Takedown: Red Sabre

 Купив цю гру собі і товаришу, ще коли вчився в інституті, за 3 бакси (тоді ще навіть гривні в Steam не було). Пограли, щось навіть пройшли, але чомусь закинули і забули.
Але от з'явилася можливість пограти в неї втрьох, коопом. Правда третьому з нас довелося купляти гру в португальському сегменті (він і справді в Португалії), бо для України купівля цієї гри вже недоступна, а на торентах лежить якась інша версія.

 "Takedown: Red Sabre" це тактичний шутер на кшталт "The Regiment" чи серії "SWAT", принаймні так планувалося. Граємо оперативниками антитерористичного загону. В усіх місіях нас висаджують на локацію зайняту терористами, і нам слід виконати певні цілі: хакнути сервер, знешкодити бомби, звільнити заручників...

 Ще тут є нормальний вибір зброї, яка також непогано відчувається. Плюс її можна модифікувати обвісами: різні приціли, глушник, типи набоїв. Також можна обрати на свій смак броню і гранати.
Сама ж гра ДУЖЕ хардкордна. Сказати, що там вбивають із одного пострілу, значило б дещо замовчати про її рівень складності. Були ситуації, коли ОДИН противник вбивав нас усіх, і я маю на увазі не прохід нам в тил чи у фланг, а саме його безпомилковий вогонь на випередження.
Плюс вороги і ключові об'єкти розкидуються по локації не статично, тож якщо вас вбив противник в якійсь кімнаті, після перезапуску місії його вже може там і не бути. Ну і в принципі вони самі переміщуються по локації.

 Основна причина, чому ми взялися за цю гру - кооперативні місії. Їх лише 5-ть: Біолабораторія, Штаб-квартира, Радар, Вантажний корабель та Військовий об'єкт.
Ми змогли пройти лише перші три, і тільки на локації Радар вижили всі троє. Чому так? А ось тут почнемо про недоліки...
Про складність я написав вище, та сам по собі цей компонент не є чимось поганим, але якщо в перших трьох місіях нам не обов'язково було вбивати всіх терористів, тільки виконати завдання, то в останніх двох - обов'язковим завданням є ліквідація ВСІХ терористів. Ну і нагадаю, що нас троє... проти ~50 ворогів... при вищезгаданій складності... не маючи ЖОДНОЇ переваги ні в чому.
Крім того, в двох останніх рівнях просто паскудний левелдизайн для представленого тут геймплею (для чогось типу "Call of Duty" було б - гуд).

 Продовжуючи тему недоліків, якщо до керування в цілому претензій немає (навіть опускання довгої зброї при проході боком в двері - має сенс), то конкретно нахили в бік - реалізовано максимально паскудно (а для тактичний шутерів це дуже важливий елемент). В принципі сам нахил дуже маленький і практично немає сенсу, так ще й не можна рухатися коли ти нахилений.
І хоча я описував вище, що один противник міг покласти всіх нас, то бували ситуації коли навпаки, зайшовши нам зі спини противник відкривав вогонь за кілька метрів від нас, і ні в кого не влучав випустивши пів обойми, що змушувало нас відчувати себе героями фільму "Pulp Fiction" (1994).
Тут же можна зауважити, що єдиний спец-засіб нашого антитерористичного загону, це вибуховий пристрій для "вибивання" дверей. Тобто ніякого приладу нічного бачення, дронів, керованої камери, чи будь-яких інших гаджетів.
Ще, хоча в цій грі онлайн зазвичай мертвий, бувало до нас приєднувався якийсь мудак, і просто заважав нам грати вбиваючи нас (своїх тіммейтів).
До того ж на останньому рівні з'явився глюк, коли нам не було чутно ворожих пострілів.

 Онлайн режим Versus - звісно мертвий.
Але крім онлайна тут можна грати й соло: ті самі місії що й в коопі, але на твоєму боці 4-и бійці під керуванням АІ (значно тупішим ніж у ворогів), плюс ще одна локація із завданням ліквідувати всіх терористів.

 Коли в "Takedown: Red Sabre" грається (оті три перші місії), то це навіть дуже приємно. Але без абсолютно повної взаємодії - взагалі ніяк. Ми навіть на кожен раунд обирали собі командира загону, який керував діями інших: кому куди стати, коли і кого прикривати...
Проте, те що нам пропонують потім - просто неграбельний шматок чогось. На гру просто забили.