S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl

 Спеціально дочекався початку осені щоб стартонути марафон по цій серії, це ж бо най-осінніша ігрова серія.
Звісно я вже багато разів проходив всі (на даний момент - три) частини, в тому числі і на найвищій складності, та й офіційні збірки оповідань до кожної гри - давно прочитані. Проте раніше я грав лише в дискові версії, але файні хлопці із GSC зробили такий подарунок: ввівши на офіційному сайті ключ для мережевої гри, отримуєш ключ активації цієї гри в Steam, так всі три частини й опинилися в моїй бібліотеці Steam (це було дуже давно, тепер такої можливості немає).
Минулий досвід показав, що грати на найвищій складності недуже приємно, тому цей раз проходив на "Ветерані", звісно із офіційною українською локалізацією, та для різноманітності - вимкнув собі приціл-хрестовину. Ах так, і це виходить, що я вперше грав саме в цю частину на широкоформатному 16:9 моніторі (24"), до цього гравши тільки на 4:3 (18").

 Події "S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl" відбуваються в альтернативній реальності, де в 2008-му році, в Чорнобильській Зоні Відчуження стався потужний вибух, згідно із супутниковими знімками - епіцентр якого знаходиться за кілометр від ЧАЕС. Всі евакуаційні та експедиційні заходи провалились, бо майже кожен, кого було відправлено до нової Зони, гинули через невідомі раніше науці аномальні утворення та високий рівень радіоактивності. Згодом площа Зони раптово сильно збільшилася, поглинувши багато військових із технікою та лабораторій, що були встановлені по периметру...
Пройшов певний час, і в Зону почали пробиратися поодинокі люди, хтось - із цікавості, хтось - тікаючи від закону, хтось - намагаючись збагатитися шляхом збору інформації, аномальних зразків, чи просто мародерством... Тих одинаків стали називати сталкерами. Багато із них гинули, та хто повертався - приносив звідти дивні-дива - артефакти, які мали фізіологічний вплив на людей (як позитивний, так і негативний). Ці "подарунки" Зони мають не тільки велику наукову цінність, але й коштують велику суму грошей на чорному ринку, тож кількість сталкерів тільки зростала.

 2012-й рік. Нічною Зоною їде ЗІЛ-130. Сталкери називають таких "мандрівників" Вантажівками Смерті. Ніхто не знає куди вони їдуть і хто ними керує, відомо тільки що вони рухаються від центру Зони. Та зважаючи на насиченість місцевості аномаліями, такі подорожі часто закінчуються автотрощами, а на місці події потім можна знайти тільки тупи, звідси й назва...
Власне, цей ЗІЛ - не став винятком, але при огляді місця аварії наступного ранку, випадковий сталкер виявляє, що один із пасажирів все ще живий. Не стільки через гуманізм, а більшою мірою із надією отримати скількись грошенят, за таку незвичну знахідку, сталкер відносить потерпілого до місцевого бариги - Сидоровича.
Не складно здогадатися, що той єдиний вцілілий з Вантажівки Смерті і є гравцем. Ми нічого не пам'ятаємо, та через татуювання "S.T.A.L.K.E.R." на передпліччі нам дають поганяло - Мічений. Єдине що в нас було із собою, це КПК ("Кишеньковий Персональний Комп'ютер", для тих то ще молодий), із лише одним записом-завданням: Вбити Стрільця. Це єдиний зв'язок із нашим минулим, тож від цього нам і доведеться рухатись. Але й Сидорович, не був би баригою, якби не бачив в нас можливість профіту. Тому перш ніж бути вільним в своїх діях нам спершу потрібно "віддячити" крамарю за порятунок виконанням декількох завдань. Закінчивши розмову, й отримавши перші настанови, ми виходимо із льоху... і нас зустрічає Зона! Сувора, небезпечна, дивовижна...

 "S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl" є шутером від першої особи, із окремими РПГ елементами в умовно відкритому світі. Інвентар обмежений тільки по вазі, нам треба слідкувати за такими показниками як голод, радіаційне ураження, кровотеча... На наші характеристики впливають спорядження та почеплені до пояса артефакти. Дуже важливим є КПК, в ньому зберігаються завдання, мапа Зони, наша статистика, нотатки та відомості про Зону. Такі КПК є в кожного сталкера, тож обшукавши тіло загиблого (а мародерити нам доведеться ой як часто), є вірогідність перекачати собі його інформацію, в тому числі й позначення його схованок.

 Та найголовніше в цій грі, це світ яким ми мандруємо - Зона. За основу цього аномального утворення взято повість "Пікнік на узбіччі" братів Стругацьких, візуально ж вона доволі подібна до того що було показано в фільмі "Сталкер" (1979) Тарковського. Та все ж наша Зона має й достатньо багато своїх, унікальних, особливостей.
Зона наповнена мутантами. Деякі із них є очевидним результатом радіаційного забруднення, як от сліпі пси, псевдо-собаки, плоть (мутована свійська свиня), але є й гуманоїдні створіння, які не можуть не наштовхувати на думки про таємні експерименти, як прилад Кровососи, Полтергейсти, Контролери... Кожному зі створінь Зони можна присвятити декілька абзаців опису, і Довідник в нашому КПК саме цим і займається, тож я тут цього робити не стану.
Центр Зони (включаючи ЧАЕС та Прип'ять), залишаються недослідженими, та не тільки через більшу кількість аномалій і вищій радіаційний фон... Основною причиною є так званий Випалювач Мізків. Дивна споруда з антенами, радянських часів, що знаходиться недалеко від міста-привида, при наближенні до якої в людей проявляються сильні психологічні реакції, що варіюються від панічної атаки до божевілля, а при тривалому перебуванні під його дією можна й взагалі стати зомбі. Тут мається на увазі, повна втрата особистості, і безсвідоме блукання по прилеглих територіях, атакуючи будь-кого з рефлекторним використанням зброї.
Аномалії й артефакти є унікальними породженнями Зони. Причому артефакти створюються саме в результаті дії аномалій. І тут дилема: аномалії хочеться уникати, а артефакти хочеться мати. Власне, аномалії - це згустки енергії різного впливу (гравітаційна - Воронка, електрична - Електра, хімічна - Холодець...) на обмеженій території. Потрапивши в таку аномалію отримуєш відповідне ураження (фізичний удар, удар струмом, хімічний опік...), яке може стати фатальним. Виявляти аномалії доводиться також залежно від їх типу, деякі чудово видно, а деякі завчасно виявити може лише досвідчений сталкер. Ну і канонічне жбурляння болтів перед собою, як завжди, допомагає виявити будь-яку аномалію, бо так чи інакше вони реагують на потрапляння до них будь-чого стороннього. Що до артефактів, то їх можна носити до 5-и на поясі, причому є явні фаворити: я використовував пару Місячних Сяйв (для кращого відновлення витривалості), пару Кристалів (для виведення із організму радіації) і одну Слюду (для пришвидшення зупинки кровотечі).
Окрема аномалія - Викид. Це моментальний витік надпотужної енергії із центра Зони, який може вбити всіх хто не заховався в укриття та не має бодай якогось захисту. На жаль, в цій частині Викид відбувається тільки в двох сюжетних моментах, проте в третій грі його зробили повноцінним елементом геймплею.

 Радіація, мутанти, аномалії... так, це все смертельно небезпечно, але найбільш небезпечна істота в Зоні - це сталкер. Насправді, до подій гри, люду набігло за Периметр - йофана! Звісно почалися терки, конфлікти, об'єднання в групи (в тому числі і ідеологічні) і боротьба між ними. Так от, на даний момент присутні наступні великі угруповування:

• Долг - майже воєнізоване угрупування, що (за чутками) фінансується політичними шишками із Великої Землі, хоча є й підтвердженні випадки збройних сутичок із військовими. Метою існування заявлено знищення Зони, або при неможливості першого - взяття її під повний контроль та встановлення абсолютного карантину. Розчистили промзону й влаштували в ній свою базу, також дозволивши там розміститися баризі на прізвисько Бармен, який організував найбільший перевалочний пункт в Зоні, де можна поторгувати, дізнатися новини, випити й погомоніти та відпочити. Долгівці часто проводять рейди по винищенню мутантів, також блокують вивезення породжень Зони (в першу чергу артефактів) за її межі. Особисто мені (на відміну від більшості гравців) вони ніколи не подобалися, такі собі тупоголові провладні пси, із логікою: "Я тебе не розумію, а тому - НЕНАВИДЖУ!!!".
  
• Воля - Гуляй-Поле посеред Зони. Анархісти і шибайголови. Виступають за відкритий доступ до Зони та протистоять монополізації місцевих чудес урядовими організаціями. Влаштували основну базу на армійських складах, залюбки приймають до себе будь-кого, тому нариків і алкоголіків там вистачає, проте надто неадекватних таки карають (як от, прогулянкою по мінному полю, наприклад). Утримують Бар'єр - останню лінію перед Випалювачем Мізків, звідки постійно намагаються прорватися мутанти. От ці хлопаки мені значно більше імпонують: крім прийнятнішої для мене ідеології, в них на шевронах (в будь-якій локалізації) написано саме "Воля" - українською, ще й прапор нашої держави на емблемі присутній. Як то кажуть: вступив у "Долг" і став винен, вступив до "Волі" - і став вільним ))
• Моноліт -  єдине угруповування, що знаходиться за Випалювачем Мізків. Релігійні фанатики, що вірять в існування позаземного еволюційного мінералу (Моноліту), на кшталт того, що в фільмі "2001: A Space Odyssey" (1968) Кубрика. Своєю ціллю вважають охорону Моноліта від інших сталкерів, через їх недобрі наміри. Тож вони - ще одна перепона для просування до центру Зони.
  
• Найманці - найзагадковіша група сталкерів. Дехто навіть не вірить в їх існування, а дехто - користується їхніми послугами. Беруть дорого, але роботу виконують професійно.
  
• Бандити - не мають спільної структури угруповування, проте завжди кучкуються бандами (гопники - вони гопники і є). Навіщо лізти в аномалію за артефактом, якщо можна почекати, поки це зробить якийсь дурень, і якщо він виживе, потім "чемно попросити" в нього поділитися всім що має. Ідеологія тут звісно відсутня, та й до центру Зони не лізуть, їм бо все одно "клієнтів" на виході ловити.

Крім того, в Зоні працюють урядові військові (тримання периметру і виконання операцій затверджених на державному рівні) та вчені (проведення дослідів і експериментів). Перших - сталкери ненавидять, з другими - можна мати справи.
Та найбільший контингент в Зоні це сталкери-одинаки: відносна свобода в пересування, не треба ні з ким ділитися, чи відволікатися на будь-яку ідеологію. Та й в принципі, більшість сталкерів  - одинаки за своєю натурою.
Між Долгом та Волею йде війна, хоч і з проведеннями тимчасових перемир'їв. Ну і бандити постійно атакують стоянки одинаків. Ставлення Долгу, Волі і одинаків до Міченого залежить від дій гравця, а от Найманці, Моноліт, військові та бандити - завжди відносяться вороже.

 Починаємо грати ми на локації Кордон, що одразу за периметром. Щоб не описувати кожну місцину окремо: здебільшого нам доведеться блукати класичним українським лісостепом, із селами, складами, фермами, заводами, тополями вздовж доріг із розбитим покриттям... Також декілька разів доведеться спускатися в підземн6і катакомби та лабораторії (тут найбільше проявляється горрор).
Доволі швидко нам стає відомо, що Стрілець (той, що з нашого завдання) із ще двома сталкерами знайшов шлях повз Випалювач Мізків, через Прип'ять, до ЧАЕС... І тут треба призупинитись, бо як мінімум локація Прип'ять - того варта. Мабуть, найвідоміше в світі місто-привид (із реально існуючих). Розробники справді їздити в Зону Відчуження і перенесли в гру багато реальних об'єктів, як от Чортове колесо, готель Полісся, стадіон Авангард... Воістину, це найцікавіша локація "S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl", яку хочеться вивчити найдоскональніше... І тим дивовижніше, вона кожен раз проходиться дуже швидко, прям пробігається. Минулого разу в мене з'явилися підозри, цього разу - я вже зрозумів причину... БАГИ. Якщо на цій локації затриматися надто довго, гра починає вилітати (судячи із логів - щось зі скриптами), і ще на ній перестають працювати сейви (причому на інших локаціях, все залишається в порядку), а підійшовши до центрального входу стадіону Авангард, нас просто телепортує в кінець локації і запускається перехід на ЧАЕС. На стадіон все ще можна потрапити, використавши бічні входи, та я так і не зміг його нормально дослідити, через ще частіші вильоти, а починати потім доводиться із самого початку Прип'яті, сейви ж бо тут не працюють... Але треба віддати належне, розробники дуже вдало створили зрозумілу мотивацію - не затримуватися на цій локації, тож за перші проходження в мене цих багів навіть не було.
Потрапивши на локацію ЧАЕС, назад повернутися вже не можна, до того ж гра тут стає лінійною, що не вважаю чимось поганим, саме те - для фінального забігу. Ну й виглядає вона просто шикарно, від погляду на Саркофаг аж мурахи по тілу біжать.

 Гра має 7-м закінчень, серед яких, як прийнято називати, 5-ть хибних, 1-е погане і 1-е хороше. Я ж все-таки класифікував би їх як 5-ть поганих і дві нейтральні (на кшталт закінчень "Deus Ex"). Ну світ "S.T.A.L.K.E.R." - депресивне місце, яке там "хороше закінчення" може бути?! Причому, одне з 5-ти поганих (або "хибних") закінчень видається гравцеві залежно від його стилю гри.
Важливим нюансом є те, що щоб дістатися двох нейтральних (або "справжніх") закінчень, треба знайти дещо на Прип'яті. Завдання для цього є, але щоб його отримати, треба дещо зробити БЕЗ завдання, хоч ЩО саме треба зробити, подається прямим текстом якщо ви слідкуєте за сюжетом. І ось ці закінчення, це не просто різниця в показаному відео, між поганими і нейтральними закінченнями - є чимало геймплею, тож не пропустіть.

 Пошук артефактів в "S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl" не доробили до пуття, і вони просто валяються, часто навіть на дорозі. Та й при знаходженні схованки якогось сталкера, якщо ти не підібрав його КПК, вона буде порожньою. І взагалі багато чого із обіцяного ще не встигли реалізувати, хоча дещо вже додали в наступних частинах.
Додаткові завдання, по зароблянню грошей (на кшталт, принеси артефакт, вбий сталкера, зачисти территорію від мутантів...) нескінченні, і повторюються, тож не рекомендую приділяти їм забагато уваги.
Також при бектрекінгу починає задовбувати респаун, хоч і не миттєвий, але пробігаючи через, скажімо, локацію Смітник, із вірогідністю в ~80%, сталкери що засіли на складі запросять у вас допомогу по відбиттю атаки бандитів, скільки б разів ви не допомагали цю атаку відбити.
Зате круто реалізовано перехід між локаціями. По суті це звичайна лінія при перетині якої завантажується інший рівень, але бачити ми можемо значно далі за цю лінію. В томі числі нам чудово видно як інші сталкери чи мутанти переходять між локаціями, і ми навіть можемо влаштувати із ними стрілянину.

 Ще із цікавинок: тут горілка "Козаки" виводить радіацію, є енергетики "Non Stop", валюта на території Зони - радянські рублі, на деяких захисних костюмах є шеврон - прапор України... Зразки зброї тут присутні як радянсько-російські, так і натівські. Плюс український пістолет Фора-12, і навіть одна футуристична гвинтівка - Гаусс-Гармата. А ще тут можна знайти КПК Гордона Фрімена.
Ну і окремо про українську локалізацію. Коли ще грав на дисках, її (цілком офіційну) треба було качати на сайті гри і встановлювати. Steam версія, звісно, вже має її всередині. Але такий нюанс: так, весь текст в грі українською, також українською розмовляють сталкери-одинаки, вчені та угруповування Воля (із западенським акцентом), але бандити розмовляють на суржику, а військові і Долг - російською. Принаймні на момент виходу гри, це було дуже доречно, і оригінально. Зараз звісно можна полемізувати, та я все ж й досі сприймав такий тип локалізації позитивно.
Ще, мабуть варто додати, що це (як на мене) чоловіча гра. Крім того що тут жінки відсутні взагалі (що до цього факту є доволі непогана теорія), як в більшості творів Лавкрафта, гадаю й сам настрій гри - така собі "чоловіча дерепресія": Не вчаться нічого деякі, та й вчитися не хочуть. Кіна американського надивилися, чи від жадібності дах зриває. Ти йому про аномалії, він тобі про "хабар". Ні про що думати не хочуть окрім бабок, поки кишки по гілках не розкидає...

 "S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl" - шикарна вітчизняна гра, яка дала старт серії вже більш відомої навіть ніж "Cossacks" (до речі, також від GSC Game World). Не дарма ж кацапи постійно намагаються приписати її до себе, а фрази сталкерів розлетілися по всьому інтернету, у вигляді цитат...
І так, вона не ідеальна, особливо в технічному плані, але ось ця атмосфера вічної осені (погодна аномалія), часто навіть спонукає закинути до біса всі ті квести із завданнями, зупинитися біля якогось багаття, присісти поряд із іншими сталкерами, й просто послухати анекдоти та гітарні акорди...
"Ех... І чого це я, питається, раніше на гітарі грати не навчився?!.... А того, що ліньки було, насправді, ось чого!"©.

 

Мій GMV (СПОЙЛЕР):

Баги, які мені трапилися: