Босса, це виглядає трохи, як поєдинок покемонів.
Та зрештою, основна фішка в цих Істот Призову це все-таки овердрайви (те саме супер-уміння з минулих частин). І тут є хитрість. Я відходив на локацію із не сильними ворогами, викликав по черзі кожну Істоту Призову, і просто в захисті очікував коли вороги наб'ють кожному з них по овердрайву. Таким чином, виходячи на Босса, чи збіса дебелого ворога, я міг викликати Істоту Призову, і в неї вже був заряджений овердрайв, а це значить що як мінімум один раз ворогу буде ДУЖЕ боляче.
Що ще з цікавинок.
Тут є можливість "вчити" мову АльБет. Тобто не знаючи її, в субтитрах тобі показують просто набір літер (на перший погляд). Але знаходячи на локаціях спеціальні книжки, ти дізнаєшся, що наприклад, замість літер "А" тобі пишуть "М", і в подальшому в субтитрах тобі вже відображають правильну літеру, до того ж виділяючи її іншим кольором. Зрештою, в мене залишилося неперекладеними лише три літери "T", "S" і "K", але вирахувати та запам'ятати для себе, що замість них мені відображаються "D" "C" і "G" - відповідно, було зовсім не складно, тому я міг (хоч і повільніше) читати всі діалоги на АльБет-ській мові.
Не забули розробники й додати можливість уникання випадкових боїв, що безмежно полегшує дослідження локацій. Звісно, це пересування на Чокобо, але ще мені вдалося знайти меч для Аурона, із відповідною абілкою.
Дають тут і пограти в Бліцбол, також покроково, тож вийшло щось на кшталт ігор серії "Captain Tsubasa"... мені не сподобалось. Проте обов'язковий матч лише один, але і в ньому перемога не обов'язкова.
Що цікаво, звичайні цивільні (NPC), прям ДУЖЕ часто дають всякі корисні ніштяки, тож рекомендую їх не ігнорити.
Також мені здалося, що на відміну від майже всіх попередніх частин серії, увага акцентується не на "таємному минулому" кожного персонажа, а саме на взаємодії і стосунках персонажів в подіях теперішнього часу. І мушу визнати, вийшло дуже красиво. Наприклад, одна із основних тем - ставлення Тідуса до свого батька, що не могло мені не нагадати прекрасний фільм "Ad Astra" (2019) з Бредом Пітом в головній ролі.
До того ж, тут прям очевидно проглядається, що саме ця гра, я б навіть сказав - не надихнула, а породила серію "Kingdom Hearts".
Ну і як завше, окремо про фінального Босса. Принаймні, того кого я вважаю фінальним Боссом, я завалив з другої спроби, і маючи відносно великий запас можливостей, яких я не використав, бо не було потреби. Я навіть так і не вкачав магію Ультіма, зупинивши Лулу за 4-и кроки до неї. Ще варто визнати, що ігри серії "Final Fantasy" вже неодноразово давали нам набагато епічніші фінальні битви... Проте, що витягує саме ЦЮ битву, так це музикальний супровід, це просто щось із чимось - крутезніший крутяк!!!
Так от, після цього бою є ще декілька, але щось мені підказує, що там неможливо померти.
Що до закінчення: сумне, але дуже красиве.
Якщо сильно постаратися виколупати недоліки в цій частині... То, наприклад, згадане на початку, збите оповідання у вступі.
Або те що поточна паті, хоч і обирається вручну, та після кожного бою реформується на трійку персонажів які були на полі, під час закінчення бою. Все таки хотілося б можливості, обрати статичну трійку для кожного нового бою.
Ну або ще темні Істоти Призову, які перегороджують наш шлях в деякі зони під час бектрекінгу. Вони якісь нереальні, і тупо сильніші на фінального Босса. Кожна їхня дія забирає в моїх персонажів по 9999 здоров'я, при тому що мій найпрокачаніший персонаж - Тідус, мав здається трохи більше 5000 здоров'я в кінці гри.
Також до недоліків можна віднести якість текстур другорядних персонажів, що помітно нижча за основних дійових осіб. Або CG ролики, що поступаються якістю заставкам на рушії.
А ще тут немає енд-геймінгу.
І знаєте що, із такими "претензіями" можна сміливо йти за російським військовим кораблем... це просто ніщо, а не недоліки.
Отож "Final Fantasy X", не побоюся такої оцінки, одна з найкращих частин серії! Ще не вирішив, куди саме вона відправиться в моєму рейтингу, але точно вище за будь яку частину з першої PlayStation.
Ця гра по-справжньому виводить франшизу на якісно новий рівень. І це стосується всього: сюжету, графіки, музики, геймплею... Єдине: комусь таки не сподобається, що вона прям відчувається японщиною, навіть більше за всі попередні частини.
Ну і звісно, бажання одразу взятися за наступну, як і раніше, в мене присутнє. Проте я притримаю коней, бо вже перевірено, що так робити з цією серією не треба.
І ще одне, не думав що таке скажу, але сучасному геймеру я рекомендую починати знайомство з франшизою "Final Fantasy" саме з цієї частини.
На останок: я грав саме в версію "Final Fantasy X/X-2 HD Remaster". Тут на початку гри пропонується обрати тип Сітки Сфер: звичайний або складний, то сміливо можете обирати "складний", бо там просто значно більший граф. Також пропонують обрати оригінальний, чи покращений музичний супровід. Це можна змінювати і під час гри, та мені особисто більш сподобався "покращений".
Ах так, взагалі цей порт на PC - просто шикарний, як і "Kingdom Hearts HD 1.5 + 2.5 ReMIX". Square - просто красавці!
Відібраний GMV (СПОЙЛЕР):
Немає коментарів:
Дописати коментар