Хто така Міку Хацуне? Кхм, значить так...
Є така японська програма - Vocaloid, це синтезатор голосу. Вона дозволяє синтезувати вокальні партії на комп'ютері, без участі реального вокаліста. Доволі нішева штука, мушу сказати. Але це ж японці. Випускаючи чергову версію цієї програми, було презентовано персонажа, що символізує цю версію програми, а так як програма - синтезатор голосу, можна сказати, що нам запропонували зовнішність для цього голосу, і звати її - Хацуне Міку. Ну і як би, якщо є голос та зовнішність, то це вже претензія на персоналізацію.
Якщо коротко, то це вистрілило і стало культовим феноменом, моментально вирвавшись за межі своєї ніші. Неможливо користуватися інтернетом і жодного разу не потрапити на Міку. Один з перших роликів (насправді флеш-анімація) був на пісню "Ievan Polkka" (Яп Цуп Цоп), де Міка співаючи крутила в руці цибулину-порей, яка моментально стала її атрибутом. Згодом з'явилися набагато складніші і якісніші як пісні так і кліпи. За допомогою голограми Міку проводить "живі" концерти, які збирають тисячі глядачів. Наступні версії програми Vocaloid виходили із новими персонажами, як от близнюки Рін та Лен Каґаміне, дівчинка та хлопчик (блін, до мене тільки нещодавно дійшло, що Rin та Len - це Right та Left). Купа випущених альбомів, нанесення тематичних вінілів на машини в автоперегонах, потрапляння в різні аніме та мангу, тонни мерча та незліченна кількість фан-арту...
Що до сьогодення, то зовсім недавно вірусився відосик "oo ee oo" та арти із бразильською версією Міку.
Такс, але давайте все-таки про гру. "Hatsune Miku: Project DIVA 2nd" - це ритм гра на PSP від SEGA. По суті, гравцю потрібно під музику натискати кнопки, що з'являються на екрані. Від вчасності натискання залежить кількість набраних очок. На початку нам доступно лише кілька пісень, але проходячи їх із певним результатом, нам відкриваються нові.
Особливістю цієї серії є те, що всі представленні в ній пісні "виконуються" Вокалоїдами, в переважній більшості саме Міку. Ну і звісно, крім кнопок які треба натиснути, на екрані нам показують кліпи за участю Вокалоїдів. Та це не просто відео, а повноцінні заставки на рушії. "Яка різниця?", скажете ви. А справа в тому, що крім нових пісень нам також відкриваються і нові костюми (тут називаються - Модулі), і змінивши костюм Вокалоїда ми будемо бачити його в заставці.
Насправді кількість костюмів просто зашкалює, від чого мій внутрішній фетишист радісно плескав в долоні. Причому, вибір правильного Модуля для певного кліпу не тільки прикрашає його, а іноді й наповнює змістом.
Звісно тут присутні і простенькі за виконанням кліпи, типу просто "Вокалоїд співає на сцені", але є й такі що розповідають історію. Японської я не знаю, але фантазію маю, тож бачив тут всяке: від хіпі - що з збирає гроші на дерева, до дівчат із Кварталу Червоних Ліхтарів (нє, ну реально)...
Також в грі є Кімнати Вокалоїдів, там вони відпочивають, розважаються, сплять, та ходять один до одного в гості... Насправді це щось типу режиму тамагочі (капець я старий). Тут можна змінювати тематику декорацій кімнат, розставляти різні побутові предмети, а також дарувати Вокалоїдам подарунки.
Ну і ще тут є режим Редагування. Я на нього час не витрачав, але це дуже потужна штука. В ньому можна змінювати або створювати з нуля рухи Вокалоїдів (в тому числі обличчя) для заставок, під пісні які є в грі. Тобто по суті тут можна створювати власні кліпи.
"Hatsune Miku: Project DIVA 2nd", як видно із назви, 2-а гра серії. Чесно кажучи, першу я пройшов (також на PSP), ще коли в інституті навчався. А от із другою в мене був доволі неприємний казус. Її я також давно МАЙЖЕ пройшов (десь на 80%), але сейви чомусь караптнулися, ну і з розпачу закинув її надовго. Та зрештою, під час минуло-річних відключень світла, почав з нуля.
Приємною фішкою є, що можна підвантажити сейви із першої частини, і в цій грі відкриються Модулі які ти відкрив в попередній грі. Ну і так, тут присутні всі Модулі із першої частини, плюс нові.
Що до пісень, то певна частина присутніх в першій грі перейшла й до другої (мою улюблену - "Koi wa Sensu", не додали). Проте й для тих що перейшли було змінено послідовність натискання клавіш (власне - елемент ритм гри).
Крім звичайного натискання клавіші в потрібний момент (як в оригіналі), тут додали "тривале натискання" - треба тримати клавішу натиснутою протягом певного часу, а також "подвійне натискання" - разом із клавішами з права (хрест/квадрат/трикутник/коло) треба натиснути відповідну клавішу зліва (вниз/вліво/вгору/вправо). Але як бонус - вищезгадані клавіші дублюються парами, що дуже корисно коли треба швидко тапати якусь із них, то тепер можна по черзі клацати дві клавіші (ту що на екрані, і її пару), що значно легше.
Ах так, ще крім трьох рівнів складності для кожної пісні, як було в оригіналі: легко (одна кнопка), середньо (дві кнопки) та важко (чотири кнопки), додалась ще одна складність - екстремально (також чотири кнопки, але зі значно важчим темпом та комбінаціями).
Доступних Вокалоїдів стало значно більше, і з'явилися пісні (й кліпи) із використанням одразу пари Вокалоїдів.
Із негативу, одразу: більшість нових пісень і заставок значно програють тим що були в першій частині, на жаль...
Також, тут чомусь вирішили, що недостатньо просто відкрити додаткові Вокалоїди, Модулі, предмети інтер'єру, для того щоб їх використовувати. Після відкриття, вони з'являються в магазині, де їх треба ще й купити за очки, які заробляються при проходженні пісень.
І ще, якийсь "геній" вирішив, що галерею (де можна переглядати ілюстрації з екранів завантаження, слухати пройдені пісні, та дивитися відкриті кліпи) треба заховати аж в кімнати Вокалоїдів... От просто: НАВІЩО?!!!! Це капець як незручно.
Пройшов я гру, здобувши, як мінімум, оцінку "Standart", для всіх пісень на складностях "легко", "середньо" та "важко". Також я відкрив всі пісні (й кліпи до них), та ілюстрації, ну і купив 100% Вокалоїдів, Модулів, та предметів інтер'єру. Насправді, хоч оригінал і легше в цілому, але от зібрати все, там важче (один Модуль там - я так і не відкрив).
Із нових пісень (враховуючи також і кліпи до них), мені найбільше сподобалась "Clover♣Club". Молота, просто неймовірна.
Також дізнався, що обидві перші частини були перевипущені для PS3, із додавання "Dreamy Theater" в назву. І, о Боже, які там страшні заставки! Чомусь замість кольорової комп'ютерної графіки в аніме стилі, використовуються модельки які схожі на брудних пластикових ляльок. Серйозно, краще від них триматися подалі, і грати вже PSP версію на PS3 через емулятор. Принаймні я саме так і планую зробити із третьою грою серії - "Hatsune Miku: Project DIVA - Extend" (хочу на великому екрані пограти), для якої також є версія із "Dreamy Theater" в назві.
Незважаючи на те що "Hatsune Miku: Project DIVA 2nd" поступається оригіналу, це все одно дуже крута ритм гра, із низьким порогом входження для нових гравців (на відміну від тої ж "DJMax: Portable"). Але звісно, для отримання задоволення, у вас не має бути алергії на аніме та J-Pop.
Відібраний GMV (насправді один із кліпів з гри):
Немає коментарів:
Дописати коментар