Z.O.N.A: Project X

 Так як зі "S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl" затягнули аж до кінця осені, а я планую ще й якийсь час дати на фікси після релізу (хоча гра вже буде мені доступна по передзамовленню), виходить що осінь 2024-го в прольоті, але я все ще вважаю що це серія саме осінніх ігор. Отож довелося шукати сталкеро-подібну заміну. Звісно, одразу в поле зору потрапляють "Chernobylite" і ця гра. Ну і вибір мій припав саме на "Z.O.N.A: Project X", тому що я усвідомив що не грав на VR вже більше двох років... треба виправлятися.

 Гра починається розповіддю сталкера на ім'я Сергій. Він народився і ріс у Києві, але майже не пам'ятає тих часів. Велика Війна призвела до взаємного винищення людства із використанням ядерної зброї, і вижило не так вже й багато людей. Як не дивно, за таких обставин, Чорнобильська Зона виявилася однією із найбезпечніших ділянок планети, навіть не дивлячись на утворені аномалії та мутантів.
Наразі Сергій входить до загону розвідки угруповування Свобода, що залізницею прямує до імовірного розташування секретного об'єкту "Проект X". Деталі операції не розголошуються. Але потяг потрапляє у засідку і наш вагон підривають.
Приходимо ми до тями в невідомому поселенні вільних сталкерів. За їхніми словами, коли вони прибули на місце вибуху, то знайшли тільки Сергія, а інших членів його загону скоріше за все забрали члени ворожого угруповування - Удар.
Щоб остаточно зібрати до купи клепки, та й віддячити своїм рятівникам, ми погоджуємося виконати доручення: дізнатися що трапилося із товаришами цих вільних, яких було послано на перемовини із іншою групою. Ми виходимо за ворота, і Зона нас зустрічає з розпростертими обіймами... гра почалася.

 Що ж, "Z.O.N.A: Project X" дуже багато чого взяла із серії "S.T.A.L.K.E.R." (особливо, що стосується жаргону), в принципі як і "S.T.A.L.K.E.R." в свою чергу взяв дуже багато із твору "Пікнік на узбіччі" братів Стругацьких та фільму "Сталкер" (1979) Тарковського. Проте представлена тут Зона має й своє особливості: крім вищеописаної історії утворення, абсолютно інші мутанти, унікальні аномалії, значно менша кількість сталкерів...
Кількість характеристик ігрового персонажа обмежена чотирма: здоров'я, радіаційний захист, псі-захис та ситість. Їх можна конфігурувати за допомогою артефактів. Лікуємося шприцами, тамуємо голод тільки хлібобулочними виробами (ковбаси немає, консерви та горілка просто як об'єкти взаємодії).
В грі присутні 4-и пістолети та 12 зразків дворучної зброї (від дробовика до кулемета). Плюс декілька аксесуарів до зброї, три типи гранат, а також прилад нічного бачення і протигаз.

 Що до VR компоненту, то налаштувань небагато, але базові елементи керування конфігуруються: гра сидячи/стоячи, рух в напрямку погляду/контролера...
Для таких лінтюхів як я, присутній режим граві-рукавичок з "Half-Life: Alyx", щоб не нахилятися за кожним предметом на землі, а підкидати його собі ж в руку підсіканням.
Все спорядження дуже зручно розташоване на тілі гравця: основна зброя - за правим плечем, пістолет та ін'єкції - на правому стегні, розвантажувальний жилет - на грудях, ліхтар - на лобі, сумка для ПНВ - на пузі, рюкзак (інвентар) - за лівим плечем. Єдина все-таки незручність це розташування болтів і КПК - на лівому стегні, дуже часто вихоплюється не те що треба, а іноді і взагалі нічого.
Окремо про рюкзак, що виконує функцію інвентарю. Він просто офігенний! Ніяких тобі клітинок чи комірок. Під його поверхнею є умовна паралелепіпедна зона, в якій відпущений об'єкт залишається прив'язаним до рюкзака, тобто під час гри ми буквально напихаємо цей рюкзак хабаром, якомога щільніше, щоб більше влізло.
Також вкрай важливою тут є механіка заряджання зброї. Набої можна знайти в обоймах, але частіше вони трапляються в коробках. Тож ми маємо набивати порожні обойми набоями із коробки, буквально по одному. Але без перегинання в плані реалістичності, тобто нам не треба кожен набій брати з коробки і вставляти в обойму (так тільки для дробовика), а щось типу пересипання зі склянки в склянку.
Зберігатися можна в будь-який момент (крім несюжетних вилазок) за допомогою КПК, там же є активна мапа із позначенням ворогів.

 Між місіями ми потрапляємо до свого сховку, де можемо в безпеці переозброїтися, підлікуватися, придбати нове спорядження, полагодити зброю... Тут же зберігається все, що ми не беремо із собою у вилазки (тільки в спеціальних контейнерах, а все що криво лежить комуниздить Домовик).
Також тут можна перервати сюжетне проходження і відволіктися на додаткові вилазки за хабаром.

 Грається і відчуваються тутешня Зона просто чудесно, хоча мені більше сподобалися середні і малі локації. Ось це от обережне нишпорення по всім закуткам із сподіванням знайти якийсь трофей (а ви також в дитинстві шарилися під балконами шукаючи "артефакти" ?)... Хоча перший раз я ледь не обісрався саме на великій локації, коли з очерету за пару метрів від мене вискочив новий мутант.
Загалом полазити нам доведеться покинутими містами, селами, болотами, тунелями, лісами і навіть замерзлою річкою (не сюжетна вилазка). В будівлі гра нас зазвичай не пускає, але і тут є винятки.

 Та все ж "Z.O.N.A: Project X" - гра не без недоліків, звісно. Найголовніше, мабуть, тут якесь криве прицілювання через механічний приціл. Таке враження, що тримаючи зброю від правого плеча треба цілитися лівим оком... ну не знаю, не знаю... Тому встановлення коліматорних або лазерних прицілів стає критичною необхідністю.
Також в грі відсутній ендгейм. Тобто виконавши останню місію ми виходимо на головний екран гри, не маючи можливості повернутися в сховище, щоб здійснити несюжетні вилазки. Тому знаходячись в цьому сховищі треба зберігати гру в окремій комірці.
Також не без багів, але чогось критичного я не помітив. А одним багом навіть скористався. В одній із місій треба було (як виявилося) вимкнути напругу, що подавалася на колючий дріт, але я цей рубильник провтикав, що не дивно, враховуючи що тут не можна нічого відкривати (холодильники, шафи, двері...). То я викупив, що якщо іти в дерево під певним кутом, гравця піднімає на саму верхівку. Таким чином, я зміг перебратися через контейнери, які блокували прохід і пішов далі (скрипти наче не зламав).
Ну і так, АІ тутешніх ворогів (навіть сталкерів) тут недуже, хоча це викликає нарікання вкрай рідко (грав на високій складності).
І ще, як виявилося, для контролерів із мого VR сету (HTC Vive), не було призначено клавішу для показу опису зброї чи предмета, які тримаєш в руках. Насправді це важливо, бо там  показується рівень зношення зброї. Не знайшовши відповіді в спільноті Steam, я полазив по файлах гри, дещо розібрався, щось підхом'ячив і встановив показ цього опису на клавішу "menu", яка в грі не використовується. Ну і звісно поділився досвідом в темі до цієї гри: "Vive Wand Examine key?"

 Читав в коментах, що це коротка гра, та я із цим  якось не згоден, особливо як для VR.
Основна історія достатньо простенька, але залишає відкриті питання після фіналу. Присутні два закінчення, які залежать від певної дії в передостанній місії. Ну і якщо перша (до якої я дістався) просто - ОК, то от друга має більш глибокий зміст для кожного українця після 24 лютого 2022...
Також варто зазначити, що гра розроблялася однією людиною, про що прямим текстом написано в повідомленні перед головним меню, і як на мене, в такому випадку, результат можна вважати більш ніж вдалим.
Присутня українська локалізація, і при цьому відсутність російської, мушу визнати, тішить.
Ну і додатково, загалом про VR. Так як я давно в ньому не грав, вже встиг забути про такий елемент як фантомне відчуття дотику. Так, людина сприймає довколишнє середовище через 5-ть органів чуття, але на практиці виходить, що 80% (якщо не більше) інформації людина сприймає саме через зір. Тобто коли я в VR грі (в цій також) чіпляюся за якийсь предмет, певну мить я реально це ВІДЧУВАЮ. Щоправда найяскравіший приклад цього був не даній грі, а в "The Bellows", там я відчув як фінальний монстр мені на плечі поклав свої руки, то я аж підсів під їх вагою...

 "Z.O.N.A: Project X" - дуже пристойна інді гра, яка дозволяє відвідати Зону. Нехай і не із всесвіту "S.T.A.L.K.E.R.", але доволі схожу і також атмосферну. До того ж вона підійде і тим хто любить понишпорити по закутках, і тим хто надає перевагу цілеспрямованому проходженню.