Hello Charlotte

"Hello Charlotte" порадив мені знайомий. Типу: "тобі повинно сподобатись". Скажу чесно, якби не ця рекомендація, я б пройшов повз цієї гри, бо із сучасним навалом інді проектів, представленою у грі графікою мене не зацікавиш.

Проте, епізоди 1 та 2 пройдені...

Епізод 1 (Hello Charlotte EP1):

Розповідає історію однієї пригоди дівчинки на ім'я Шарлотта. Але спершу автори гри б’ють гравця по обличчю світом в якому живе Шарлотта. Інопланетяни, Омні-куби, личинкоти... а також усвідомлення персонажів про присутність ГРАВЦЯ як такого. Тобто ігрові персонажі спілкуються із гравцем за екраном, називаючи його Лялководом або Сетом.
Дуже цікавий коктейль із милоти та огиди. Присутні як дуже приємний арт та добрі й чутливі діалоги, так і криваві (gory) сцени насилля у купі із повсякденними розмовами про смерть. Вкрай психоделістичні локації, від яких голова йде обертом. Ну і абсурдні, наркоматські події та метаморфози.
Переказувати це все немає сенсу, хоча б тому що далеко не в усьому що відбувається на екрані є сенс. Проте кінцівка пояснює абсолютно все, і ти такий: "А, ну зрозуміло...".
Геймплейно, переважно простенькі пазли, багато пересувань, часті вибори дії (одна із яких веде до миттєвої смерті), і діалоги, діалоги, діалоги...

Епізод 2 (Hello Charlotte EP2: Requiem Aeternam Deo):

Все що сказано про перший епізод, стосується й другого. Проте цей епізод набагато повільніший, має набагато більше натяків та символів, і НАБАГАТО жорсткіший.
Найсильнішим елементом є школа (яку відвідує Шарлотта), хоча можливо це лише особисте враження, через моє власне сприйняття всіх років проведених у цьому.... закладі.
Також додано елемент боївки на кшталт jRPG. Хоча ці бої не є обов'язковими, та й реалізовані надто слабко. А от пазлів стало відчутно менше (от тільки на один із них, матері його ковінька, я витратив декілька днів!!!).
Ще раз зауважу, що цей епізод ДУЖЕ жорстокий до гравця, в першу чергу через багацько паралелей із реальністю, та й до самої Шарлотти, за яку просто не можливо не хвилюватися.
Присутні чотири кінцівки, але та що мене вразила та розчулила найбільше, очевидно не є канонічною.

Попереду в мене ще спін-оф "Delirium" та третій епізод, і не хотілося б забігати наперед... але претензії "Hello Charlotte" на звання маленького ШЕДЕВРА очевидні.

__________________________________________

12.05.2018

От і закінчилась моя подорож по психоделічній історії "Hello Charlotte", але про все по порядку:

Про перші два епізоди я вже висловив свою думку в коментарі до "Hello Charlotte EP2: Requiem Aeternam Deo", тож йдемо далі.

Hello Charlotte: Delirium

Власне, в усіх описах і коментарях розробників наголошується, що даний спінофф не має жодного зв'язку із оригінальним сюжетом. І взагалі, мовляв, ця частина є лише наслідком навчання геймдевів.
Мушу погодитись. Тут нам під керування дають Шарлотту із іншого світу або виміру, і вона й справді немає нічого спільного із тією Шарлоттою, що підкорила наші серця. А ще ця частина коротенька, зі жменькою багів.
Насправді, я б навіть не радив цей спінофф. Але ж хто мене послухає?! Я б і сам себе не послухав...

Hello Charlotte EP3: Childhood's End

А ось це вже справжнє продовження. Та от біда, нам знову дають не ту Шарлотту. В кінці все буде пояснено, і навіть цілком логічно... але знаєте, ця частина з рештою, виглядає як обгортка, навколо перших двох епізодів, яка спрямована виключно на розжовування сюжету. І в цьому плані третій епізод зі своїм завданням впорався, проте розробники перестаралися. В грі просто не залишається місця для вільнодумства, тому що пояснено геть усе. Ну добре, добре, крихта не пережованого залишилась.
Отож, цей епізод робить усе щоб у гравця виникла відраза до нової Шарлотти, але я відчував до неї лише байдужість, а якби не перші епізоди, то вона могла б в мене і симпатію викликати. Паралельно розповідається історія хлопчика Чарльза. Але ж, йофана, як багато тут графічної новели... пазли нам дають лише в самому кінці, коли ми на фінішній прямій. І то здається, що тільки через те, що вони МАЮТЬ були хоч десь у грі. Хоча самі пазли доволі файні. Ах так, ще тут практично немає психоделічних рівнів. Та й взагалі, такий компонент як психоделізм, у цьому епізоді був замінений на психологію.
Також вибір дій став набагато біднішим. Зате цей епізод виявився найдовшим.

Як стверджує автор гри, "Hello Charlotte" створювалася під впливом великого стресу. І я хотів би поділитися своєю здогадкою, що причиною цього стресу був аборт, із слідуючими за ним докорами сумління.

Тож цю гру цілком можна вважати виплеском емоцій, ба навіть психологічною реабілітацією. Хоча до Анно Хідеякі із його "Neon Genesis Evangelion", звісно, геть не дотягує.

Підсумовуючи: закінчення історії "Hello Carlotte" - мене доволі сильно розчарувало. Проте я не можу його не порадити, хоча б тому що таке бачення автора, який створив і початок цієї історії (від якого я був просто в захваті). А не дослухати розповідь до кінця - мабуть не правильно, навіть якщо вбачаєш інший вектор розвитку історії.

Отож, хоча до шедевра і не дотягнуло, все одно щиро ДЯКУЮ. 

__________________________________________

10.06.2024

 Вже дуже давно пройшовши всі частини "Hello Charlotte", чисто випадково натрапив на DLC до "Hello Charlotte EP3: Childhood's End" під назвою "Hello Charlotte: Heaven's Gate". Звісно купив одразу, не роздумуючи, проте ознайомлення із ним відклав... на декілька років.

 Отож, що це таке? Це чисто візуальна новела - пріквел/спіноф, ще й без звукового оформлення. Також варто додати, що для запуску, треба встановити саме "Hello Charlotte EP3: Childhood's End" разом із цим DLC, зайти в директорію із грою, "руцями" розпакувати архів "HeavensGate-1.0-pc.zip" і запустити з нього .exe файл... Насправді, така "форма постачання" контенту, гадаю, НАВІТЬ для ПК геймінгу - занадто. Ну, зате був привід навчитися запускати сторонні застосунки на Steam Deck.

 Так от, "Hello Charlotte: Heaven's Gate" фокусує розповідь на хлопці по імені Чарльз, що також є персонажем третього епізоду. Від його знайомства із Вінсентом ще в садочку, та товаришування із Генрієттою в школі, до закінчення цієї самої школи.
Вся вищеперелічена трійка - доволі специфічні індивіди. Ті, яких шкільний соціум сприймає як "не такі". Не в плані, щоб постійно чмирити, а типу тримають за диваків, яких не можна зрозуміти, тому краще зайвий раз і не чіпати. Почасти це через те, що вищеназвана трійка - психологічно доросліші за своїх ровесників, але й не без психічних розладів, різного ступеню.
Проте це й не розповідь із сімейного серіалу, де подібні підлітки становляться справжніми друзями і разом проходять крізь школу та дорослішання. Ні, головні персонажі тут можуть не спілкуватися між собою по декілька років, не через образи якісь, а просто - бо приводу не було. Проте вони втрьох є єдиними хто може хоч приблизно зрозуміти один одного. І так, хепіенду тут не буде. 

 В принципі, закінчується це DLC більш позитивно ніж "Hello Charlotte EP3: Childhood's End". Проте, це одразу й виправлено, бо додатковим пунктом меню тут присутній Щоденник Генрієтти. Дуже короткий набір тексту, із оглядом ключових подій цієї новели, але зі сторони саме Генрієтти... Не рекомендую читати його перед сном.

 Ах так, Шарлотта тут присутня тільки формально, в інтерлюдії, так само як і Беннет разом із Феліксом. Проте, як позитивний ефект від цього, можна вважати, що ця візуальна новела - самодостатня. Тобто, не треба бути знайомим із попередніми іграми серії.

 "Hello Charlotte: Heaven's Gate" - серйозно зіпсувала мені настрій на декілька днів. Рекомендую. Коли розмірковуєш про серйозні речі, це часто псує настрій...