RoboCop: Rogue City

 Коли ця гра вийшла, чув про неї тільки позитивні відгуки, і найголовніше - фразу: "це саме той РобоКоп". Проте якось потім швидко перестав про неї чути взагалі будь-що. Ну перше, що спало на думку: олди награлися, а ньюфагам нецікаво.
Також варте уваги, що цій грі приблизно 2-а роки, а для мене це велика рідкість так "швидко" братися за гру після її виходу (без сарказму). До того ж скріни і відоси які траплялись мені на очі і справді пробуджували ностальгійні відчуття.
Грав на складності "Жорстоко" (3-й з 4-х), із українізатором (машинний переклад).

 Події "RoboCop: Rogue City" розгортаються між 2-м і 3-м фільмами оригінальної трилогії. Проте варто зазначити, що знання подій "RoboCop 2" (1990) потрібні лише в останній чверті гри.
Отож, Алекс Мерфі - поліціянт міста Детройт, жорстоко вбитий бандитським угруповуванням, після смерті стає частиною програми по створенню кіборга (в першу чергу - його мозок), призначеного на автономну підтримку правопорядку на вулицях. Проект "РобоКоп" було розроблено і реалізовано корпорацією OCP (латиницею), яка також викупила в держави право управління поліцією міста Детройт, а також має амбітні плани на створення нового міста майбутнього - Дельта-Сіті, замість занедбаного Детройта.
Після подій двох фільмів, РобоКоп вже має вагому славу, та відносну довіру в суспільстві. Але звісно певні остороги залишаються, це все-таки єдиний в світі вдалий випадок трансплантації мозку, навіть саме OCP не може його повторити. Ну і одвічна дилема "де закінчується людина, і починається машина" - нікуди не зникла.

 За чутками в місто прибуває невідомий кримінальний авторитет - Новенький, що бажає вкластися в незаконні справи Детройта. Одна із місцевих банд - Палії, захоплює телестудію прямо під час новин і звідти передають послання Новенькому: "Хочеш заробити - звертайся до нас. Ми тримаємо це місто, від наркотиків до замовних вбивств...". Звісно така нахабність привертає увагу усіх, в тому числі й РобоКопа, тож він прибуває до студії. Але в процесі зачищення будівлі від злочинців, він отримує ушкодження, після якого в його пам'яті спалахують спогади Алекса Мерфі, про його життя, дружину, сина... Через це РобоКоп "зависає" під час звільнення заручниці, й лише дякуючи Льюїс (напарниці Мерфі і РобоКопа) вдається успішно виконати операцію.
Проте цей момент потрапив в об'єктив репортерів, що спричинило нову хвилю дискусій в надійності РобоКопа, в тому числі й зі сторони OCP (яка й досі ним володіє), тож крім звичайного технічного персоналу до РобоКопа приставляють ще й психолога, який має дати свою оцінку... Тим часом, роботи для супер-поліціянта в Детройті більш ніж вистачає, включаючи справу із таємничим Новачком.

 Власне, я це чув не одноразово, я це вже цитував, і тепер скажу від себе - це ТОЙ САМИЙ РобоКоп! Ось тут одразу можна робити висновки: рухаємося ми повільно, шмаляємо поганців із автоматичного пістолету наче в тирі, ховаємося від ворогів вкрай рідко, зазвичай просто просуваючись вперед і планомірно викошуючи ворогів, ніяких PG-13 - після влучання в голову ворожі мізки розлітаються по стіні позаду нього...
Більше того, в заставках РобоКоп говорить саме так як кіборг в уявленні людей 80-х років (чіткими, переривистими, короткими фразами), і рухається він відповідно, а в певних моментах навіть можна вловити рухи людини в гумовому костюмі яка намагається рухатись як робот.... це ТОЙ САМИЙ РобоКоп!!!
Ну і так, обличчя Мерфі, Льюїс, та багатьох поліціянтів скопійовані саме з облич акторів оригінального фільму. Навіть вусатий чувак огорнутий рушником з фільму тут є... і він також в одній зі сцен огорнутий рушником. А з якою любов'ю сюди перенесли локації (в першу чергу поліцейський відділок)...

 Так, до ностальгійного фапу я ще повернусь, а поки давайте саме по грі, як грі.
В "RoboCop: Rogue City" нам подають три типи локацій, які постійно чергуються: мирні локації (найчастіше - поліцейський відділок, де треба поговорити з персонажами, здати та понабирати місій), коридорні локації (сюжетні місії в яких нам треба перебити купу ворогів), відкриті локації (один район Детройту в різний час доби, є основні та побічні місії, випадкові події, можна заходити на міні-локації типу автомайстерні чи багатоквартирних будинків).
Виконуючи місії, вбиваючи ворогів та знаходячи розкидані повсюди речові докази (наркотики, фальшиві гроші, крадені речі...) ми отримуємо очки досвіду. За кожну тисячу ми можемо прокачати перк РобоКопу (здоров'я, броня, зброя, психологія, дедукція...), тут же можна отримати додаткові уміння, як електрошок та ривок...
В певний момент гри нам також дають можливість використовувати плати OCP, там можна додатково прокачувати деякі характеристики та унікальні можливості пістолета, за знайдені на локаціях мікросхеми.
До речі про зброю, в нас завжди є пістолет РобоКопа (ТОЙ САМИЙ... вибачте), і ми можемо підбирати додаткову одиницю зброї, яку використовують вороги, від пістолетів до ракетниць. Візор із ідентифікацією ворогів теж присутній, в режимі прицілювання.
Вбити нас все-таки можуть, але ми й лікуватися можемо (мабуть краще підходить слово "відновлюватися"). Лікувалок (відновлювалок) можна носити 3-и штуки із собою на початку, потім можна прокачати до 5-и.
Також можна хапати оточуючі предмети (монітори, каністри, мотоцикли,... ворогів) і кидати їх у ворогів. Також покидьків можна просто бити кулаком, що буквально відправляє їх в політ.

 В грі присутній також і соціальний елемент. Від наших відповідей в інтерв'ю репортерам, розмові із психологом і колегами, а також від дій стосовно незначних порушень (виписати штраф, або обмежитися попередженням), залежить не тільки громадська думка, але й доля певних персонажів.
Насправді дуже сподобалось, що в відділку РобоКоп - свій в дошку. Тож звернення "Мерфі" можна почути навіть значно частіше ніж "Робо", що є абсолютно логічним, після двох фільмів. А хімія між РобоКопом та Льюїс - взагалі просто ІДЕАЛЬНО передана.
Що до власного досвіду проходження, то крім того що РобоКоп сам по собі повільно рухається, я ще й обшарював всі закутки в пошуках речових доказів і виконував усі знайдені побічки. Тож зрештою вкачався десь на 80% від максимума, і як результат - був майже невразливим. Тобто так, гра - нескладна, але якщо не рисачити як я, то повірте, є місця де можуть нахиляти нещадно.
І ще одне, я планував після неї взятися за "Terminator: Resistance", а потім ще заїсти "Rambo - The Video Game" (2014), ну типу: марафон по іграм на основі фільмів 80-х. Проте ця гра мене здивувала суттєвою тривалістю. Ні, не затягнута, навпаки - в самісенький раз. Той рідкісний випадок коли не переїв і не недоїв. Тож я все-таки відкладу вищеназвані ігри на потім.

 Сюжет доволі непоганий, але як на мене, дещо обережний, щоб не створити жодних конфліктів із подіями трилогії фільмів. Але як за детективом - слідкувати дуже цікаво протягом всієї гри. З нових персонажів дратує хіба що репортерка, на противагу Піклз - дуже сподобався.
Закінчення основної історії - статичне, а от в побічок - залежать від дій та рішень під час гри, й показуються комбінованою заставкою, як в "S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat".

 Єдиний недолік (ЄДИНИЙ - можливо через те, що дуже значущий) це технічна реалізація. На середніх налаштуваннях ця гра в мене йде без жодних глюків чи лагів, при стабільних... 30fps... Виглядає то нічого, але очі втомлюються за 10-ть хв, а через годинку їх хочеться витягти й на поличку покласти... Таке враження, що разом із кадрами на секунду жорстко впала й частота оновлення екрану (Hz). Скинув налаштування в мінімум - ті самі чіткі 30fps...
Тут я почав вже крутити, мутити, гратися з апскейлом і його генератором кадрів (що створювало певні візуальні артефакти)... Коротше помучився.
Так, в мене комп який я собі брав у 2012-му році, і замінив в ньому тільки відяху в 2017-му... й відповідно, моя система не відповідає навіть мінімальним вимогам гри, але Я ЗНАЮ (пам'ятаю) як виглядає "комп не тягне гру", і цей випадок дуже від того відрізняється. Все ще не відкидаю такий варіант, але знайомий мені підкинув версію, що це першочергово через сирість рушія (Unreal Engine 5).
Для себе знайшов найоптимальніший варіант (баланс між картинкою та біллю в очах): 1280x720, на весь екран, з вимкненим згладжуванням(!), без апскейлерів, та з середніми налаштуваннями графіки.

 Значить так, якщо ви не дивилися оригінальний фільм "RoboCop" (1987), то не залежно від того, чи плануєте ви грати в цю гру, кидайте все й ідіть дивитися цю МОНУМЕНТАЛЬНУ КАРТИНУ.
Для розуміння гри все ж, критично необхідно бути знайомим із першим фільмом. Знайомство із другим фільмом не є аж надто важливим для гри: на початку з нього тут присутні тільки масове розповсюдження наркотику Нюк, та боротьба за місто між OCP та мером Кузаком. Фільм "RoboCop 3" (1993) же на даному етапі можна повністю проігнорувати (на щастя).

  "RoboCop: Rogue City" - ІДЕАЛЬНА ігрова адаптація оригінального фільму. Чи варто в неї грати якщо не сподобався фільм? Мабуть - ні... Якщо сподобався, то грати - обов'язково! А грати не подивившись фільм, дуже не рекомендується.
Гра, очевидно, створювалася фанатами оригінальної картини, з ЛЮБОВ'Ю, і це чудово помітно. Й робилася вона для тих хто ріс на подібних фільмах. Але чи зайде вона новим поколінням? Не знаю. Знову ж таки, відсилаю подивитися фільм.
А закінчу я саме тим чим і почав. ЦЕ САМЕ ТОЙ РОБОКОП !!!

 

Відібраний GMV (СПОЙЛЕР):