Aperture Desk Job

 Безкоштовна гра, що показує можливості Steam Deck, як я про неї чув.

 Дія відбувається в лабораторіях Апертури - дослідницького центру із серії "Portal", що є конкурентом Чорної Меси із серії "Half-Life".
На початку ми чуємо натхненну промову про важливість, цінність та перспективність нашої роботи. Це відбувається під час спуску на ліфті, і ми можемо спостерігати, якими дивовижними дослідженнями займаються наші колеги... І от, нарешті прибувши на наше робоче місце, трохи розгублений модуль-куратор на ім'я Грейді, інформує нас що, він випадково ввімкнув не той аудіозапис. Після виправлення цієї незначної помилки, ми чуємо настановну промову, яка призначалася нам: "Ей, ти! Вдягай комбінезон і починай працювати, інакше ми тебе звільнимо". Ах так, ще Грейді додає, що комбінезони вже не видають...
Власне, ми - інспектор продукції. А ця продукція, це унітази. Перед нами стіл-панель керування, за допомогою якої, нам потрібно залити воду в бачок туалету, що під'їжджає на конвеєрі, перевірити унітаз, збільшивши в ньому тиск, перевірити функцію біде, перевірити злив, повторити із наступним туалетом...
Через певний час нам трапляється бракований туалет, і в результаті інциденту, до нього в бачок потрапляють кулеметні набої. При перевірці зливу туалету в такому стані, ми отримуємо майже турель... що підкидає Грейді певну ідею. Домовившись із нами, він залишає нас за працею, та обіцяє повернутися із супер-винаходом, за допомогою якого ми вдвох зможемо миттєво піднятися по кар'єрних сходах...

Shonen Jump's One Piece (GBA)

 Якось під час навчання в інституті, коли я жорстко сидів на аніме, я спробував подивитися "One Piece", і не зміг подужати навіть перший сезон, через постійні повторювання і надто повільне просування сюжету. Проте повнометражки цієї франшизи мені дуже заходили, а конкретно "One Piece: Baron Omatsuri and the Secret Island" я взагалі вважаю шедевром. Проте під час написання диплома, я зістрибнув з аніме, і так і не зміг повернутися.
Та от настав 2023-й рік, і Netflix презентував Live Action адаптацію "One Piece", й новини про неї були в мене всюди... тож я подумав: "Якого хріна?!", і дав аніме серіалу ще один шанс. Щоб було зрозуміло, зараз я на 489-й серії (це 14-й сезон - "Марінфорд") і зупинятися не планую. До-речі, окрема подяка команді "Togarashi" за неймовірну роботу із перекладом цього аніме на українську мову.
Але до чого я то все? Ах, так. Під час перегляду цього аніме, вже після 100+ серії, я подумав, чому б не пошукати ігор по цій франшизі. Їх виявилося доволі багато (в тому числі і в Steam), але так як в мене якийсь бздик - починати із старіших ігор, то я й почав дивитися на найперші. Правда, як виявилося, спочатку ігри по "One Piece" виходили в стилі "Super Smash Bros.", плюс одна віртуальна настілка (де кубики треба кидати), одна візуальна новела (тільки японською), одна напів аркада - напів файтинг (треба красти скарби в команди суперника)... то я все попропускав. І от нарешті дістався до "Shonen Jump's One Piece" для Game Boy Advance, яка зуміла мене зацікавити.

Heavy Rain

 Я купляв собі PS3 (вже давно), в першу чергу заради 3-х ексклюзивів: "Heavy Rain", "Catherine" та "The Last of Us"... зараз вже 2024-й рік, і всі ці ігри доступні на ПК, а я жодної з них так і не пройшов на Плойці. Чесно кажучи навіть був якось залив "Heavy Rain", але там використовується гіроскоп на геймпаді, якого не було в моїй репліці. То поки я купив б/у оригінал, то вже якось і настрій втратив.
Повернувся я до цієї гри після того як вона вийшла на ПК, я дочекався солідної знижки, і в мене знову з'явився настрій спробувати в неї пограти. Хм... а свого часу, коли вона була ексклюзивною, про неї кричали із кожної праски...

 "Heavy Rain" розповідає історію про чоловіка на ім'я Ітан. Він працює архітектором, має красивий будинок, гарну дружину і двійко синів, одному з яких якраз виповнилося 10-ть років. Як казав Макс Пейн: "Американська мрія, що стала реальністю... але мрії мають химерну звичку псуватись, коли на них не дивишся". Десятирічний син Ітана, перебігаючи дорогу потрапляє під машину. Ітан теж отримує важкі ушкодження, в спробі врятувати сина, але виживає...
Пройшло два роки, Ітан розлучений, живе в неоковирному будинку, страждає від психологічної травми, і має ненайкращі стосунки зі своїм молодшим сином в дні коли він ним опікується. До того ж, головний герой має провали в пам'яті: іноді він відчуває запаморочення, а через мить опиняється в якомусь іншому місці, на кілька годин пізніше. Під час одного з таких провалів в пам'яті, Ітан губить свого сина. На місці де вони були разом, залишився тільки рюкзак малого, а додому він не повертався.
Депресивненько, скажете ви? Що ж, ловіть іще. В ці дні, в місті де відбуваються події, веде свою діяльність серійний убивця. Вже не перший рік, восени, він викрадає дітей, виключно хлопчиків, з малозабезпечених сімей, а через кілька днів, їх тіла знаходять без слідів насильства, причина смерті - захлинання дощовою водою, на груди жертв покладено орхідею, а в руку вкладено фігурку оригамі. Вбивцю було названо "Майстер Оригамі".

Ghost Squad (Wii)

 Ця гра є рейковим тиром (жанр, що якнайкраще підходить Nintendo Wii), яка була портована з аркадних автоматів. Граємо ми членами загону спецпризначенців, що протидіють найманцям та терористам.
Нам пропонують лише 3 місії (я не жартую):

1. Резиденція президента: терористи захопили високопосадовців та тримають їх у заручниках. В якості боса - гелікоптер, який треба збивати рекетами із системою захоплення цілі.
2. Борт номер один: терористи захопили президента на його літаку. Бос - головний терорист із гранатою, треба одним пострілом поцілити йому в баняк.
3. Джунглі: найманці викрали головного керівника компані, що розробляє зброю. В фіналі - сильно-броньований найманець із гранатометом, треба спочатку зламати його щит, а потім добити, використовуючи кулемет із підствольником.

"Мало!" - скажете ви, і я погоджусь, але є кілька "але"...

The Stanley Parable

 Свого часу доволі відома гра, до того ж всі наголошували на її незвичності, й натякали на шедевральність. Звісно це звернуло мою увагу на неї, але так вже повелося, що ігри із подібними відгуками я ДУЖЕ довго відкладаю, очікуючи певного настрою, й за цей час мої очікування від гри можуть сягнути небес, бо я бозна що про неї нафантазував...

 "The Stanley Parable" розповідає історію про парубка на ім'я Стенлі. Він - працівник номер 427 великої Компанії. В його обов'язки входить натискання кнопок... буквально. Кожен день він приходить на роботу, сідає за робоче місце, отримує вказівки: яку кнопку і як довго натискати. Він займається цим тижнями, місяцями, роками...
Та одного дня сталося щось неймовірне. Прийшовши в офіс, і всівшись на робоче місце... він не отримав жодних вказівок. Він все чекав, та з ним ніхто так і не зв'язувався. Тільки потім Стенлі усвідомив, що він в офісі ОДИН! Але нічого, має бути якесь пояснення, можливо він просто пропустив якусь нотатку про мітинг. ТОЧНО! Саме так!!! Треба іти в кімнату для мітингів.
Пройшовши повз порожні місця своїх колег і опинившись в кімнаті з іще двома дверима, Стенлі обрав двері ліворуч від себе...

Dead Island: Riptide

 Вже доволі давно я був пройшов оригінальний "Dead Island". Не те щоб вона мені прям зовсім не сподобалась, але була занадто одноманітною. Пізніше я пройшов її "Definitive Edition" версію вже в кооперативі, ну і там вона була значно веселішою.
І от настав час продовження... Чому? Не знаю. Спонтанно обрав.
Ще додам, що це я грав в оригінальну версію цієї гри, яка вже недоступна в Steam, а її "Definitive Edition" версію (яка відносно недавно роздавалася безкоштовно) знову залишив на кооп.

 "Dead Island: Riptide" продовжує історію героїв оригінальної гри, підхоплюючи події одразу після її закінчення. Тож, наша четвірка імунних змогла втекти із зараженого острова Баной на гелікоптері, прихопивши із собою зека-хацкера та нульову пацієнтку - тубілку, в якій вірус Куру й мутував до своїх "зомбовидних" властивостей, проте вона залишилась людиною.
Але паливо в гелікоптері не нескінченне, тож вже на підсосі героям "пощастило" натрапити на військовий корабель із посадковою платформою. Там їх швиденько скрутили, хакера і тубілку забрали окремо, а інших вирубили і замкнули в куюті разом із ще одним імунним (новим ігровим персонажем), він колишній австралійський військовий, якого було послано на острів для зачистки місцевих інфікованих (та потенційних інфікованих), чого він зробити не зміг, бо сам виріс на цих островах. Спеціаліст кастетної зброї (із натяком на Росомаху з "X-Men").
Проте невдовзі, під час шторму, щось пішло не так, і вірус вирвався з під контролю на цьому кораблі, інфікуючи персонал та військових. Скориставшись ситуацією наша (вже) п'ятірка звільняється, але корабель викидає на скелі, а ми приходимо до тями вже на березі острова Паланай.
Швидко стає зрозумілим що й цей острів також заражений, та хіба могло бути інакше із нашим фартом... Нас знаходиться місцева дівчина, і з її допомогою ми добираємося до табору вцілілих, де знаходимо одного із військових - офіцерів, що був на кораблі.
І от ми знову повернулися до першочергового завдання, втекти із зараженого острова.

Kingdom Hearts - Re:Chain of Memories

 Пройшовши "Kingdom Hearts - Final Mix", я зрозумів що був трохи поспішив, бо там були персонажі з "Final Fantasy X", з якою я на той момент ще не був знайомий. Тож поставивши серію "Kingdom Hearts" на паузу, я таки пройшов вищезгадану Фіналку, до того ж передивився деякі Діснеївські фільми (до речі тільки зараз помітив як сильно анімація від Disney вплинула на розвиток японської анімації), і от настав час повертатися в цей дивовижний Світ.
Другою грою серії була "Kingdom Hearts: Chain of Memories", яка виходила тільки на Game Boy Advance, проте пізніше вона була адаптована під PlayStation 2, і була випущена під назвою "Kingdom Hearts - Re:Chain of Memories". Саме ця адаптація і потрапила до збірки "Kingdom Hearts HD 1.5 + 2.5 ReMIX", що є на ПК, і в яку я саме і граю.
Знову використовував XBox подібний геймпад, і стандартну складність.
Ах так, і додатково попереджу, що тут я нещадно спойлерю по першій частині, тож - на свій острах та ризик...

 Ця гра починається рівно в тому ж місці де закінчується оригінал: Ансема - переможено; Браму Пітьми - зачинено; Ріку і Міккі - залишилися на темній стороні брами; Кайрі - повернулась на Острів, із обіцянкою чекати Сору і Ріку; Сора, Гуфі і Дональд - переслідують Плутто, із надією знайти Міккі і Ріку. До речі, стартова заставка цієї частини, показує події попередньої за допомогою кліпа в стилі GMV.
Отож, ідучи по слідах Плутто, під час однієї із ночівель під відкритим небом, до Сори являється людина в чорному балахоні, й попереджає його про те, що попереду його чекає те, що він шукає, але йому доведеться й щось втратити, і щоб пригадати найважливіше іноді треба щось забути. Продовживши свій шлях на наступний день, друзі підходять до Замку Забуття. А зайшовши до середини, вони відчувають впевненість в тому, що Міккі і Ріку десь поряд.

Unreal Tournament

 В першій половині нульових, в часи розквіту комп'ютерних клубів, майже всі гравці ділилися на дві групи: прихильники "Counter-Strike" (до якої і я себе відносив) та прихильники "Quake". Тактика проти швидкості, реалізм проти фантастики, командні дії проти індивідуальної майстерності... чим не клондайк для холіварів. Але тоді також майже всюди була встановлена і "Unreal Tournament", яка як не дивно подобалась обом групам, хоча й більш схожа саме на "Quake". Але ЧОМУСЬ в неї зовсім не часто грали...

 Ця гра - до зубного скреготу арена-шутер від першої особи. Як наслідок, сюжет як такий тут відсутній. В стартовій заставці нам лише повідомляють, що в майбутньому, через рівень насильства, що постійно збільшується, величезна корпорація організовує Турнір, де учасники на закритих аренах, маючи в доступі непоганий арсенал зброї, намагаються вбити одне одного. Ну і звісно, за цими боями спостерігають безліч глядачів (привіт "The Running Man" 1987). Власне, одним із таких бійців ми і граємо. Обрали зовнішній вигляд, ввели свій нікнейм, і вперед до Чемпіонства.

Silent Hill: Ascension (Android)

 Ну що ж, от і прийшла пора нового "Silent Hill", першого із пачки анонсованих, після довгої перерви.

 "Silent Hill: Ascension" являє собою інтерактивний серіал, причому про це було заявлено ще в анонсі, і тому я абсолютно не розумію кіпіш із приводу того, що "там не можна керувати"...
Але, все ж таки, що це таке? Це CG серіал, що транслюється щоденно, частинками епізодів по 5-8 хвилин на день (один епізод 30-50 хв). Потім, протягом доби відбувається голосування серед глядачів (як має вчинити той чи інший персонаж в певній ситуації), від результатів якого залежить подальший розвиток сюжету.
Як на мене, то звучить доволі непогано. Тобто події розвиватимуться не завжди як хочеш саме ти, але свою частинку впливу має кожен.
Ну і з приводу питання: "а чи це можна вважати грою", скажу що є візуальні новели (які я точно вважаю іграми), в яких взагалі немає вибору дій, тож однозначно - так.

 Що до сюжету, нам паралельно подають дві окремі історії.
Одна відбувається в США, в штаті Пенсільванія. Розповідається про місцевий культ. Одна з головних героїнь - Рейчіл, проводить обряд приєднання нового учасника - дівчини на ім'я Джой, яку вбиває монстр, що раптово з'являється нізвідки. Коли Рейчіл приходить до тями, інші члени культу розказують їй, що тіло Джой вже забрала поліція, а її смерть пов'язана із аневризмом. Після того як Рейчіл розповіла про те що сталося і що вона бачила, голова культу - Ксав'єр, приходить до висновку, що Рейчіл - обрана, і має провести всіх крізь темряву до світла... звичайна культистська хрінь... Як написано в священних писаннях цього культу: "хоча інші бачили монстрів, я бачив порятунок", що до речі є чи не єдиним посиланням до оригінальної серії. Рейчіл, все частіше починає бачити монстрів, а її чоловік - Ерік (якого вона також затягла до культу, але нічого йому не розповідає, бо він тільки нещодавно приєднався) дружить із братом Джой - Тобі, який люто ненавидить цей культ.

S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat

 Остання гра запланованого мною марафону по франшизі, який я розпочав на початку жовтня, і хотів пройти протягом осені, бо "S.T.A.L.K.E.R." - це осінні ігри. Так от, забігаючи наперед: останній мій сейв в цій частині, який гра робить прямо перед фінальною заставкою, датовано 30/11/2023 в 23:52... так що ледь-ледь встиг, хоч і "пропилососив" там геть усе.
Знов грав на складності "Ветеран" із вимкненим прицілом-хрестовиною.
Ну і ще, можу похизуватися, що я був присутній на "S.T.A.L.K.E.R. - FEST 2009", присвяченого виходу цієї гри.

 "S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat" - є продовженням оригінальної гри (S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl). Після вимкнення Міченим Випалювача Мізків, всі ломанулися до центру Зони: хто до Клондайку Артефактів, хто до всемогутнього Виконавця Бажань, хто за розгадкою таємниці виникнення Зони...
Військові також не проспали момент, і почали операцію "Фарватер": десятки військових гелікоптерів із десантом, були направлені до центру Зони, із завдання взяти його під повний контроль. Проте операція провалилася. Із невідомих причин зв'язок із усіма бортами було перервано, а самі гелікоптери потерпіли аварій в різних ділянках Зони. Для розслідування причин провалу, СБУ виряджає свого оперативника під прикриттям - майора Дегтярьова, в минулому досвідченого сталкера. Саме його нам і дають від керування, вже за Випалювачем Мізків. Відомі місця падіння декілько гелікоптерів, всю іншу інформацію нам належить збирати самотужки.