Shonen Jump's One Piece (GBA)

 Якось під час навчання в інституті, коли я жорстко сидів на аніме, я спробував подивитися "One Piece", і не зміг подужати навіть перший сезон, через постійні повторювання і надто повільне просування сюжету. Проте повнометражки цієї франшизи мені дуже заходили, а конкретно "One Piece: Baron Omatsuri and the Secret Island" я взагалі вважаю шедевром. Проте під час написання диплома, я зістрибнув з аніме, і так і не зміг повернутися.
Та от настав 2023-й рік, і Netflix презентував Live Action адаптацію "One Piece", й новини про неї були в мене всюди... тож я подумав: "Якого хріна?!", і дав аніме серіалу ще один шанс. Щоб було зрозуміло, зараз я на 489-й серії (це 14-й сезон - "Марінфорд") і зупинятися не планую. До-речі, окрема подяка команді "Togarashi" за неймовірну роботу із перекладом цього аніме на українську мову.
Але до чого я то все? Ах, так. Під час перегляду цього аніме, вже після 100+ серії, я подумав, чому б не пошукати ігор по цій франшизі. Їх виявилося доволі багато (в тому числі і в Steam), але так як в мене якийсь бздик - починати із старіших ігор, то я й почав дивитися на найперші. Правда, як виявилося, спочатку ігри по "One Piece" виходили в стилі "Super Smash Bros.", плюс одна віртуальна настілка (де кубики треба кидати), одна візуальна новела (тільки японською), одна напів аркада - напів файтинг (треба красти скарби в команди суперника)... то я все попропускав. І от нарешті дістався до "Shonen Jump's One Piece" для Game Boy Advance, яка зуміла мене зацікавити.

 Про Всесвіт "One Piece" загалом. Події відбуваються в вигаданому світі, де існує лише один материк РедЛайн. Відносно неширокою смугою він повністю огортає Земну кулю, як кільце. Тож по обидва його боки знаходяться океани із неймовірною кількість різно-віддалених островів. Через важкодоступність деяких островів, в них можна сказати - своя екосистема, тож не буде перебільшенням вважати кожен острів як окремий Світ зі своїми особливостями, як в плані екосистеми, так і в рівні розвитку його мешканців. Що й казати, що в такому світі мореплавство є чи не найпопулярнішим ремеслом. Звісно в такому випадку  популярним стає і піратство.
Приблизно 20-ть років тому, було страчено пірата на ім'я Гол'Ді Роджер, який отримав титул Короля Піратів, бо кажуть що він володів всіма скарбами цього Світу. Та прямо перед стратою, на ешафоті, Роджер промовив, що заховав усі свої скарби в одному місці й заповідає їх тому хто їх знайде. Так, зі його смерті, була розпочата Золота Ера Піратів, бо всі відправилися в море в пошуках легендарного скарбу, який згодом отримав назву ВанПіс.

 Але ця гра, а також манга, аніме і серіал, першочергово розповідають історію про молодого хлопця на ім'я Монкі Д. Луффі, в солом'яному капелюсі, що подарував йому друг-пірат, який врятував йому життя. Ще в дитинстві Луффі з'їв Диявольський Фрукт, через що отримав здібності гумової людини. Ок, поясню: це такі доволі рідкісні плоди, які дають різні здібності: розділяти своє тіло на частини, перетворюватися на певну тварину, керувати якимось природним елементом... список нескінченний. Та є нюанс: море не любить тих хто з'їв Диявольський Фрукт, тож коли така особа опиняється в морській воді - вона тоне як сокира (нагадаю, що події відбуваються в Світі Мореплавства).
Так от цей малий шибайголова - Луффі, вбив собі в макітру, що знайде ВанПіс і стане новим Королем Піратів. Тож він відправляється в море на маленькому човнику, з метою зібрати собі найкращу в світі команду піратів Солом'яного Капелюха (Бриля, або Мугівари).
Власне, в грі переповідаються події першого сезону аніме "One Piece": збір кістяка команди (основна п'ятірка), і закінчується із виходом Мугівар на ГрандЛайн (морська лінія перпендикулярна до РедЛайну, вважається найскладнішим шляхом мореплавства).

 От серйозно, так багато написав, а гра "Shonen Jump's One Piece" - сайд-скрол платформер старої школи, рухаємося зліва на право, стрибаємо по платформам і б'ємо ворогів. Та мушу визнати, що особливості Луффі, як гумової людини, тут використовуються в повній мірі. Тобто ми можемо надуватися щоб піднятися в повітря, розтягувати свої кінцівки щоб дотягнутися ударом до ворога, або щоб зачепитися за щось.
Гра розділена на 6-ть локацій, по три рівні в кожній: 1-й рівень - просто пройти; 2-й рівень - пройти і перемогти боса в кінці; 3-й рівень - перемогти боса локації.
Битви із босами є доволі важкі, деякі я б порівняв навіть із босами з "Prinny: Can I Really Be the Hero?". Також є специфічні бої із босами, наприклад проти капітана Крейга, спочатку до нього треба дістатися, бо він нас атакує із іншого кінця локації, а на в кінці другого рівня локації Арлонг Парк нам доведеться битися одразу проти трьох босів (насправді, кожен із них тягне лише на під-боса, але так як вони нападають разом, можна й зарахувати). Та особисто я найбільше намучився із Гіллом (помічником капітана Крейга), основна проблема, що в другій фазі бою він починає розбивати підлогу, і якщо туди впасти, це призведе до миттєвої смерті, незалежно від кількості ХП.
Нашими ворогами є пірати, морська варта та рибо-люди (саме пірати Арлонга). Також ми зустрічаємо купу знайомих персонажів: від Кобі, до Соколиного Ока, із якими не доведеться битися, а просто обміняємося парою фраз.

 Ну і звісно, наші Накама (товариші, друзі), яких ми приймаємо до себе в команду. Вони додаються поступово під час проходження режиму історії, та геймплейно є лише допоміжними персонажами: при натисканні Удар+Стрибок - вибраний персонаж з'являється, робить певну дію, і знову зникає; при натисканні Вгору+Удар+Стрибок - персонаж виконує супер-дію. Власне, виклик цих персонажів витрачає очки сили, які набиваються під час побиття ворогів. Якщо жодного Накама не обрано, Луфі сам робить дію (гумо-гумова базука - удар з двох рук, що запускає ворогів в політ, збиваючи інших), або супер-дію (гумо-гумова сокира - ближній але дуже сильний удар згори ногою). Та давайте про наших Накама більш детально:

• Зоро (в англійській локалізації гри чомусь Золо) - мечник, володіє трьох-мечевим стилем. Дія - прорізає мечем ближніх ворогів. Супер-дія - запускає вир, що вбиває ворогів на середній дистанції. Використовував рідко, але добре підходить для боротьби із під-босами (з'являються посеред локації, проводять декілька атак і зникають) .
• Намі - навігатор, рудоволоса дівчина, що найбільше любить мандарини і гроші, злодійка. Дія - пробігаючи крізь ворогів краде в них предмети (лікувалки, очки сили, бомби, додаткові життя) й залишає на локації, щоб Луффі їх підібрав. Супер-дія - виклик блискавки, що б'є всіх ворогів на екрані (смішно, бо в першому сезоні в неї ще не було жезла погоди). Використовував постійно, з її допомогою можна не боятися, що тебе вб'ють звичайні вороги.
  
• Усоп - снайпер, канонір, звичайний хлопчина, брехло і сцикло. Дія - робить постріл із рогатки, що станить одного ворога. Супер-дія - робить декілька пострілів із рогатки. Не використовував.
• Санджи - кок, ловелас, сильно б'ється ногами. Дія - проводить серію ударів з ноги по найближчому ворогу. Супер-дія - приносить Луфі пожерти (майже під ноги), що відновлює йому повне здоров'я. Вкрай корисний в битвах проти босів (супер-дія).

 "Shonen Jump's One Piece" має непогану ре-грабельність, за рахунок того, що одразу ми не можемо всюди дістатися без певних умінь (які відкриваються згодом), до того ж на кожному рівні (крім чисто босівських) присутні скрині, які ми не одразу можемо відкривати. Так от, в переваги гри можна додати, що вона зацікавила мене достатньо аби зібрати на ній ВСІ скарби, в тому числі і маленькі скриньки (скриньки Гаймона - улюбленого персонажа Еїтіро Оди - автора "One Piece").
Яскрава піксельна графіка - якнайкраще підходить для ігрової адаптації аніме серіалу, та й музика повністю відповідає настрою й атмосфері. Кожен персонаж, якого ми зустрічаємо, одразу впізнається і викликає посмішку, через теплі спогади.

 Із власного досвіду. Я проходив гру на PSP, через емулятор "TempGBA". Англійську версію, на важкій складності.
Мабуть із грою йшла інструкція, але так як я пірачу консольні ексклюзиви без докорів сумління, то поділюся із вами деякими неочевидними механіками:

• швидкий біг - вперед, вперед затиснути;
• кинути бомбу (якщо вона є) - вгору+удар;
  
• довгий удар рукою (гумо-гумовий пістолет) - вниз+удар;
  
• довгий удар рукою в обраному напрямку (вгору, та по діагоналям) - вниз + затиснути удар, не відпускаючи кнопку удару, натиснути й утримувати потрібний напрямок, відпустити удар;
• роздутися (гумо-гумова куля) - вниз, вниз затиснути. Доступна не одразу. В такому стані можна підніматися вгору (особливо при вітрі), а також відбивати кулі та ядра;
• удар ногами під себе (гумо-гумовий спис) - під час стрибка, вниз+удар. Доступно не одразу;
  
• правим шифтом ми можемо не тільки хапатися за щось, але й підтягувати до себе предмети (ящики, скрині, лікувалки, скарби...).

Що ще із цікавого...
В англійській локалізації в яку я грав, крім вищезгаданого неправильного імені Зоро, Санджи не курить сигарети, а смокче льодяники, типу Чупа-Чупса. А також змінили ім'я капітана морської варти Смокера ("Smoker" - дослівно "Курець"), на Чейсера (бо він нас в кінці переслідує - "chase").
Було декілька багів, типу застрявання в текстурах, чи виліт за межі екрану (не померши), але воно все було рідко, і скоріше кумедно.
Ще прикольно що закінчив я гру, із нагородою за свою голову (яка нараховується за кількість побитих ворогів, враховуючи їх складність) в 301,397,000 беллі. Прикольно це тому, що під час подій які я зараз дивлюся в аніме серіалі (нагадаю, 489-а серія), нагорода за Луффі становить 300,000,000 беллі.
Ах так, важливо, що ми можемо в будь-який момент повернутися до вже пройдених локацій, щоб підібрати там те що пропустили, або й набити собі більшу кількість життів. Плюс є можливість відкрити додаткові режими: відбиття нескінченної кількості ворогів, та босс-раш.

 "Shonen Jump's One Piece" чудовий, місцями харкордний, дуже якісний, платформер, який я легко порекомендую будь-кому знайомому із аніме серіалом "One Piece". Для тих же хто не дивився це аніме, падіння інтересу до гри, я б оцінив десь на 50%. Тобто вся якість механіки, графіки та музики залишиться, але от без попереднього знайомства із персонажами, подіями та Світом - гадаю буде зовсім не те.