Mother (NES)

 Почну трохи не по темі, в кінці серпня 2025 року, мене було мобілізовано до лав ЗСУ. Що й казати, що мені було "трохи" не до ігор. Але йшов час, я почав адаптовуватися, з'явились якісь вільні годинки, я попросив прислати мені PSP, а потім ще й посаду отримав, яка дає можливість інколи погратися... Тож зустрічайте, перша гра пройдена мною в зоні бойових дій.

 Дуже давно поклав оком на цю гру.  Не пам'ятаю навіть чому, але вона мені вбачалась дуже незвичною, із прихованою якоюсь ВЕЛИКОЮ ідеєю.
Одразу варто зазначити, що в Штатах ця серія ігор, виходила під назвою "EarthBound", причому там вона вийшла із такою назвою саме для другої гри серії - "Mother 2", тож коли зрештою вирішили випустити справжню першу частину на заході, довелося гратися із іменуванням. Тож саме ця гра також відома як "EarthBound: Beginnings" або "EarthBound: Zero". І скажу чесно, як і з "Resident Evil", саме американський варіант назви мені подобається більше, проте через цю плутанину з нумерацією ("Mother 3" взагалі офіційно не виходила за межами Японії), я все таки далі буду використовувати японський варіант.
Грав з фанатським перекладом для NES через емулятор на PSP.

 "Mother" в інтро розповідає історію, що трапилась кількадесят років тому. Молода пара, що жила за містом, безслідно зникла. Через кілька років чоловік повернувся, і став активно вивчати паранормальні явища, проте нікому ніколи не розповідав, що із ним трапилося, та де його дружина, яку більше ніхто так і не бачив.
Далі нам під керування дають хлопця шкільного віку, що прокидається в своєму будинку, в якому він живе із матір'ю та двома молодшими сестрами) і чує якісь незрозумілі звуки з кімнати сестри. Виявилося, що якимось незрозумілим чином сестрина лялька ожила й напала на свою хазяйку. Вступившись за сестру, ми перемагаємо ляльку, що повертає її до нормального стану, але перед цим вона видає звуки, схожі на початок якоїсь мелодії.
Спустившись на перший поверх нам дзвонять по телефону, це виявляється наш батько. Він розповідає, що в нашої сім'ї є певний секрет (загадка), яку хлопець має розгадати (вирішити) самостійно. А також, що в нас є певні паранормальні здібності.
Знайшовши, також в підвалі щоденник нашого прадіда, ми вирушаємо в подорож по... доволі дивному, але цікавому світу.

 Ще на початку, гра пропонує ввести імена героїв, нічого не пропонуючи за замовченням: для себе (головний герой) - я обрав ім'я "Луффі", для дівчинки - Намі, для друга 1 - "Санжи" (бо білобрисий), та для друга 2 - Френкі (реально схожий). Забігаючи на перед, якби я подивився мануал (книжечка, що йшла в комплекті із картриджем) то назвав би друга 1 - Усоп, бо він виявився тюхтієм-технарем, а от з Френкі вгадав прям чітко. (ах так, хто не в темі, це імена персонажів із аніме "One Piece", тому що - "а чому ні?").
Значно пізніше я дізнався, що офіційне ім'я головного героя - Нінтен... так собі, чесно кажучи.

 Блукаючи світом, нам трапляються різні вороги: ворони із сигаретами, хіпі, автівки, сусідні фермери, навіжені бабусі... Тут в пригоді нам стають наші нововідкриті паранормальні здібності (ПСІ), за допомогою яких ми можемо читати думки (телекінез), атакувати, захищатися, лікуватися, накладати позитивні й негативні ефекти, а згодом і телепортуватися (по суті як магія в фентезійних іграх).
Дуже швидко стає зрозумілим, що нам треба знайти всі частини мелодії, початок якої ми чули після перемоги над лялькою, і в меню паузи чітко вказано скільки і яких її частин нам ще бракує.
Друзів і дівчинку (яка також володіє унікальними ПСІ), ми зустрічаємо поступово, і подорожують вони з нами в паті до 3-х людей (сюжетно), плюс іноді тимчасово додається четвертий, некерований, персонаж. І ще, друг 1 та друг 2 - не володіють ПСІ.   

 Гра представляє собою jRPG старої школи, дуже старої (очевидно, 8-бітної ери). І те, в чому ми проводимо найбільше часу - випадкові бої, тут реалізовано просто жахливо. По перше, вони трапляються надто часто, в тому числі й нерідко буває, що після бою робиш один крок і одразу починається інший бій. А сама боївка... це просто тупе застосування звичайного удару по черзі на кожному противнику. Імовірно саме тому тут і прикручено можливість вмикати функцію авто-бою.
Так, є ПСІ, але використовувати його окрім як для втечі з бою, або лікування та телепортація поза боєм - немає сенсу. Виключенням є лише битва із фінальним босом. Ще в дівчинки є більш атакувальні ПСІ, але я їх використовував тільки через її слабку фізичну атаку, і то далеко не завжди, зберігаючи очки ПСІ на лікування. 
Трошки поліпшує ситуацію Перстень Жаху, вдягнувши його бої зі слабкими ворогами будуть пропускатися.
Також проблемою є те, що в грі не показано характеристики предметів (наприклад зброї), є лише коротенький опис (в стилі "цією бейсбольною биткою можна перемогти сильних ворогів"), тож рекомендую таки ознайомитися із вищезгаданим мануалом, де вказано хоча б ранг за трьохбальною шкалою, для ДЕЯКИХ предметів.

 Але от що в "Mother" круте, так це представлений тут світ. Він дуже схожий на наш (що вже незвично для ігор), та чим більше ти його пізнаєш, тим більше помічаєш маленьких незвичних чи навіть унікальних деталей, від людей які прикидаються зомбі, до постійного проламування "четвертої стіни".
Наприклад, після вводу імен персонажів, гра пропонує ввести нашу улюблену страву (я ввів - гриби), і потім ця страва подається в грі як щось, що дуже подобається вашому персонажу й повністю відновлює його здоров'я. Зберігаючи ігровий процес, через дзвінок батьку по телефону, він обов'язково запропонує тобі відпочити (перервавши ігровий процес). А один із мешканців міста може раптом сказати "Я не граю жодної ролі в цій грі. Якщо я зникну, ніхто навіть не помітить".
І тут ми підходимо до того, що в цій грі доволі незвично замішано комедію із серйозністю. Наприклад один із жителів міста представляється, як людина що любить представлятися, типу це його хобі. А поговоривши із кимось іншим він може чхнути, і заразити нас застудою, тож нам треба буде йти в лікарню. Так само, доволі кумедно, що у нас в ворохах є вантажна машина, але якщо вона сильно начадить, в головного персонажа починається приступ астми, тому я постійно носив із собою інгалятор.
І окремо виділю, що в паралельному світі - Магікант, можна знайти хатинку де живуть птахолюди-коротуни. Поговоривши із ними, вони по-одному приєднуються до нашої паті й приймають участь в боях, причому отримуючи шкоду за всю компанію. Лікувати їх неможливо тож через деякий час, в них закінчується здоров'я. Але потім повернувшись до їхньої хатинки, біля неї з'являються надгробні камені... Коли перший такий з'явився, я підійшов до нього, й оглянув... там було написано: "Почивай з миром хоробрий солдат Птахолюд. Гравець би не впорався без тебе"... я відмовився від їхньої допомоги.....

 До речі, якихось штрафів від поразок, я не помітив (ну може хіба грошей трохи забирають), ми просто відроджуємося біля останньої точки збереження й в нас навіть не забирають підібрані предмети й зароблений досвід після моменту останнього збереження.
Збереження тут відбувається через файл запису на картриджі, що є великою рідкістю для NES. 
А фаст-тревел представлено аж трьома способами: магічний гарпун - дозволяє з будь-якої місцини потрапити в Магікант, залізниця - за гроші й потрібно дивитися весь процес поїздки, ПСІ телепорація - вимагає певну кількість ПСІ очок та місце для розгону (як DeLorean).

 Що до головної сюжетної лінії, ну так, серединка на половинку, хоча декілька крутих моментів були. Фінал же доволі відкритий із явним натяком на продовження.

 Ще раз, так, "Mother" пропонує багато в чому унікальний світ, який справді цікаво вивчати, але БОЇВКА... тут все настільки погано, що вона просто перекреслює увесь здобуток. Тож зрештою - не рекомендую.
Щоб ви розуміли, в фінальній фазі гри я вже просто максимально уникав боїв, одразу застосовуючи магію "Втеча", просто намагаючись дотягти до фінального боса, з надією, що мені вистачить прокачки аби його перемогти (перекачаним я не був).