Heavy Rain

 Я купляв собі PS3 (вже давно), в першу чергу заради 3-х ексклюзивів: "Heavy Rain", "Catherine" та "The Last of Us"... зараз вже 2024-й рік, і всі ці ігри доступні на ПК, а я жодної з них так і не пройшов на Плойці. Чесно кажучи навіть був якось залив "Heavy Rain", але там використовується гіроскоп на геймпаді, якого не було в моїй репліці. То поки я купив б/у оригінал, то вже якось і настрій втратив.
Повернувся я до цієї гри після того як вона вийшла на ПК, я дочекався солідної знижки, і в мене знову з'явився настрій спробувати в неї пограти. Хм... а свого часу, коли вона була ексклюзивною, про неї кричали із кожної праски...

 "Heavy Rain" розповідає історію про чоловіка на ім'я Ітан. Він працює архітектором, має красивий будинок, гарну дружину і двійко синів, одному з яких якраз виповнилося 10-ть років. Як казав Макс Пейн: "Американська мрія, що стала реальністю... але мрії мають химерну звичку псуватись, коли на них не дивишся". Десятирічний син Ітана, перебігаючи дорогу потрапляє під машину. Ітан теж отримує важкі ушкодження, в спробі врятувати сина, але виживає...
Пройшло два роки, Ітан розлучений, живе в неоковирному будинку, страждає від психологічної травми, і має ненайкращі стосунки зі своїм молодшим сином в дні коли він ним опікується. До того ж, головний герой має провали в пам'яті: іноді він відчуває запаморочення, а через мить опиняється в якомусь іншому місці, на кілька годин пізніше. Під час одного з таких провалів в пам'яті, Ітан губить свого сина. На місці де вони були разом, залишився тільки рюкзак малого, а додому він не повертався.
Депресивненько, скажете ви? Що ж, ловіть іще. В ці дні, в місті де відбуваються події, веде свою діяльність серійний убивця. Вже не перший рік, восени, він викрадає дітей, виключно хлопчиків, з малозабезпечених сімей, а через кілька днів, їх тіла знаходять без слідів насильства, причина смерті - захлинання дощовою водою, на груди жертв покладено орхідею, а в руку вкладено фігурку оригамі. Вбивцю було названо "Майстер Оригамі".

 Ця гра більшою мірою - інтерактивний фільм, і от майже все, що я розповів вище по сюжету, накладено на геймлей. Щоправда він зводиться здебільшого до QTE (вчасно натиснути кнопку, яка відобразилася на екрані). Є також можливість трохи походити, з натяком на дослідження, але прям дуже примітивно, і я б сказав нецікаво, реалізовано.
Буквально. От ми прокинулися, і лежимо в ліжку в самих трусах. Натискаємо відображену кнопку "вгору" і Ітан встає з ліжка. Далі можна походити по спальні і пошукати предмети взаємодії: балкон - можна вийти на нього й постояти роздивляючись краєвид (в трусах), фотографія на поличці - можна взяти і роздивитися сімейне фото, шафа - Ітан її відкриє і скаже, що перед тим як вдягнутися, треба прийняти душ. Виходимо зі спальні, по дорозі можна зайти в туалет та посцяти, а можна й не заходити, а можна посцяти і не змивати... Так само із умиванням, чисткою зубів, голінням... Після душу, нас змусять смикати правим стіком туди-сюди (не для того, про що ви подумали), це Ітан рушником так витирає сраку.
Нудно написано? Грається не веселіше. Проте зауважу, це тільки до зникнення молодшого сина Ітана. Далі неймовірно виростає важливість дій які ми робимо, або не робимо, або робимо невдало, та їх наслідки.

 Крім Ітана, нам під керування дають ще 3-х персонажів: молодий агент ФБР - Норман, якого було відряджено на поміч місцевій поліції; приватний детектив - Скот, якого найняли сім'ї жертв Майстра Оригамі, щоб той знайшов вбивцю їх дітей; сильна та незалежна жінка - Медісон, яка бореться із безсонням ночуючи в мотелях, й випадково зустрічає там Ітана. Цих персонажів нам дають по черзі, відповідно до хронології подій, і в залежності від дій та успіхів гравця, будь-який із них може стати головним героєм. З іншого боку вони можуть бути виведені із гри, включно із можливістю їхньої смерті.
Ітан отримує повідомлення від Майстра Оригамі та погоджується на його умови - пройти випробування, для того щоб мати можливість врятувати сина, тож гра за нього сповнена атмосферою фільму "13 Sins" (2014). Детектив - здебільшого займається збором інформації, та навідується до батьків жертв. Медісон, спочатку просто допомагає Ітану, а потім починає власне розслідування використовуючи свої зв'язки. Ну а ФБР-івець - займається офіційним розслідуванням (до речі, він ще й сидить на наркотичному засобі "триптокаїн"), і він єдиний хто має геймплейні особливості, через те що в нього є круті ФБР-ські окуляри й рукавичка, які дозволяють сканувати і аналізувати місцевість.
В усіх персонажів є сцени з бійками (іноді із використанням вогнепальної зброї), де QTE найінтенсивніше. Плюс звісно погоні, перегони по трасі, звільнення із пасток... все як в фільмах... ну це і є фільм, великою мірою.

 Від цієї гри я очікував щось наближене до "Fahrenheit: Indigo Prophecy", але вона виявилася ще більше фільмом, я б навіть сказав, що ближче до "Dragon's Lair".
Якщо порівнювати далі, то в "Fahrenheit: Indigo Prophecy" початок гри незрівнянно краще, нагадаю: спочатку ми за обмежений час намагаємося приховати сліди вбивства, яке скоїли в стані трансу, а потім поліціянтами намагаємося знайти якомога більше доказів на тому самому місці. В "Heavy Rain" же ми десь із годину займаємося абсолютно повсякденними справами (як я і описував вище). З іншого боку "Fahrenheit: Indigo Prophecy" абсолютно зливається до лайна в сюжетному плані ближче до закінчення, тоді як "Heavy Rain" набирає оберти і тримає планку до самих фінальних титрів.

 Власне, що до закінчень. В цій грі їх прям дуже багато: хто помре та чи плюватимуть перехожі йому або їй на могилу, хто житиме та яка доля на них чекатиме, хто опиниться у в'язниці, а може стане місцевим героєм... все це комбінується і (ще раз) напряму залежить від дій, бездіяльності, успіхів або невдач гравця.
Особисто я пройшов "Heavy Rain" двічі підряд. Перший раз - як є, без перегравань якихось моментів, і в результаті отримав відносно позитивне закінчення, хоча і втратив одного із персонажів посеред гри. Другий же раз, я перегравав всі невдалі моменти, ну і звісно отримав найпозитивніше закінчення. Так от щоб було зрозуміло, при першому проходженні мені була доступна додаткова частина гри, бо там я не зміг втекти від переслідувачів, що я успішно зробив при перепроходченні, тож потім і не мав цієї частини. Але так як при другому проходженні персонаж, що був загинув при першій спробі, залишився живим, то мені відкрилася його сюжетна лінія далі, зі своїми унікальними епізодами, та впливом на основний сюжет.

 Також важливо відзначити, що мені пощастило за стільки років існування гри натрапити лише на один спойлер: про чувака в кімнаті із хрестами. Тобто всі (інші) "оце так повороти" для мене дійсно були такими, ну і особистість Майстра Оригамі залишалася для мене таємницею до самого кінця.
Ще, при створенні гри використовувався Motion Capture, в тому числі й міміки лиця. Як результат, багато що можна прочитати по обличчю персонажа. Наприклад, після втрати старшого сина, в Ітана, коли він поринає у власні думки, починає трохи рухатися нижня щелепа.
Ну і в цій грі немає жодного персонажа який би мене дратував. Коли таке трапляється, я завжди це відмічаю, бо це дійсно досягнення. Навіть більше, всі головні герої в мене викликали симпатію.

 Єдина претензія технічного характеру, це те як перенесли QTE із PS3 контролера (з гіроскопом) на X-Box геймпад для ПК версії. Боже, як я ненавиджу ці X-Box-івські RB, RT, LB, LT... Тобто так, ясно що то комбінації слів Right, Left, Top, Buttom, але реально під час QTE ти хрін встигнеш ідентифікувати, розпарсити та активувати відповідну кнопку. Так, в багатьох іграх це пофікшено тим що RT та LT кнопки відображаються в вертикальному прямокутнику, в RB та LB - в горизонтальному, але це не про дану гру, тут всі вони в однакових квадратах. Для порівняння, якщо раптом хтось не в курсі, PS геймпади для аналогічних кнопок мають маркування R1, R2, L1, L2 - краса!
До того ж чомусь вирішили повісити на правий стік дії не тільки правого стіка (як було в оригінальній PS3 версії), але і дії гіроскопа. Ну тобто - так, на ПК та X-Box(?) гіроскопа немає, але ж, бляха, є лівий стік, або хрестовина, матері її ковінька, яка взагалі тут не задіяна...
Тож мушу визнати, я лохонувся: треба було спробувати керування клаво-мишею, хоча б при перепроходженні. Ну а найкращім способом ознайомлення цією грою, очевидно, залишається PS3, особливо враховуючи, що там є "Move Edition" в якому використовуються PS Move.

 Але давайте чесно, "Heavy Rain" на ПК - цілком грабельна. При тому, яку історію ця гра пропонує (а це її основний компонент), то вона із легкістю отримує статус рекомендованої. А те що вона не аж настільки крута як про неї кричали в 2010... ну то це наслідки тогочасної ексклюзивності, в стилі "вона доступна тільки нам - значить вона крута".
І якщо я якось писав, що однієї тільки "Fragile Dreams: Farewell Ruins of the Moon" достатньо для того щоб купити собі Nintendo Wii, то "Heavy Rain" - не є самодостатньою причиною брати собі PS3, ні тоді, ні тим паче зараз.

Відібраний GMV (СПОЙЛЕР):