SOMA

 Щось я дуже давно в горори не грав, хоча нам зараз і в реалі жахіть вистачає, та менше з тим... Хотілося взятись за щось не надто стрьомне, і я звернув увагу саме на цю гру бо попередньою грою тих самих розробників була "Amnesia: A Machine for Pigs", яка прям дуже філософська та НАБАГАТО менш страхітлива ніж "Amnesia: The Dark Descent", що є візитівкою компанії. Ну і банально, їх попередні ігри мені дуже сподобались.

 "SOMA" розповідає про молодого канадця із Торонто на ім'я Саймон, який потрапив у ДТП в якому загинула його дівчина. Сам же Саймон отримав ушкодження мозку, тож надмірний емоційний стан або стрес можуть його вбити. Проте, прогнози лікарів стримано оптимістичні, головне берегти себе, приймати ліки і приходити на процедури по відкачуванню крові.
Більше того, головному герою пропонують пройти курс експериментальної діагностики. Вона включає в себе сканування мозку, на основі чого створюється нейронна копія, за допомогою якої можна перевірити різні методи лікування для визначення найоптимальнішого, при цьому не ризикуючи нашкодити, власне, пацієнту.

 Гра починається в квартирі Саймона, якраз перед його виходом на прийом, для здійснення сканування. Прийшовши за домовленою адресою, ми знаходимо порожню приймальню зі слідами ремонту приміщення, який ще в процесі. І хоч нас і попередили, про те що вони тільки-но переїхали, як на мене, логічним було б сказати: "Ну нахер!!!", і піти геть. Проте схоже, що канадцям, як і їх південним сусідам, така поведінка непритаманна, тож Саймон знаходить спосіб пройти в кабінет і натрапляє там вченого, який вибачаючись за негідну зустріч пацієнта, каже що вже все готово для сканування, і пропонує сісти в крісло, для того щоб почати процедуру.
Всівшись, нам на голову опускається шолом, ми бачимо потужні спалахи... і все, процедура закінчена. Шолом піднімається і перед нами постає темне й вологе приміщення, з іржавими трубами, абсолютним гармидером, водолазними скафандрами в шафах... і нікого з нами немає... ми самі...

 Отут я подумав: "СРАКА!!! Психологічний горор. Найстрашніший піджанр горорів!". Та ще недовго погравши в режимі заводу по виготовленню цегли, я зустрів першого ворога, і... видихнув: "Хух, роботи. Наукова фантастика".
Зауважу, що СПРАВЖНЯ гра якраз тільки починається із моменту зняття шолому для сканування мозку, а історія і події розгортаються повільно та поступово, причому реалізовано це просто ідеально, тож я не можу собі дозволити подальше переповідання. Можу лише сказати, що нам будуть траплятися не тільки механічні вороги, тож згодом гра перетворюється на "Resident Evil 7: Biohazard" (тільки без зброї) та ще й в декораціях "BioShock", і в різні моменти виникають асоціації із "2001: A Space Odyssey" (1968), "Casshern Sins" (2008-2009), "The Prestige" (2006)... як розумієте, це - ні фіга собі списочок.

 Контроль тут майже повністю відповідає тому що було налагоджено в іграх серії "Amnesia" (штовхни/потягни/покрути). Також нам дають ліхтарик, в якого немає проблем із енергією, а вирубати його змушують тільки вороги, якщо ми не хочемо спалитися.
В "SOMA" насправді не так і багато ворогів, і майже всі вони обмежені в своїх діях: роботи рухаються за патернами і світять ліхтариками куди дивляться, а серед органічних істот є ті які не бачать, є ті на яких достатньо просто не дивитись, є ті які стоять на місці... Власне, тільки останній ворог є повноцінним, за поведінкою як вороги в "Outlast".
Зате пазлів тут вдосталь, як легеньких, так і тих що вирішуються не одразу.
Плюс "симулятора прогулянки" тут вистачає, тож іноді в пам'яті спливає і "Dear Esther", але без перебору і дуже якісно.
Графічне оформлення і музичний супровід прекрасно вписуються і доповнюють антураж і історію. До того ж є прекрасний текстовий українізатор.
Складність гри - не висока, принаймні мене жодного разу так і не вбили, хоча по горбу і отримував.

 Додам ще що Саймон опинився у вкрай гівняній ситуації, і я навіть трохи заздрив його оптимістичній адекватності. Також ми зустрінемо персонажа, який надасть дасть нам надію на своєрідний порятунок, який і стане нашою основною ціллю гри.
Але от в кінці, я вже називав Саймона тупим. Тобто чуючи його оптимістичне (вже) заперечення дійсності, перед виконанням певної дії, я прямо в монітор говорив (справді говорив), звертаючись до нього: "Ну ти ж розумієш, що буде далі?! Маєш розуміти!"... І в цьому якраз вся суть, бо Саймон не тупий, він просто людина. А опинившись в ТАКОМУ лайні, будь хто почне заперечувати очевидне.

 І на останок, після проходження рекомендую прочитати 4-и коротенькі оповідки (також перекладені українською), що доповнюють історію гри з різних боків. Дуже файні, а одна навіть змусила мене переглянути деякі висновки.

 "SOMA" значно ближче до "Amnesia: A Machine for Pigs" ніж до "Amnesia: The Dark Descent". Тобто не поспішаючи просуваємося вперед, часом залишаючи за собою по декілька цеглин, коли "граємо в хованки", а нам постійно згодовують філософську їжу для мозку. До речі, якщо прибрати горор, то виходить щось навіть наближене до української гри "Cradle".
Ще одна гра, на фінальних титрах якої я стоячи мовчки аплодував.
Не для всіх.

Відібраний GMV: