Настав час повернутися до серії "Halo". Грав в дану гру зі збірки "Halo: The Master Chief Collection", використовуючи клаво-мишу. Героїчна (передостання) складність.
Події "Halo 3: ODST" відбуваються десь на середині "Halo 2". Ковенант атакує Землю. Ми - новачок загону орбітальних десантників, що готується до висадки на корабель Ковенантів, який знаходиться над містом Момбаса. Таких десантників скидають в одномісних капсулах з реактивним корегуванням траєкторії падіння прямо на поле бою, де вони одразу вступають у бій.
Проте у випадку нашого загону, командування раптово змінює курс наших капсул направляючи їх саме на місто. Якраз в цей момент корабель Ковенантів робить гіперстрибок, в результаті якого електро-магнітний імпульс зовсім збиває нас із курсу...
Десантник яким ми граємо - Новачок, приходить до тями через 6-ть годин після десантування. Вибравшись із капсули він опиняється сам по собі на вулицях вже окупованого Момбаса. Зв'язку із загоном немає, проте ми приймаємо локаційний сигнал від одного із командирів. Тож навіть не знаючи свого справжнього завдання, ми відправляємося на пошуки своїх товаришів.
Знаєте, от всі пишуть (і я також тільки-що ледь не написав), що це перша гра в серії де ми граємо не Майстром Чіфом... Ну по-перше в "Halo 2" половину гри ми проходимо Арбітром, а по-друге, чисто формально, в "Halo Wars" Чіфа взагалі немає й головний герой там - капітан космічного корабля (якщо дивитися із перспективи геймплею стратегії), або піхотний сержант (якщо дивитися із перспективи сюжету).
Менше з тим, ми все одно не Майстер Чіф і навіть не Спартанець. Тому це в будь-якому разі має впливати на геймплей. Ну і от що я скажу: щит нашої броні злітає дуже швидко під ворожим вогнем, стрибаємо ми майже в два рази нижче за Чіфа і отримуємо ушкодження при падінні із меншої висоти. Із іншого боку в нас є прекрасний режим тактичного бачення, що підсвічує не тільки своїх та ворогів (навіть в графічному камуфляжі), але й зброю яку можна підняти, аптечки, електронні пристрої взаємодії... Єдиний недолік цього режиму - через збільшення яскравості, ним неможливо користуватися при яскравому сонці чи в добре освітлених приміщеннях.
В усьому іншому, наш десантник може робити все що й Чіф в попередніх частинах, включаючи знімання стаціонарної зброї зі штативу і використання гравітаційного молоту Брутів.
Саме місто - Момбаса, в цій грі, це декілька площ, що об'єднані відносно вузькими вуличками. Технічно доволі сильно розвинуте, і управляється штучним інтелектом. Схоже що до безпеки в цьому місті відносилися серйозно навіть до вторгнення прибульців, тому доволі легко знайти набори медичної допомоги в разі необхідності, а також тут є ангари зі зброєю та набоями для місцевих органів правопорядку, які автоматично відкриваються гравцю.
Власне, це місто - основна територія гри, і воно доволі швидко набридає. Проте гра побудована таким чином, що пройшовши Новачком до певної точки, нас на цілу місію відправлятимуть у флешбек, де ми будемо грати іншим членом нашого загону, в інший час і часто в іншій локації, й потроху дізнаватися, що із ними сталося. Потім знову: Новачком рухаємося по Момбаса до наступного флешбеку. Так от, ці місії-флешбеки доволі прикольні, і головне - різного типу, в тому числі й на техніці (включаючи танк Скорпіон та штурмовик Банші).
Окремо варто виділити останню місію, вона також грається Новачком, і вона дуже довга, але при цьому різноманітна сама по собі. Справді дуже сподобалась.
Особисто я сприймаю як недолік те що десантники майже нічим не поступаються Спартанцям. Тобто, не забуваймо, що людство ПРОГРАЄ війну Ковенанту, і раніше цілком логічне пояснення було: так, Спартанці - сильніші, але їх мало... Та після цієї гри виходить, що й десантники - сильніші. Я розумію, це елітні війська, але їх доволі багато, і головне що вони - не якийсь колосально дорогий науковий проект із великими ризиками (як Спартанці), а просто дуже натреновані професійні солдати.
Власне, єдине що має достатню вагу для впливу на ігровий стиль (в порівнянні із попередніми частинами) це слабша енергетична броня (щит). Спочатку грається більш обережно, але із другої місії, все одно починаєш соло рашити ковенантські загони, просто короткими атаками: пішов в атаку, злетів щит, сховався або відійшов, щит відновився, кидаєшся в наступну атаку... Додайте сюди, що в тих місіях де є напарники - вони безсмертні, і можна прийти до цілком вірного висновку, що це не складна гра, навіть на Героїчній складності. Мабуть навіть легша за "Halo 3".
Продовжуючи тему, на мій погляд, недоліків "Halo 3: ODST": є дуже неприємний глюк. Тут можна знайти електронні прилади взаємодії (таксофони, термінали, банкомати), які активують програвання аудіо-записів перших годин вторгнення, в яких розкривається історія доньки інженера який працював над Штучним Інтелектом цього міста. Так от, якщо під час програвання цих записів зайти в свій портативний термінал (мапа, завдання) то текст цих записів залишиться на екрані. Я реально бігав і стріляв із текстом БУКВАЛЬНО на пів екрану. Потім зрозумів, що в таких випадках краще дочекатися закінчення цього повідомлення, трохи походити по вже зачищеній території, і коли гра зробить автосейв - одразу його й завантажити. Ах так, всі ці записи я не знайшов, тож навіть не знаю чим та історія закінчується....
На диво людський дробовик тут зробили чомусь дуже слабким.
Також, так як ми граємо під час подій "Halo 2", розкол Ковенанту вже стався, тож проти Елітів нам воювати не доведеться. Що насправді дуже шкода, бо тут не вистачає саме тактичних боїв. Більше того, оцей "розкол Ковенанту" тут представлено саме як в "Halo 3", тобто Еліти проти всіх інших, а не як в "Halo 2": Еліти, Хряки та Хантери, проти Шакалів, Комах та Брутів.
І ще раз, ми граємо ОРБІТАЛЬНИМ ДЕСАНТОМ, і так, формально тут присутнє ось це орбітальне десантування... Але як? ЯК можна було НЕ реалізувати місію із десантуванням прямо в середину запеклого поля бою і вриванням в це побоїще??! Навіть в лайв-екшен трейлері це є, і чудово реалізовано: Halo 3 ODST Live Action Trailer "The Life". Це мала б бути місія - як висадка на пляжі Омаха в "Medal of Honor: Allied Assault", як форсування Волги та штурм Сталінграда в "Call of Duty"... Це те що запам'ятовується гравцям на все життя! Впустити таку можливість - я цього не розумію.
Але все-таки варто відмітити, що представлені тут десантники не просто юніти, а відносно пропрацьовані персонажі, тож так-сяк запам'ятовуються.
Ще тут є невеличка любовна сюжетна лінія, але вона в стилі фільмів-бойовиків 90-х років, тож фокусу на ній немає, і вона абсолютно не напрягає.
А от що дуже круто, так це присутність тут Хурагоків (здається вперше в серії). Повірте, прочитавши "Halo: Contact Harvest" Джозефа Стейтена і познайомившись там із Хурагоком на ім'я Легше Деяких, поява цього виду в грі викликає додатковий інтерес.
Я поки не знаю куди запхати "Halo 3: ODST" в свій рейтинг ігор цієї серії. Зауважу, що очікування від неї в мене були доволі низькі, і в цілому вона мені сподобалась. Але я не можу закривати очі на те, що сама ідея цієї гри потенційно НАБАГАТО вища за реалізацію. Як на мене, це мала б бути такою собі "Brothers in Arms: Road to Hill 30" у всесвіті Halo, а вийшла МАЙЖЕ звичайна гра серії.
Відібраний GMV:
Немає коментарів:
Дописати коментар