The Hobbit (PS2)

 Я тут "The Hobbit or There and Back Again" Толкіна прочитав... ну і був настільки в захваті, що передивився трилогію фільмів по цій книзі... і знову був у захваті. Вже збирався пограти в "LEGO. The Hobbit" (яка спирається саме на фільми), навіть встановив її, аж раптом спливло, що існує гра "The Hobbit", яка базується якраз на книзі. Тож я вирішив почати з неї.
Не дивлячись, що ця гра виходила на багатьох платформах, в тому числі і на PC, я взявся саме за PS2 версію, тому що саме на другій Плойці пройшов трилогію ігор по "Володарю Перснів". Єдине що - грав я все-таки на PS3, через зворотню сумістність.

 У норі попід землею жив собі гобіт. Ні, не в бридкій брудній вологій норі, де звідусіль стирчать хвости хробаків і смердить тванню, але й не в сухій і порожній піщаній норі, де ні на що присісти й нічого з'їсти: то була гобітська нора, а отже, - з усіми вигодами... Саме так розпочинається ця історія, і в книзі, і в грі, тож знайомтесь з головним героєм - гобітом на ім'я Більбо Торбин.
Одного дня Більбо зустрів у себе на подвір'ї чарівника - Ґандальфа, який шукав спільника для ватаги ґномів, що зібралися вирушити у далеку мандрівку до Самотньої Гори, в якій спить дракон - Смоґ, що свого часу вигнав з неї ґномів, заволодівши всіма їхніми багатствами. На чолі загону виступає Торін Дубощит - нащадок колишніх правителів Самотньої Гори. Власне, Ґандальф взяв на себе клопіт підібрати останнього учасника їхньої пригоди - "зломщика", тобто того, хто зможе поцупити скарби з під носа у сплячого дракона... Ну і очевидно, що вибір пав на бідолашного Більбо. Отож, сам не розуміючи як він погодився на цю авантюру, наш герой, разом з ґномами та чарівником, відправляється в путь через Імлисті Гори та Морок-Ліс в лігво Смоґа Величного.

 Гра представляє собою екшен-адвенчу від третьої особи, плюс багато платформінгу і декілька стелс-місій. Граємо виключно за Більбо. Маємо три види зброї: патик (з його допомогою також можна робити довгі стрибки), меч (Жало) та каміння (для жбурляння). Ну і звісно, під час проходження ми "виграємо" перстень... так, той самий! Проте жодних штрафів за його використання в грі немає. Під час боїв можна використовувати автозахоплення ворогів, але можна і перемкнутися на вигляд від першої особи, щоб жбурляти каміння.
Починається ж ця гра зі сну головного героя, який він побачив, зомлівши, після того як почув що саме його обрано до загону - такий собі тренувальний рівень, де дають відчути механіку боївки. Далі нас поведуть по всій розповіді, пропустивши лише відвідини Беорна (він з'являється лише в кінці, під час Битви П'яти Армій). А от що до ігрових місій є питання. Наприклад після здолання тролів, на що було виділено одну місію, нам дають ще цілу місію на те щоб знайти їх печеру (хоча в книзі це була справа одного абзацу). І я б не докопувався... але наприклад, як тільки ми зустрічаємо Ґолума, нам показують одну заставку, яка включає в себе: гру в загадки, втечу з печер Імлистих Гір, облогу варґами на деревах, порятунок на орлах, тут же - пропущено гостину в Беорна, і починається наступна місія аж в Морок-Лісі... Це тільки мені здається, чи справді: краще було б додати місію, що відображає хоча б одну з цих подій, замість пошуків печери тролів?!...

 Якщо вже згадав про недолік, то й продовжу. Найсерйозніша проблема "The Hobbit" - це керування, що правда, до якого таки можна звикнути. Але найбільше проблем саме в керуванні камерою, до чого не можливо звикнути протягом всієї гри. Навіть після встановлення ПРАВИЛЬНИХ інверсій, камера бува просто рухається сама собою. І коли це відбувається під час стрибка (яких тут справді багато), що призводить до зміни напрямку польоту, і зазвичай до падіння, то сідничний нерв гравця просто РОЗРИВАЄТЬСЯ.
Ще, Торіна чомусь вирішили зробити сивим. І, можливо, комусь не сподобається відсутність тут фінального боса.

 Власне, це і все, що можна пред'явити даній грі. В усьому іншому - з нею все гаразд.
По-перше графіка, дещо мультяшна, але ідеально підходяща для цієї історії. І нехай отой "вилупок" з обкладинки гри вас не лякає, навіть не розумію чому Більбо там вийшов таким... таким! В грі він виглядає цілком нормально. Причому, як в геймлейній частині, так і в 3D заставках, і навіть в 2D заставках (що виконані в стилі чорно-білих ілюстрацій до книжки). І так, щодо 3D заставок, то я взагалі був у повнісінькому захваті від лицьової анімації, це просто еталонний приклад того як треба без слів ПОКАЗУВАТИ емоції та почуття персонажа. Ну і ще здивувало, що тут ідеальний ліпсинг для роіської локалізації (рух губ повністю збігається із озвучкою). А залишання слідів гобіта на піску чи кам'яній кладці, після того як він змочить ноги - то взагалі показник великої технічної майстерності, для тих часів.
Ще ця гра дуже олдскульна. Як же я скучив за таким безжальним ставленням до гравця. Якщо тебе помітили в слелс-місії - ось тобі заставка, як тебе ловлять, і починай все з початку. І ніяких тобі індикаторів насторожуваності противника, чи підсвічування сліпих зон - сам слідкуй за тим де зараз знаходиться ворог, та в який бік повернута його голова. І ніяких авто-хілів - жери грибочки і пий зілля. А якщо ти пропустив забагато кристалів хоробрості (за які дають досвід), через що недостатньо прокачався, і тепер не можеш перемогти ворогів, залишившись ще й без можливості підлікуватися - ну то твої проблеми, завантажуй більш ранній сейв. А, ти зберігався використовуючи лише одне поле сейвів? Ну то, ХА-ХА, починай гру з початку!
Також тут можна збирати монетки, за які між місіями можна апгрейдити свої сумки (щоб нести більше каміння, протиотрут, чи лікувалок), або купляти зілля, чи навіть прокачувати своє здоров'я.
Ну і ще, вкрай важливо, що тут є величезна купа схованок. Зазвичай в них знаходяться скриньки, які містять різні ніштяки. Проте деякі скриньки містять пастки, і щоб їх знешкодити треба перемогти в міні-грі (щось на кшталт QTE, але цікавіше), або використати ключ зломщика, який можна купити між місіями, або знайти на локації (дуже рідко).
Ну і як окремий жирний плюс - вся місія (багатоетапна) в лігві Смоґа.

 Що ще... Гра дозволяє собі певні вільності або неточності стосовно книги. Наприклад Жало отримує своє ім'я одразу після знаходження, і чомусь ПОСТІЙНО світиться... або битва із некромантом в Морок-Лісі... Але дуже порадувало, що основними ворогами тут є все-таки ґобліни (як в книзі), а не орки (як в фільмі). Та й в принципі, наприклад, тролі та деякі ґноми - мають ліпший дизайн ніж в екранізації. Окремо сподобалась згадка Ґлоїна про свого сина Ґімлі, що насправді з'являється аж в "The Lord of the Rings. Part One: The Fellowship of the Ring".
Десь цю гру можна порівнювати із "Harry Potter and the Philosopher's Stone". Ну і мушу визнати, що гра про Гаррі, все-таки краще. Хоча за реалізацією розповіді історії - "Гобіт" значно ліпше.

А тепер давайте в реалізм. Я чудово розумію, що досі знаходжуся під враженням від книги, і це основна причина, чому гра мені сподобалась. Все-таки "The Hobbit" застаріла, та й існує багато тогочасних аналогів - ліпших за неї. Проте мені пощастило - я зіграв в неї в найліпший із можливих випадків. Тож і вердикт мій аналогічний: рекомендовано, одразу після прочитання книжки!