LEGO. Harry Potter: Years 5-7

 Насправді я збирався пограти в "Penumbra: Black Plague", вже встановив, налаштував, українізував... і тут бах - в мене температура 39.4... Тож я її відклав, і швидко визначився із грою в яку можна грати лежачі в ліжку із мінімумом уваги та не напружуючись (це я вже про дану гру).
Але спочатку все-таки подивився "Harry Potter and the Order of the Phoenix" (2007), "Harry Potter and the Half-Blood Prince" (2009), "Harry Potter and the Deathly Hallows - Part 1" (2010) та "Harry Potter and the Deathly Hallows - Part 2" (2011), бо для LEGO ігор дуже важливо перед проходженням ознайомитись із джерелом пародії.

 "LEGO. Harry Potter: Years 5-7" основана саме на вищеперелічених чотирьох фільмах (останні із восьми).
Переказувати сюжет тут, гадаю, безглуздо. Ну хіба що можна нагадати, що попередня частина "LEGO. Harry Potter: Years 1-4", закінчується доволі похмуро, як для LEGO гри: на смерті Седрика та поверненні Волдеморта, звідси й стартує дана гра.

 Ця частина, як і попередня, не має озвучення діалогів (всі так само укають та гмикають), але графіку відчутно підтягнули. Геймплейних же змін майже немає, хіба що декілька нових магій, як от водомет, та вирізання блоків із червоних стін. Ах так, в Герміони тепер є Бездонна сумка, а в Рона - Світлогасник.
Ну і треба віддати належне, тут я жодного разу не застряг в текстурах, так щоб довелося перезапускати місію, і не натрапив ні на що подібне до фатального багу із попередньої гри, де пропускалася місія і неможливо було до неї повернутися.

 Але ще, до початку цієї гри, мене дуже хвилював один момент. Нагадаю, що фільми про Гаррі Поттера поступово дорослішали із кожною новою частиною і перша LEGO гра (по першим чотирьом фільмам) не встигала за цим дорослішанням, намагаючись залишатися дитячою, тому її закінчення, а саме смерть Седрика, виглядало незграбно-неприємним (щось типу "зоровья погібшім"). Власне, цей момент в фільмах є, по-суті закінченням дитинства Гаррі, і подальші події, про які має розповісти дана гра, сповнені саме негативом, депресією і трагедіями. Так от, з'являється закономірне питання, як LEGO гра може це подати?
Що ж, відповідь мене дуже приємно вразила: це розрулили за допомогою ЧОРНОГО ГУМОРУ! Один приклад: Гаррі ідучи до Волдеморта відкриває Снича й знаходить всередині Воскресальний Камінь, до нього являються його померлі родичі й друзі, в тому числі Ремус Люпин, й між ним та Гаррі відбувається німий діалог в стилі: "Ти що помер?", "Ну... так вийшло".

 Всі ключові сцени фільмів перенесені й в гру. І неможливо не відмітити, ЯК в НІМІЙ LEGO грі спромоглися показати (пояснити, розповісти) майже всі складні елементи історії, включно із Горокраксами. Хоча присутні й певні вільності, як от смерть Снейпа: тут не стали переповідати про перехід володіння Бузинової палички, а просто Снейп з'їв останнє печиво із вазочки Волдеморта, за що той його і вбив. А сцена зі сльозою Снейпа, це взагалі, я не те що хмикнув, я реально реготав (це, знову ж таки, що до чорного гумору).

 Ну і ще раз нагадаю, як і кожна LEGO гра, вона не про проходження сюжету. Основною ціллю таких ігор є збирання всіх детальок і відкриття всіх персонажів, тобто проходження гри на 100%.
Мені вона видалась легшою за попередню, а єдиним моментом зупинки прогресу, виявився пошук персонажа, що володіє темною магією (тільки вони можуть взаємодіяти із певними блоками).

 "LEGO. Harry Potter: Years 5-7" вийшла значно кращою за попередню частину, в першу чергу тому, що було обрано правильний напрямок цієї пародії: дитяча версія тут не проконала б, а от чорний гумор (місцями навіть сміливий) - прям те що треба.
Ще я все-таки рекомендував би перед грою передивитися фільми, які вона пародіює, навіть якщо ви їх бачили раніше, бо тут доволі багато стьобу над маленькими деталями та епізодами, які могли не залишитися в пам'яті.