Kingdom Hearts II - Final Mix

 Пройшовши дві попередні частини, ця серія стала реальним претендентом на те щоб записатися до моїх улюблених ігор (прям тих що аж най-най). Але із такими речами поспішати не можна. Тож після певної паузи настав час братися саме за цю гру.
Як і минулі, проходив зі збірки "Kingdom Hearts HD 1.5 + 2.5 ReMIX", використовуючи XBox-подібний геймпад, на складності - Стандартна.
Забігаючи наперед, ця частина вкрай прив'язана до двох попередніх, тому зважайте на те що тут будуть серйозні спойлери на ігри серії, які вийшли раніше, інакше тут взагалі нічого не можна буде сказати (аж на стільки прив'язана).

 Запустивши "Kingdom Hearts II", нам показують одну з найкрутіших коли-небудь створених заставок-ретроспектив, де в стилі GMV відображають події, що вже відбулися.
Отож, мої припущення про можливість ігнорування подій "Kingdom Hearts - Re:Chain of Memories" виявилися абсолютно невірними.
Сора, Дональд та Гуфі знаходяться в стані сну, під час якого Наміне повертає друзям втрачені спогади (як виявилося, це потребує немало часу). А також цей розрив зв'язку спогадів вплинув не тільки на Сору, але й на тих хто знав Сору (тобто не тільки він їх забув, але й вони його). Ріку прийнявши темряву в собі, але не підкорившись їй, разом із Королем Міккі та ДіЗом починають протистояння Організації XIII. А Кайрі очікує своїх друзів на рідному острові.
Після вищеописаного, проходить приблизно рік, і нам представляють нового персонажа - Роксас. Він тусується разом із компанією інших дітлахів в Сутінковому Місті, під час літніх канікул. І хоча Роксас бачить сни про пригоди Сори, в усьому іншому він звичайних хлопчина, а головною проблемою їхньої компанії наразі є наклепи іншої "банди" (Сайфер із посіпаками з "Final Fantasy VIII", до яких доєднався Віві з "Final Fantasy IX") - нібито вони крадії.
Та з часом в таку буденність починає вриватися містичність, від незрозумілих істот і ключа, що раптово з'являється в руці, до незнайомців в чорних балахонах, яких може бачити тальки Роксас і які звинувачують його в зрадництві...

 Ось ця частина гри, під час канікул Роксаса... так вона дуже цікава, та й грав я не поспішаючи... і от через 5-ТЬ ГОДИН ігрового часу мені тільки показали лого гри!!! Саме в цей момент Сора пробуджується від сну, разом із Гуфі й Дональдом, які разом продовжують свою місію: пошуки Короля Міккі та Ріку.
Так, я розумію, що звучить надто збито, але я просто не можу собі дозволити псування тої подачі яку пропонує саме гра. Те як історія Роксаса поступово вплітається в історію Сори, це просто неймовірний досвід. А коли мені показали зустріч Сори з Гуфі та Дональдом, я аж стрибав на стільці, щиро радіючи разом із ними.

 Ще деякі сюжетні моменти.
Безсердечні все ще існують, і залишаються нашими ворогами, бо вони створюються з темряви, яка є в кожному серці, а значить будуть існувати доки ця темрява є в серцях.
Також з'явилися нові вороги - Ніхто. Справа в тому, що коли хтось із сильним духом та тілом стає Безсердечним, від нього залишається оболонка (власне - тіло), це і є Ніхто. Але серед них існують особливі індивіди. Хоча всі Ніхто не мають серця, дехто із них пам'ятає - як це, мати серце, відчувати. Такі Ніхто зберігають за собою людську подобу. Більше того, саме вони і є членами Організації XIII, і можуть контролювати звичайних Ніхто.
Зв'язки між Світами були розірвані ще в кінці першої частини, але як виявилося, Сора все ще може подорожувати між ними, знаходячи приховані шляхи й відкриваючи їх Клинковим Ключем. Члени ж Організації XIII подорожують між Світами за допомогою Тунелів Темряви, які самі й створюють.

 На цей раз нам пропонують 4-и оригінальні Світи, та 11-ть на основі Діснеївських фільмів. Деякі з них вже були нам показані: "Aladdin" (1992), "Hercules" (1997)... але й додали нові: "Mulan" (1998), "Tron" (1982) "Pirates of the Caribbean: The Curse of the Black Pearl" (2003)...
І так, я не помилився, в цій грі нам пропонують Світи не тільки із анімаційних фільмів Діснея, але й ігрових (live action). Як це виглядає? Ну, дивно, на початку... але не забувайте, що концепція цієї ігрової серії в принципі - дивна.
Персонажі серії "Final Fantasy", здебільшого, тусуються в Порожньому Бастіоні. І ще нам вперше представляють персонажа із піксельної Фіналки: Сетч з "Final Fantasy VI" (дуже дивний вибір).
Також цікаво, що в деяких Світах все-таки відсутні Безсердечні, а в "The Little Mermaid" (1989) геймплей змінюється на ритм гру.

 Ах так, по геймплею, крім вище згаданої ритм гри, "Kingdom Hearts II" повертає нас до класичного екшн-РПГ від третьої особи, як було і в першій частині. Комбо, магія, призови (значно менше), спорядження... все залишилося. Чудовий журнал, який заповнюється по мірі проходження, та надає інформацію про персонажів, ворогів і історію в цілому, також на місці.
Додали Драйви. Це щось схоже на Ліміти із серії "Final Fantasy". Їх активація дає змогу тимчасово перейти в спеціальні режими, в яких діють унікальні уміння Сори. Тут мушу визнати, що я знехтував прокачкою цих режимів, і дарма, бо як виявилося вони відкривають дуже корисні уміння для звичайного режиму.
Локації стали значно меншими ніж в першій частині, тому бектрекінг та дослідження суттєво зменшилися. Зате міні-ігор та активностей стало більше.

 Представлений тут сюжет - це закінчення саме тої пригоди, яка розпочалася в оригінальній частині. Тобто так, щоб повноцінно зацінити історію, вам буде необхідно пройти три гри, в іншому випадку - ви просто пропустите важливі шматки інформації.
В цій частині здебільшого йдеться саме про Організацію XIII, і хоч філософську тематику залишили - розвинули її не сильно, більшою мірою сфокусувавшись на заплутаних тіньових схемах та "оце так поворот"-ах, більшість із яких і справді круті.
А от фінальний бос розчарував. Справа в тому, що в попередніх частинах фінальні боси були на кшталт як в "Final Fantasy" (де перше завдання - знайти пропале кошеня, останнє завдання - вбити бога), тут же "головний антагоніст" геть не витягує.
Але сам фінал - пречудовий (сюжетно).

 Із мінусів, крім фінального боса, можу виділити лише ЖАХЛИВЕ озвучення Айріс (Final Fantasy VII), що дуже дивно враховуючи її популярність. Ах так, і система Драйвів мені все-таки не сподобалась.

 Мушу зауважити таку цікавинку: граючи в цю серію, здебільшого керуючи саме Сорою, я не сприймав себе цим персонажам, а відчував себе ЧЕТВЕРТИМ в їх компанії: Сора, Дональд, Гуфі та я... Серйозно, я сповнився щиро дружніми відчуттями до них, і в результаті хвилювався, сумував, чи радів не ЗА них, а РАЗОМ із ними. От буквально: Я ТАМ БУВ!
Що до збирання додаткових бонусів (тут скриньки та шматочки пазлів), то я зібрав всі крім тих які заховані в спеціальній зоні в Порожньому Бастіоні (за трубами), саме тому що не качав Драйви і не мав потрібних умінь аби туди дістатися. З іншого боку, я все-одно так перекачався на цих бонусах перед фінальним босом, що бився він аж надто легко. Добре що я заощадливо залишив сейв - перед тим як пішов "дозбирати все що пропустив". Тож моя порада: спробуйте фінального боса коли до нього доберетеся, і якщо переможете (не хвилюйтеся) гра поверне вас саме на останню точку збереження із усім прогресом й відміткою, що гру ви вже пройшли.

 "Kingdom Hearts II - Final Mix" прекрасне закінчення дивовижної подорожі, яке НЕМОЖЛИВО сприймати окремо від попередніх частин. Доказ того, що ідея, яка звучить доволі безглуздо, про поєднання двох несумісних речей, може перетворитися на гармонійну симфонію, що зливається в єдине настільки ідеально, що перестаєш розрізняти до якої саме "непоєднуваної" частини відноситься те, що відбувається зараз.
Посилаючись на самий початок цього комменту: ні, поки я не готовий записати цю серію до своїх УЛЮБЛЕНИХ ігор. І це не перший ШЕДЕВР, який мені дуже сподобався, але туди не потрапив. Саме тому цей "список" в мене не заспамлений "іграми які мені сподобались".

 

 Відібраний GMV (насправді інтро):