Penumbra: Overture

 Ну от, пройшовши "Penumbra" (ту що типу "технічна демка"), на яку я відволікся, повернувся до цієї гри.
Одразу відмічу, що та "технічна демка" хоч і коротенька, але самодостатня і не є частиною "Penumbra: Overture", тож схиляюся до того щоб називати оригіналом саме "Penumbra", яка поширювалася безкоштовно. 

 Єдине, що об'єднує перші (вище згадані) частини, це майже ідентичний початок історії, але із більшою кількістю деталей. А також тут подають звернення головного героя до гравця, ще перед головним меню, в якому він називається Філіпом, каже що в нього є для нас прохання дещо зробити, і висловлює сподівання, що на момент отримання цього звернення, він буде вже мертвим, інакше помруть всі... І знаєте що, це капець як по Лавкрафтівськи!
Передруковувати сюжет із "Penumbra" я не буду, тож коротка версія: головний герой прибуває на північ Гренландії, в пошуках слідів свого, імовірно загиблого, батька. Тільки на цей раз гра починається ще на кораблі (треба зібрати свої речі), а також геймплейно відтворена подія знаходження таємничого люку під час завірюхи, із подальшим його відкриттям та падінням до середини.

  Що ж, на відміну від оригінальної "Penumbra", в "Penumbra: Overture" за люком нас чекають шахтарські катакомби, частково переобладнані під систему військових бункерів (часів Другої Світової).
Ще на кораблі, ми споряджаємося ліхтариком (який "їсть" батарейки), та люмінесцентною паличкою (світить нескінченно), яка до того ж стала яскравішою. Також додали ефект звикання очей до темряви, що виглядає тут не дуже, але із практичної точки зору дуже корисно: це коли ми присідаємо в темряві і не використовуємо ніяких джерел світла, то накладається синій фільтр та збільшується яскравість того що ми бачимо.
Крім динаміту, з'явилася ручна зброя: молоток, кирка та швабра. Проте, дана гра все-таки не про махачі, тож краще уникати ворогів ховаючись від них. Але гра нерідко дає змогу використати згадану зброю для вирішення пазлів.
По ворогам, нам протистоять в основному - пси (стелс), меншою мірою - великі павуки (втеча), і в рідкісних випадках гігантські черв'яки (заскриптована втеча із пазлами). Тобто так, аномально, але не фантастично, і тим паче не містично... Навіть летючих личинок із першої "Penumbra" немає.

 Із цікавинок, на локаціях знаходяться балони (можемо переносити), яким можна ударом збити клапан, що одночасно його підпалює іскрою, і через певний час він вибухає. Потужно, але використовувати не так вже і зручно.
А от шматки в'яленого м'яса - інша справа. Поклавши їх відносно недалеко від пса, той унюхавши його, піде аби ним поласувати. Таким чином можна не тільки відвести пса в сторону аби пройти, але й заманити його в пастку.
Графіка, звісно старенька, але візуалізація катакомб, на справді, не є надто вибагливою, тож цілком справляється зі своїм завданням. Та все-одно, дуже круті (в візуальному плані) сцени - присутні, як от кімната із написами люмінесцентною фарбою, або здоровенний вентиляційний пропелер з якого сиплеться попіл...

 Гра містить в собі багато історій, різних людей із різних часів. Причому, історія (ніби) основного сюжету із стартової заставки, майже не розвивається, поступаючись місцем таємницям катакомб. Тож записів можна знайти доволі багато, але рекомендую читати їх всі (тим паче, завчасно невідомо в якому із них буде підказка або ключ для вирішення чергового пазла).
Власне, таємниці катакомб, розкриваються із різних точок зору. Тут є і наукові записи дослідників про галюциногенні властивості випарів присутніх тут геологічних порід, і звіти членів містичного культу про успіхи в досягненні певної мети, і роздуми звичайних людей доведених до божевілля ізоляцією спричиненою обвалом шахти...
Іноді трапляються невеличкі скриньки циліндричної форми. Ці артефакти - один із поодиноких елементів містики. Вони ненадовго втягують свідомість головного героя, і там він бачить певне  видіння. На жаль тема цих скриньок так і не розкрита, принаймні на момент закінчення цієї частини. Але із їх допомогою можна зберігатися.
Також, в певний момент гри із нами по рації зв'язується чоловік, що називає себе Рудим. Схоже цей персонаж голос-супутник є фішкою компанії розробників, бо подібне використовується і в "Amnesia: The Dark Descent", і в "Amnesia: A Machine for Pigs", і якоюсь мірою в "SOMA". Що до такого персонажа конкретно із цієї гри, то він значно менш харизматичніший ніж в інших, але рівно до фінішної прямої. Там нам відкривається... вражаюча історія цього персонажа.
А от закінчення як таке, в цій грі відсутнє. По суті, воно таке саме як і в оригінальній "Penumbra". Хоча треба відмітити, що повна ПРАВИЛЬНА назва цієї гри - "Penumbra: Overture - Episone 1", що якби натякає.

 Що до власного досвіду. Горору тут є дещо на початку, і перед самими титрами. Весь інший час гра сприймається більшою мірою як дуже напружений стелс із пазлами середньої складності.
Власне, в пазлах часто використовується елемент фізики, знову. Але іноді доводиться і за ручку з листком паперу братися (наприклад для розшифрування радіо-сигналу).
Закривати псів в клітках, заманивши їх туди м'ясом, навіть блокуючи двері ящиками - лише тимчасове рішення, зрештою вони все одно вириваються, тож я надавав перевагу динаміту, і то тільки в випадках коли конкретний пес аж надто заважав.
Помітив цікавий нюанс. Рухати тут можна майже всі предмети, але якщо маленькі і легкі предмети пересуваються за допомогою миші, то важкі предмети треба вхопити мишею і пересувати разом із собою використовуючи клавіші ходьби. Якщо подумати, це має великий сенс, по суті ми саме так і пересуваємо важкі речі в реальності: вхопившись в них, а потім рухаючи їх разом із собою.
Ліхтарик я майже не використовував, бо люмінесцентна паличка майже повністю вдовольняла потреби в освітленні.
Не зрозумів навіщо в цій грі фальшфеєри, світять вони тимчасово і слабенько. Але от після проходження задумався, може вони павуків відганяють?...
До речі, грав на середній складності, із прекрасним текстовим українізатором.

 Ну що сказати, "Penumbra: Overture" поступається більш пізнім іграм від цих розробників, але я вважаю що це добре, коли наступні ігри виходять кращими за попередні. Зараз же, ця гра цікава в першу чергу, як демонстрація: із чого починалися більш відомі і культові проекти. Хоча гадаю, вона також хороший варіант входження в жанр горора, бо якщо полізти одразу на "Amnesia: The Dark Descent", то потім доведеться не тільки штани, але й стілець викидати...
Ну і історія Рудого точно варта уваги, хоча щоб дістатися до неї, по суті треба пройти всю гру.