ArmA II

Оригінальна серія "Operation FlashPoint" є моїми улюбленими іграми на рівні із трилогією "Mass Effect". Для тих хто не в курсі, розробники втратили права на назву цієї серії, саме так і з'явилася "ArmA". Звісно я просто не мав права пройти повз. Проте до першої "ArmA: Armed Assault" в мене було дуже багато претензій, хоча доповнення "ArmA: Queen's Gambit" майже все виправило і я знов був у захваті.
Далі я, як належить дістався вже до цієї гри... і не зміг її пройти. Я не звик висловлювати враження не закінчивши проходження гри, тож просто відклав її в довгий ящик. Це було десь в 2013-2014 році (при Євромайдані, але до війни на Донбасі, і навіть до анексії Криму). Власне, повернутися до неї я вирішив на початку цього року, але після 24-го лютого було не до того. Та пройшов час, окупантів вибили з під Києва, і я таки взявся за другу спробу даної гри.
!!! ПОПЕРЕДЖЕННЯ !!!: Враховуючи сетинг гри та реальні події, коментар містить багато політоти.

Події "ArmA II" розгортаються у вигаданій  пострадянській республіці - Чорнорусія. На її території проживає велика кількість етнічних росіян. Згодом створюється проросійська партія ЧДКЗ (або просто "чедакі"), на чолі із Лопотєвим, який свого часу очолював профспілку гірничовидобувної компанії. Прагнення цієї партії - вхід Чорнорусії до складу Російської Федерації. Після невдалої та придушеної спроби державного перевороту, ЧДКЗ посилаючись на "ущємлєнія рускоязичного насєлєнія" оголошує про невизнання Чорноруської офіційної влади і починає громадянську війну.
Росія офіційно не втручається в цей конфлікт, та відкидає прохання ЧДКЗ про військову анексію Чорнорусії, проте вона все-таки визнає ЧДКЗ як військово-політичний рух.
Тим часом, зі згоди ООН, в Чорнорусію вводиться обмежений миротворчий контингент армії США, для допомоги регулярній армії Чорнорусії (ЧСО) у встановленні контролю над всією територією країни.
Але і це ще не все, в конфлікті бере участь ще одна сторона - самоорганізований рух НАПА, або просто партизани. Їх цілі, в першу чергу, захист міст і мирного населення від атак чедаків. Вони вважають, що офіційна влада  Чорнорусії робить недостатньо для придушення ЧДКЗ, та повільно реагують на загрози. В той же час Росією НАПА визнано терористичною організацією, що спричиняє геноцид етнічних росіян.

Власне, грати нам доведеться одним із членів американського загону спеціального призначення "Лезо", Купером. Крім нас до загону входять ще чотири бійці: командир, снайпер, кулеметник та медик.
Спочатку в наші обов'язки входять спеціальні операції з підтримки ЧСО, збір розвідданих, фіксація фактів звірств бойовиками ЧДКЗ, пошуки та ліквідація їх прихованих таборів, а також полювання на їхніх виділених високопосадовців. Проте під час виконання однієї із місій нам повідомляють, що у Москві, на Червоній Площі, відбувся теракт, відповідальність за який влада Росії покладає на НАПА (мабуть "візитку Яроша" знайшли). Як результат офіційна Москва звинувачує США в неспроможності навести лад в регіоні, тож російська делегація в ООН відстоює своє бажання виводу американського контингенту із Чорнорусії, і натомість введення своїх миротворців. (*я вибачаюсь за спойлер про теракт, але його неможливо оминути)
Групі Лезо наказано негайно прибути на одну із баз США для евакуації, проте нас атакують чедакі, які активізуються по всій території. Тож, евакуацію просрано, але деяка інформація підштовхує наше керівництво до пропозиції залишитися нашому загону в Чорнорусії неофіційно, в якості членів НАПА...

Ну, гадаю, із сюжетом достатньо.
Відповім на деякі очевидні запитання. Гра 2009 року, тож це не чисте вангування подій близьких до реальності 2014 року, а художній опис подій 2008 року в Грузії. Розробниками всієї серії є чехи, які бачили світ по обидві сторони Залізної завіси, тож так: росіяни та комуняки тут виступають в ролі поганців, проте американці зазвичай показані не як супермени, що рятують світ, а просто нормальними хлопаками, які отримавши по носі від ворога можуть і втекти підібгавши хвоста. І за кого ми б не грали, головний меседж у всіх іграх цієї серії один і той же: від війни страждають в першу чергу саме місцеві.
Ще раз, усі ігри "ArmA" та оригінальні "Operation FlashPoint", не показують війну, як щось круте. В цих іграх, війна завжди велика, складна та повільна. Тут недостатньо однієї людини щоб керувати танком; тут вбивають із одного пострілу (як ти, так і тебе); тут якщо тобі "пощастило" отримати не фатальне поранення, то ти все одно відчуєш його наслідки (від неможливості міцно тримати зброю, до неможливості ходити); тут одна машина зі станковим кулеметом, що заїхала із флангу, може за лічені секунди покласти весь твій загін; тут звук ворожої бронетехніки змушує гравця бліднути від безвиході, якщо в цей час ти не маєш протитанкових заходів...
Саме в цьому моє виправдання того, що я у воєнний час граю в гру про війну - ця гра ПРОТИ війни.

Все-таки повертаючись до самої гри - як гри.
"ArmA II" не лінійна, наповнення деяких місій залежить від виконання цілей у минулому, та має декілька закінчень (до-речі я дістався найпозитивнішого). Деякі місії нам навіть дають щось на кшталт опен-ворлда, чи навіть пісочниці, де є список непріоритезованих цілей, які направляють в різні частини всієї, здебільшого, мирної локації, плюс додаткові цілі які можна отримати ставши учасником якихось подій. Це чомусь нагадало мені саморобну кампанію "Турист", для першої "Operation Flashpoint". Проте не можу сказати, що залишився в захваті від такого нововведення.

Також вперше в серії у нас з'явилась можливість керування не тільки загоном, але й армією. На відміну від власного загону, де можна віддавати доволі детальні накази кожному бійцю (буквально: 4-й, візьми із вантажівки АК-74, та розмістись на позиції 200 метрів від мене, в положенні лежачі, дивлячись на захід...), в режимі керування армією ми можемо наказувати тільки загонам в цілому і лише спрощеними командами (зайняти позицію, атакувати обраного ворога...).
Ба більше, тепер в нас є можливість розбудовувати базу, та зайняті спірні позиції, облаштовуючи оборонні редути, купляючи зброю, техніку та наймаючи бійців собі до загону. Все це за грошенята, які заробляються ліквідацією ворогів та їх техніки, а також за захоплення і утримування опорних пунктів.
Ну і мушу сказати, що я прямо таки ПРОТИ таких нововведень. Вони просто йдуть у розріз із основною ідеєю ігор цієї серії, що ти не всесильний, ти - лише маленький гвинтик у цій військовій машині. А тут реально можна не вилізаючи, сидіти дупою на своїй базі, і клепаючи нові авіаційні та броньовані загони відсилати їх на штурм ворожих позицій. Тож так, це вже RTS-ка виходить, і вона тут НЕДОРЕЧНА!
Власне, деякі місії повністю побудовані на механіці захоплення опорних пунктів, і це дуже схоже на класичні "Battlefield". Навіть можливість швидкого переміщення між захопленими пунктами прикрутили.

А тепер добряче пройдемося по недоліках.
Із простенького, проблеми із освітленням в нічний час, та сама болячка що й в першому "ArmA: Armed Assault". Звідти ж перебралися можливість перемикання між бійцями свого загону (ще одна велика руйнація основної ідеологічної концепції гри), проте цього разу в невеликій кількості місій. Ну і звісно присутня проблема трави. Як і раніше (не зважаючи на те, що в доповненні "ArmA: Queen's Gambit" це було пофікшено) лежачи на землі, ти абсолютно нічого не бачиш через траву, проте вороги (я певен) не бачать саме трави, і гравець стає для них сліпою мішенню. Тож стрільба із положення лежачи в цій грі використовується вкрай рідко.
Ще такого тупого АІ я вже давно не зустрічав, причому найбільше туплять саме союзники, доходить до того, що вони іноді не в змозі виконати найпростіші накази, а звичайнісінька 4-2-1 (сісти до мене в транспорт на будь-яке місце) для бійця що стоїть поряд із твоїм транспортом, відправить цього бійця НАВШПИНЬКАХ десь за 200 метрів від потрібного транспорту, потім він його обійде, можливо декілька разів переходячи в положення лежачі, і тільки потім він все таки виконає наказ,... якщо по дорозі ніде не зачепиться за паркан та не застрягне.
Також в кампанії нам дають декілька тупикових сюжетних ниток. Наприклад, декілька разів зауважується, що на боці ЧДКЗ є білобрисий російських спецназівець який полює саме на членів підрозділу Лезо, але ця інформація ні до чого не призводить, і в якийсь момент навіть забуваєш що щось таке взагалі було.
Та найголовнішою проблемою цієї гри є ліниві місії. Вони зовсім погано організовані, а іноді і геть НЕ організовані, буквально: місія - захопи місто, ми туди абияк накидали ворогів і трішки техніки, "удачі".

Ще декілька цікавинок.
Як і прийнято для серії, всі тут розмовляють на своїй мові: американці - англійською; росіяни, ЧДКЗ та етнічні росіяни - російською; ЧСО, НАПА та місцеві - чеською. Головний герой - Купер, до речі чорношкірий (чи як мінімум латинос), проте спілкуючись із місцевими він переходить на чеську мову, із акцентом.
Зброя використовується, здебільшого, радянського зразка. Її використовують ЧСО, ЧДКЗ та НАПА, у росіян більш новітні зразки наприклад АК-103 та Т-90. Ну а натівське озброєння використовують виключно США.
Як не дивно, при відіграванні ролі поганців, росіяни в цій грі більш розсудливі та банально адекватніші ніж в реальності... реальністю, як не жахливо, виявилися росіяни із "Call of Duty: Modern Warfare 2" (от і кажи потім, що Том Кленсі перегинає палицю).

Окремо хочу виділити два моменти, які мене зачепили саме на емоційному рівні. Як я казав раніше, виконуючи стек місій, ми отримуємо повідомлення про теракт в Москві, далі всі наступні геополітичні рішення і події, прямо до моменту вторгнення армії Росії на територію Чорнорусії, ми отримуємо так само, по радіо-зв'язку під час виконання місій. І мушу сказати, ось це от хвилювання, в очікуванні неминучого плешивого рішення, та надія що його таки не буде... насправді дуже близько до реальних відчуттів, що передували 24 лютого 2022, у тих хто пильно слідкував за новинами.
Другий момент, це після того як я тишком захопив свій другий опорний пункт, в результаті накликавши на себе атаку, без перебільшення, ворожої АРМІЇ. Просто не в змозі втримати цю позицію мені довелося відійти, тож я вирішив укритися в великому напіврозваленому складі в передмісті. Відступаючи, двоє бійців мого загону отримали поранення, тож відбивши з середини першу хвилю атаки на цей склад, мені довелося робити вилазки, для того щоб на собі заносити і затягувати поранених бійців в укриття, щоб там їм можна було надати медичну допомогу. Це все і подальше відбиття спроб ворога захопити склад - під звуки артилерійського обстрілу, а подеколи і з пострілами по цьому багатостраждальному укриттю прямим наведення з підігнаного ворожого БМП, від чого залізні листи обшивки складу просто провалювалися досередини... Звісно це в мене викликало певні асоціації із подіями в новітній історії України, але я їх називати не буду, щоб нікому і до голови не прийшло, що я намагаюся якимось чином сплюндрувати чи применшити реальні подвиги СПРАВЖНІХ героїв. 

Ах так, забув уточнити, все вище сказане відноситься до однієї (основної) кампанії - "Червоні Жнива". В той же час "ArmA II" пропонує нам додаткову кампанію "EW". Її назва - це ініціали головного героя, а також абревіатура до назв всіх етапів цієї міні-кампанії ("Eagle Wings", "End of World"...).
Коротенько. Зараз перший етап підготовки американських сил до вторгнення в Чорнорусію, окуповану силами Російської Федерації. Ми пілот штурмового гелікоптера, і в на є чітка місія направлена на знищення російської авіації до початку вторгнення, та завдання максимальної шкоди наземним цілям. Проте під час виконання місії відбувається... ядерна атака. Гелікоптер втрачає керування та падає, наш товариш, стрілок, загинув. А нам потрібно вийти із ворожої території до своїх...
Знаєте, крім швидкого розвитку, чітко визначених місій, заскриптованних подій і насправді незвичної, лячної та серйозної атмосфери, тут тупо пофікшені практично всі недоліки основної кампанії.

Ще гра пропонує набір однокористувацьких місій за різні сторони конфлікта, проте всі проблеми основної кампанії повернулися, плюс дві останні місії просто всраті. В передостанній не зараховується виконання основної цілі, а остання просто неможлива: якогось біса НАПА (партизани) вирішили вести проти регулярної армії РФ фронтову війну (тут навіть на найнижчому рівні складності, поки намагаєшся виконати завдання, кацапи бронетехнікою просто розчавлюють основну базу партизан, і ти з цим нічого зробити не можеш).

Скажу чесно, я не рекомендую "ArmA II" для проходження, незважаючи на високий потенціал, зроблена вона на аби як, судячи з усього із розрахунку, що фанати самі наклепають якісного контенту в редакторі. А однієї ДОДАТКОВОЇ кампанії (справді файної) недостатньо для того щоб витягти всю, таку величезну, гру.
Як перепочину, звісно візьмусь за доповнення "ArmA II: Operation Arrowhead", тим паче очевидно, що контент до цієї гри МОЖЕ бути хорошим. 

І на останок, процитую фінальний напис після титрів оригінального "Operation Flashpoint: Cold War Crisis": Нехай війна завжди залишається лише на екранах моніторів...

 

Обраний GMV: