Among the Sleep

 Ну а ось і гра з моєї коробки "коли-небудь доберусь". Дуже давно прочитав про неї в журналі "Шпиль!", дуже захотів її, дуже довго чекав на хорошу знижку, а купивши відклав на дуже довгий час... Єдине моє виправдання: одразу видно, що ця гра - доволі специфічна, і для неї потрібен специфічний настрій.

 "Among the Sleep" представляє собою горор від першої особи, де ми граємо дворічною дитинкою. Нам на День Народження дарують плюшевого ведмедика із яким ми одразу дружимося та разом граємося. Але вночі щось перевертає наше ліжечко і ми з ведмедиком відправляємося на пошуки матусі, по величезному будинку тіней та істот, що причаїлися за кожним кутком та в кожній шафці.
Це те що я знав про гру заздалегідь, і це відповідає дійсності, проте у вступі продемонстровано також немало нюансів. Не показано, хто саме подарував ведмедика. Хтось подзвонив у двері, мама відійшла, далі були дуже гучні незрозумілі слова, а потім мама повернулася із подарунком...
Власне, ця гра виявилася не просто про дитячу уяву, а значно глибшою... і реальнішою.

  Ми вже вміємо доволі впевнено ходити, але рачки все одно пересуваємося швидше, а якщо бігти, то будемо час від часу падати. Зате як це мале лазить по шафках та коробках, будь-який скелелаз позаздрить. Та ми все ще маленька дитина, тож коли нам страшно ми можемо пригорнути до себе ведмедика, від чого нам стає тепліше і (буквально) світліше. Також ведмедик іноді нам підказує, або просто коментує те що відбувається.
Помітили ви чи ні, але стать дитини не згадується, англійська мова дозволяє це робити, намагався і я. Проте на нас піжамка синього кольорі, що свідчить скоріше про те, що ми граємо все-таки хлопчиком. Хоча колір піжами можна змінити в опціях.
В грі також присутня українська текстова локалізація, доволі кривенька до речі, то тут все-таки присутні звернення саме до чоловічої статі.

 Гра невелика, проходиться за дві серйозні сесії. Крім будинку, нам доведеться поблукати ігровим майданчиком, лісом та в світі шаф. І якщо майданчик ще так-сяк зрозуміло, то лісова локація, на мій погляд тут зайва (концептуально), ще й затягнута. Хоча саме на ній присутній дуже сильний символізм (із лісом ніяк не пов'язаний). З іншого боку, світ шаф - просто бомбезний.
Доволі цікаво, що я щиро намагався захистити дитину якою керував, я реально боявся за неї спускаючись по сходах, щоб вона не впала. В той же час, коли в грі ставало моторошно або просто з'являлися якісь острахи, я притискав ведмедика (в грі) і мені й справді ставало затишніше (в реалі).
Ворогів тут прям зовсім небагато, але зашкодити малечі вони можуть. Також можна впасти із аж надто великої висоти, чи зайти глибоко в воду. Проте результатом буде не смерть (не про те гра), а пробудження дитини на минулій контрольній точці.
Ах так, ще тут доволі багато пазлів, простеньких (нам же лишень 2 рочки), але мені сподобались.

 В кінці мене чекало... як би це пояснити. Настрій мій був зіпсований вщент. Але це не недолік, а говорить саме про сильну сторону гри. Просто так сталося, що те що в ній показано, я знаю занадто добре на власній шкірі (такий собі досвід, скажу я вам). Ну і гра, так гарненько пройшлася по моїм старим мозолякам.

 Так як я гра в "Enhanced Edition" версію гри, то тут присутні деякі додаткові матеріали. Музей - то зрозуміло: кімнати розробників із коментарями, скетчами, артами, але ще й з альтернативним закінченням гри, якою вона планувалась на старті розробки. Також тут є Передісторія: по суті один додатковий рівень, що відбувається до подій основної гри. І якщо сам рівень дуже крутий, то от зміст, який в нього вклали, дещо псує саме СИЛУ із якою закінчилася основна гра, і схоже що це було зроблено "на численні прохання" спільноти (попса). Але повторюся, геймплейно вона дуже крута.

 "Among the Sleep" чудовий варіант для знайомства як із жанром горору, так і для спроби зіграти в щось незвичне, більш глибоке. В ній немає жаху який здатен перетворити вас на фабрику по виготовленню цеглин, і немає глибокої психоделії від якої потім залипаєш на тиждень (якщо вам треба саме це, то - "Rule of Rose"), але вона достатньо химерна, щоб ви не почувалися в затишній безпеці і тут присутньо достатньо символізму, щоб помізкувати над тим, що саме малося на увазі.