Мені оригінальна частина "Homefront" не сподобалась (це м'яко кажучи), а саме за цю частину я взявся бо хотілося просто побігати-постріляти, в щось не складне, що непогано виглядає, та не відволікаючись на сюжет, відключивши мозок...
"Homefront: The
Revolution", як виявилося, не є продовженням першої частини. По сюжету
тут спільного тільки те, що США знаходиться під окупацією КНДР
(Північної Кореї) і ми граємо за партизан. Ах так, ще тут також є
Голіафи.
Отож, в показаній нам альтернативній реальності, в 70-х
роках в КНДР створюється компанія "APEX", яка з часом розвивається від
офісу в гаражі до провідної міжнародної компанія по розробці і
виготовленню електронних приладів, включаючи військовий сегмент. Тим
часом в США фінансова криза і військові поразки на Близькому Сході,
навіть враховуючи те що вони активно закуповують озброєння саме в
"APEX". З рештою в 2020-х роках, США не може зробити виплати по
зовнішньому боргу (прям мрія кожного ватника) і фактично втрачає владу
всередині країни, що призводить до голодних бунтів і масових заколотів.
Це стає приводом для КНДР ввести своїх миротворців на територію США.
Відбувається це фактично без опору, бо вся зброя "APEX", придбана
Штатами, була просто вимкнена зі сторони корейців.
Спочатку КНДР
постачає гуманітарну допомогу, та оголошує своєю метою встановлення
стабільної політичної влади для відбудови країни. Та згодом красива
ширма спадає, і стає очевидним, що вони просто захопили країну і
встановлюють в ній фашистський режим. Це звісно призводить до створення
повстанських угруповань, але ще не всі готові визнати нову реальність, і
дехто навіть звинувачує бійців спротиву за "розгойдування човна".
Власне, так - передісторія менш цікава ніж в попередній частині, як на
мене.
Як було написано вище, Рух Опору наразі не надто популярний. Тому нашою метою в грі є підняття масованого повстання, розворушивши цивілів. До речі, події відбуваються в місті Філадельфія, що розділене на декілька зон: червоні - повністю під контролем корейців (одразу відкривають вогонь, по тим хто не входить до складу армії КНДР); жовті - житлові зони, що контролюються корейцями (можна обережно пересуватися без зброї, також тут багато колаборантів); сині - під контролем Повстанців (корейці сюди рідко заходять, але і таке трапляється).
Був трохи здивованим, що
ця гра не є лінійною (як перша частина). Виявилося, що геймлейно вона
навіть трохи схожа на "Far Cry 3". Тобто, коли ми заходимо в жовту зону,
нам потрібно захопити ключові точки та виконувати повстанські заходи
(диверсії, випадкові активності, розповсюдження повстанської
пропаганди...), це призводить до залучання цивілів до Спротиву та
популяризації повстанських настроїв.
Цей поступовий перехід дуже
непогано відображається в нашій зоні активності. Тобто, як тільки ми
туди потрапляємо, місцеві - згорблено ходять під стволами корейських
автоматів, в провулках наркомани і шльондри пропонують сумнівні послуги,
а будь яка твоя диверсійна дія викликає у перехожих реакцію на кшталт:
"О ні, тільки не знову. Довбані повстанці". Але з часом (якщо виконувати
повстанські заходи) цивіли починають кричати на корейські патрулі,
потім бити колаборантів, далі влаштовувати заворушення... і зрештою,
коли всі готові, по твоєму сигналу починається повстання (конкретно в
цій зоні).
Також варто зазначити, що далеко не у всіх зонах
Філадельфії грається таким чином. Деякі з них відведено таки саме для
лінійного та сюжетно орієнтованого проходження. І це величезний плюс, бо
збивається відчуття рутини.
Зброї в грі типу як небагато, але на неї встановлюються модифікатори, причому не тільки стандартні: приціл, глушник, рукоятка на цівці...
але й такі що повністю змінюють функціональність зброї. Тобто з
арбалета можна зробити дробовик чи вогнемет, з автомата - кулемет чи
енергетичну гармату...
Також тут можна прокачувати фізичні можливості героя.
І окремо виділю машинки на радіо керуванні із прикріпленою вибухівкою (завезти її під ворожий броньовик - саме те). Фішка в тому, що це використовується не один раз в якійсь заскриптованій події, це повноцінна частина геймплею яку я постійно використовував.
Головним
недоліком "Homefront: The Revolution" я б назвав завелику роль
випадковості у геймдизайні місій по захопленню ворожих опорних пунктів.
Поясню: буває так що ти вламуєшся на ворожу базу біжиш через неї,
зламуєш головний комп'ютер (що віддає цю базу під контроль
повстанців)... без жодного спротиву, бо всі корейці побігли в інший
кінець цієї бази, через те що там щось відбулося (іноді навіть моя
диверсія), а бувало й так, що вороги притискали мене до землі шквальним
вогнем з усіх сторін, посеред їхньої бази, без шансу навіть голову
підняти, при цьому ще й нахабно респавнячись прямо переді мною. До речі,
грав (і пройшов) я на найвищому рівні складності, в описі якого мені
обіцяли: "ти не виживеш".
Також на початку кожної жовтої зони
важкувато (але не цікаво) грати, через те що будь-яка твоя партизанська
дія привертає велику увагу корейців, і часто доводиться відсиджуватися
в сміттєвих контейнерах.
Ще можна наїхати на відносно простенький
сюжет та певну наївність персонажів (типу "Корейці вирішили на нас
напасти, після того як ми захопили велику частину міста? Ай-ай-ай, хто б
міг подумати..."). Але нагадаю, що я сюди прийшов за простеньким, щоб
пограти виключивши мізки.
Ну і як мені здалося, одна "відкрита" зона
(не сюжетно орієнтована) - зайва. От серйозно, прибрати лише одну таку
зону, і в мене навіть підозри на затягнутість не виникло б.
За смерть гравців майже ніяк не штрафують, ми тільки втрачаємо зібране
"сміття" (предмети які можна продавати) і відроджуємося у найближчому
сховку партизан. Виключенням є лише сюжетно орієнтовані (лінійні)
частини гри. Тоді нас відправляють до останнього збереження на
чекпойнті.
Є можливість брати собі в загін до 4-х бійців, які зустрічаються на вулицях.
Ну
і ще тут є супер крута великодка - ігровий автомат "TimeSplitters 2",
на якому і справді можна повноцінно грати в два рівні цієї гри.
Найцікавіше те, що ця гра ніколи не виходила на ПК (ще один камінь в
город консольної ексклюзивності).
Непогано реалізовані, типу як, пазли. Для того щоб пробратися в якусь зону або зачинену кімнату зі сховком, іноді доведеться помізкувати.
По
закінченню основної кампанії "Homefront: The Revolution" пропонує, ще
три додаткові - які є повністю лінійними. До того ж вони доволі короткі
(пройшов всі три за один вихідний). Про них коротенько:
- Голос Свободи - відбувається перед подіями основної кампанії. Ми в ролі вищезгаданого спікера Спротиву маємо дістатися міста Філадельфія.
- Наслідки
- продовження основної кампанії. Промови спікера Повстанців, якого
захопили війська КНДР, дуже деморалізують і дискредитують Рух Опору.
Головний герой отримує завдання на його ліквідацію. Тут багато стелсу,
який відносно легко (крім передостаннього етапу) перетворюється на
м'ясо.
- За стіною - через якийсь час після подій кампанії "Наслідки". Все погано, корейці пішли в масований контрнаступ, повстанці відступають. І раптом з'являється посланець НАТО, яка повідомляє повстанців про те, що флот Європейських країн відправлено на деокупацію Штатів від КНДР. Проте для успішного виконання цієї операції потрібно запустити забуту ядерну ракету із території США і підірвати її в повітрі, для того щоб ЕМІ вирубив усю електроніку корейської армії.
Цікаво ще й те, що всі ці кампанії, навіть трохи кращі за основну.
І
останнє. В цій грі є режим кооперативних місій. Так от, я спробував
одну таку, і скажу таке: потенційно це дуже крутезний режим, на рівні із
кооперативними місіями для "Syndicate" (який от прям ДУЖЕ бомбезний). Тож у мене доволі серйозні плани
повернутися до цієї гри, саме в через цей режим.
Зрештою можна сказати, що "Homefront: The Revolution" - значно краще за оригінал, та вона все ще і близько не є шедевром, це саме ОК-гра. В неї можна пограти, і отримати задоволення, або не отримати, якщо очікувати від неї бозна що. Проте варто визнати, що вона таки намагається бути, хоча б трохи ближчою до класнючої "Freedom Fighters".
Відібраний GMV:
Баги, які мені трапилися:
Немає коментарів:
Дописати коментар