Celeste

 Вирішили ми із комрадом провести експеримент: замовили один одному по грі, яку інший має пройти протягом року, при цьому транслюючи або записуючи відео проходження замовнику. Власне, мені він замовив саме цю гру. І скажу чесно, якби не цей експеримент, я б і не планував за неї братися, незважаючи на всі дифірамби, якими вона була оспівана моїм товаришем.
Очікування в мене були доволі скептичні. Піксель-артових інді платформерів в Steam таке засилля, що вона нічим не виділялася. А те, що це ХАРДКОРНИЙ платформер, зароджувало підозру, що гра була замовлена спеціально, щоб познущатися наді мною. Насправді, єдиний хардкордний платформер, що спадає мені на думку із пройденого, це "Rayman: Origins" (і то, тільки останні рівні), тож були великі побоювання у моїй спроможності взагалі пройти цю гру.
Грав використовуючи PS-подібний геймпад (пересувався хрестовиною).

 "Celeste" розповідає про дівчину на ім'я Медлін, що прибуває до загадкової гори - Селести (Канада). Молода героїня переживає екзистенційну кризу, і в якості цілі, щоб довести собі щось, що й сама поки не знає, вона обрала сходження на верхівку цієї гори.
У підніжжя Селести Медлін зустрічає стару бабцю, що насміхається із неї, мовляв: їй ніколи не вдасться здолати цю гору, що тільки більше налаштовує дівчину на досягнення мети. Також, ще в нижній частині гори ми натрапляємо на блогера - Тео, що приїхав сюди аж із Австралії. Він багато чув про Селесту від свого дідуся, тож вирішив побачити її на власні очі, ну і зробити купу світлин звичайно. Проте він не ставить собі за мету підкорити вершину.

 Геймплейно перед нами, як вже було сказано - платформер. Крім клавіш руху, використовуються ще 3-ри клавіші: стрибок, ривок, хапання (чіпляння). Проте механік тут просто купа-купезна, як от інерція від платформ на яких рухаєшся, лазіння і стрибки по стінах в стилі "Ninja Gaiden" для NES, трампліни, вітер, бульбашки... перераховувати  можна доволі довго, і зауважу, що гра не кидає на гравця все одразу, а видає поступово, підштовхуючи самому в них розібратися.
Ну і як заведено в ХАРДКОРДНИХ платформерах, помирати тут доведеться ДУЖЕ часто. Рівні в грі, по суті, розбиті на кімнати. Померши в кімнаті ми відроджуємося на її початку (в місці де ми зайшли в кімнату). Ніяких обмежень в спробах немає, тож як говорилося в AVGN (Ep.87 - Ninja Gaiden): "Unlimited Continue is means - No Game Over. Game is only over when you make it over!". Тож якщо на проходження першого рівня в мене пішло більше ста смертей, то на проходження останнього - більше тисячі...
До речі, рівні відрізняються тематично й візуально, а також кожному з них притаманні свої геймплейні механіки. Присутні і два пів-боса, проте головним босом я б вважав все-таки саме вершину Селести. Ну і варто визнати, що для подолання цієї гри потрібна не тільки реакція (хоча це - основне), але й клепки в голові, бо проходження багатьох кімнат я б прирівняв до вирішення пазлів.
Та ще, крім прямолінійного проходження рівнів, гра пропонує нам збирати сунички. І в цьому компоненті складність підвищується в декілька разів, бо щоб їх дістатися доведеться робити додаткові дії або просуватися складнішим шляхом. Що цікаво, ніхто не змушує гравця їх збирати. Єдине на що вони впливають це один скрін в фінальній заставці.

 Крім вищезгаданих персонажів ми зустрінемо ще містера Ошіро (привида, власника покинутого готелю) та Темну Медлін (вибачте, але запропоноване в грі її ім'я я вважаю надто тупим) - що є темною частина головного персонажа.
Не дивлячись на те, що містер Ошіро - другорядний персонаж, мені він сподобався найбільше. Крім того, саме під час розвитку його історії, в мене з'явилися відчуття концептуальної подібності гори Селеста та містечка Сайлент Гілл.
Але основна історія, звісно, пов'язана із Темною Медлін. Причому на початку прям дуже перспективно (додайте сюди ще й мої думки про "Silent Hill 2"), проте ближче до кінця історія звернула трохи не туди куди мені хотілося б. Не в плані якості, а в плані вкладеного сенсу. Але претензії мої тут недоречні, просто автор хотів підняти не ті теми, які хотілося б мені. Насправді, те саме я писав і про "Hello Charlotte".
Зрештою, вийшло схоже на історію Ріку з "Kingdom Hearts: Chain of Memories" (саме "Riku Mode"). Проте історія Медлін мені все ж сподобалась менше, через більш жіночу подачу розв'язки: примирення зі своєю темною сутністю (Медлін) проти прийняття темряви в собі (Ріку). Відчуваєте різницю?

 Після проходження гри (подолання Вершини), варто повернутися на попередні рівні. По перше, там з'являться підказки, в яких частинах рівня було пропущено (не підібрано) сунички. А по друге, таким самим чином підказано, де було пропущено аудіо касети "Сторона Б".
По одній такій касеті заховано майже на кожному рівні, і підібравши їх відкривається підвищена складність для рівня на якому ця касета була підібрана. На цих рівнях вже немає суничок, але вони дійсно складніші, самі по собі. До того ж в кінці кожної "Сторони Б" дається Кришталеве Серце.
Також на одному із рівнів можна знайти захований ігровий автомат "PICO-8". Насправді це "віртуальна консоль", під яку ентузіасти розробляють 8-и бітні ігри. Так от знайшовши цей автомат, в головному меню гри відкривається доступ до ОРИГІНАЛЬНОЇ  (не комерційної) "Celeste", яка запускається саме на платформі "PICO-8".

 А тепер про негатив. Весь срако-біль сюди не входить, проте пройшовши гру (подолання Вершини), відкривається ще один рівень - "Серце", а потім іще один - "Прощання"...
Знаєте, коли є відчуття, що ось ти вже пройшов справді складну гру, а тобі в обличчя кидають: "Ні, ось іще сюжетні рівні", то в якийсь момент руки просто опускаються. Через це проходження кожної кімнати починає відчуватися як робота: замість "УРА! Я зробив це!!!", ти просто берешся за наступне завдання, не відчуваючи НІЧОГО, й розуміючи що після нього буде ще завдання, і ще, і ще... Варто зауважити, що в цих рівнях додано нові унікальні механіки, але й складність ЩЕ БІЛЬШЕ підвищено.
Крім того, щоб просуватися по цим додатковим рівням, потрібно зібрати певну кількість Кришталевих Сердець (які крім "Сторін Б", є прихованими на кожному з рівнів). І якщо для проходження рівня "Серце" їх треба не так вже й багато, то для гри в другу половину рівня "Прощання" треба зібрати ВСІ Кришталеві Серця (приховані на рівнях і в кінці кожної "Сторони Б").
Також як окремий мінус, це крива механіка із відштовхуванням від стін під час прискорення, яку ЗМУШУЮТЬ використовувати в самому кінці "Сторони Б" рівня "Вершина".

 Отож мені вдалося пройти всі рівні основної історії, всі "Сторони Б" до них, "PICO-8", додатковий рівень "Серце", і половину додаткового рівня "Прощання", де я був зупинений необхідністю зібрати всі Кришталеві Серця, для чого мені потрібно було б лізти на YouTube, дивитися де вони знаходяться, чого я робити категорично не бажав.

 Ну і ще одна тема. Тут підкреслю, що якщо ви справді не хочете зіпсувати собі очікування або враження від цієї гри, то краще пропустіть (не читайте) цей блок тексту.
Ще проходячи гру, на одному зі скрінів заставки, я помітив прапорець ЛГБТ. Але сам собі з'їхав на те що Медлін (як сучасна молода дівчина) просто підтримує цей рух. Проте під час відбору Шпалер та GMV (мій ритуал закриття гри), я наштовхнувся на натяки, потім на дискусії і зрештою вийшов на офіційний коментар від розробника(ці): Медлін - трансгендер. Особисто мені це доволі сильно псує враження від гри.
Із іншого боку, треба віддати належне, що під час проходження це не пхається в обличчя гравцю, та й сама гра не рекламувалася в цьому контексті. Тож давайте, так: я зрозумів цю гру дещо інакше, ніж передбачалося автором(кою), але мене це влаштовує. До того ж, в Steam для цієї гри встановлено відповідний тег.

 Я пишаюся тим, що пройшов "Celeste". Серйозно, навіть враховуючи, що пройшов не все із можливого (я не вважаю, що покинув гру), але вкінці я був реально вкрай задовбаний нею. Отож мої рекомендації, що основані на власному досвіді такі: сміливо братися за проходження основного сюжету, бажано - збираючи (і дозбираючи) всі сунички. Якщо ще не задовбетеся, цілком рекомендую пройти і всі "Сторони Б" до рівнів основної історії, та закінчити проходженням "PICO-8" (вона доволі коротка і не така складна).
Додаткові рівні "Серце" та "Прощання", я все-таки не рекомендував би, вони абсолютно зайві. Там вже складність заради складності. Так, там присутній сюжет із подальшим розвитком історії, але його ТРЕБА БУЛО реалізувати або чисто в вигляді візуальної новели, або із додаванням казуального платформінгу (такий собі "симулятор прогулянки" для сайд-скроллера).

 

Відібраний GMV (СПОЙЛЕР):