Fallout

 Якось я вже починав грати в цю гру, але з якоїсь причини (не пам'ятаю) закинув.
Менше з тим, зараз невибаглива до заліза покрокова РПГ була для мене ідеальним варіантом (з практичної точки зору), та й сетинг пост-апокаліпсиса мене завжди приваблював, ну і це перша гра легендарної серії.
Грав на ноуті, із українізатором. А ще із патчем на повернення в гру моделей дітей, бо їх було видалено з європейської версії (на якій базується Steam версія), аби прибрати можливість гравцю "вбивати дітей".

 Війна... Війна ніколи не змінюється... Змінюються лише методи її ведення.
В 21-му сторіччі війни велися за ресурси, які війна ж і використовує - нафта та уран. Китай вторгся на Аляску, а США анексували Канаду. Європейський Союз розпався на ворогуючі країни. І зрештою в 2077 році, за кілька годин обміну ядерними ударами, знайомий нам Світ перестав існувати... Небагатьом людям пощастило бути в ядерних сховищах, повністю автономних та ізольованих від зовнішнього Світу.
Події "Fallout" розгортаються в 2161 році. Гравець - є мешканцем сховища №13, але до нас прийшла велика біда: Водяний Чип, що постачає наше сховище питною водою, вийшов з ладу, а запасів води залишилось на 150 днів. Саме тому, з метою знайти заміну цьому чипу, голова нашої закритої спільноти відправляє Гравця в зовнішній світ, в світ про який ми нічого не знаємо.

 Тут гра нам пропонує на вибір трьох наперед створених персонажів (силач, шпигунка, дипломат), або створити свого з нуля, самостійно встановивши характеристики (обмежені кількістю очок) та обравши уміння. Але треба бути дуже обачним, бо можна створити такого персонажа, яким потім неможливо (або майже неможливо) буде пройти гру.
Та я ризикнув. Мій персонаж був трохи нижче середньої сили, з акцентом на легку зброю та влучність (із потенціалом розвитку в снайпера) та з високими рівнем наукових знань і умінням першої медичної допомоги. Забігаючи наперед, перестворювати, або обирати іншого персонажа мені не довелося.
Також це, СПРАВЖНЄ РПГ, тож від стилю гри саме гравця, залежить розвиток подій. Я ж обрав для свого персонажа поведінку в стилі: спробую допомогти будь-кому (якщо це не шкодить іншим), вороже й безжально ставлюся до тих хто проявляє агресію (до мене, або до інших мирних), в пріоритеті все одно залишаються жителі мого Сховища.

 Власне, світ який нам належить досліджувати, наповнений багатьма людьми, які пережили ядерну війну (точніше їхніми нащадками). Також є тут і мутанти, це майже всі тварини (від величезних скорпіонів, до двоголових корів - брамінів), а також люди, тіла деяких з них знаходяться в такому стані, що вони схожі на гниючих зомбі (один із них - Гарольд, мене добряче налякав, коли його "обличчя" висвітилося мені на весь екран). Та навіть цілком здорові на вигляд люди зовнішнього світу росли під дією підвищеного радіаційного фону, тож люди зі сховищ (Чисті Люди) привертають до себе увагу певних Сил в цій грі.
Як і в більшості творів цього сетингу, суспільство розбилося на невеличкі угрупування, хтось просто намагається вижити в відносно стабільній громаді, хтось вважає своїм - право сили, хтось піддається вищім ідеям  (нехай релігійним або технологічним).

 "Fallout" віддає нам керування прямо перед шлюзом до Сховища №13, в печері. Тут ми й познайомимося із основними принципами геймплею.
Рухаємося ми в реальному часі, при відкритті інвентаря час зупиняється. Вступивши в бій, або якщо на нас нападуть, гра автоматично переводить нас в покроковий режим бою, де ми можемо виконати дії в межах певної кількості очок, які надаються із початком кожної черги (посунутися на клітинку - одне очко, перезарядити зброю - два очки, зробити постріл - 5-ть очок, зробити прицільний постріл - 6 очок...). Під час прицільного пострілу нам дають можливість обрати в яку саме частину тіла противника цілитися. До речі, хоч відкриття інвентаря і коштує 4-и очки, але всі дії в ньому не обліковуються, тож можна одразу вилікуватися ін'єкціями і дозарядити зброю. Також в цей режим бою можна зайти примусово, наприклад якщо хочете зробити крок з-за укриття й потрапивши в поле зору ворога - одразу його атакувати.
Зброя тут вогнепальна, а на пізніх етапах гри додається лазерна та плазмова. Також є гранати і ракетниці.

 Боївка - боївкою, зброя - зброєю, але величезний вплив (в тому числі на вирішення проблем та суперечок і виконання місій) мають ДІАЛОГИ. Їх просто величезна кількість. Крім того, варіанти діалогів доволі сильно відрізняються між проходженнями, залежно від інтелекту, знань, харизми та удачі персонажа. Та навіть повторюючи однаковий сет вибору відповідей в діалозі із одним і тим самим персонажем, в якийсь момент він може відповісти по іншому (що матиме вплив на подальші дії).
А от озвучені і анімовані діалоги лише для ключових персонажів.

 Ах так, ще тут представлено просто геніальна (на мій погляд) механіка пересування по глобальній мапі. Справа в тому, що коли ми виходимо за межі локації (наприклад печера перед Сховищем №13) ми потрапляємо на глобальну мапу. На початку вона майже повністю темна (не розвідана), та відкривається в міру нашого просування нею. Так от рухаючись по ній, ми насправді долаємо великі відстані Пусткою, тож пересування по глобальній мапі дуже швидко з'їдає час (дні), в яких ми, нагадаю, обмежені. Причому, в будь-який момент ми можемо перейти в локацію на якій зараз знаходимось за глобальною мапою. Це Пустка, тож переважна більшість таких переходів будуть в пусті локації, винятком є Міста, які підсвічуються, коли ми до них дістаємося. Також під час пересування по глобальній мапі, нашу подорож може перервати випадкова подія, від нападу на нас бандитів чи мутантів, до зустрічі каравану (якому можна запропонувати рухатися далі разом, і не факт що вони погодяться), або звичайного подорожнього з яким можна просто потеревенити...
 Ще тут є можливість приєднати до себе деяких персонажів, найняти за гроші, вмовити, або він сам причепиться до вас після виконання сайд-квесту (як в мене було із собакою). Але керування ними вкрай обмежене: можна тільки передавати їм предмети, зброю й припаси, а також сказати яку дистанцію від вас тримати (близько, середньо чи далеко). Бігають за гравцем вони автоматично, а під час бою ними керує комп'ютер.

 Що до моєї власної історії та досвіду (буду намагатися без спойлерів).
Я встиг відкрити і побувати в більшості міст, до того як знайшов новий чип. Сам чип я отримав, як і годиться моєму персонажу: по домовленості із місцевими, спочатку полагодивши їх водяний насос, щоб не залишити їх без води. При цьому повернувшись в своє Сховище, часу в мене залишалося ще - 95 днів, плюс можливість відтермінування моменту X ще на 100 днів, замовивши постачання води до сховища в одному з міст (чим я не скористався), за гроші і з ризиком того, що місце розташування Сховища стане відоме багатьом жителям Пустки.
І тут мене чекала несподіванка... це виявився не кінець гри. Отримавши наш звіт про зовнішній світ, голова нашої громади відправляє нас на ще одне завдання, набагато небезпечніше...
Зізнаюся, тільки на цьому етапі гри я дістався до угрупування Братерство Сталі (закрита спільнота, що займається відновленням та розвитком втрачених технологій), і хоч вони не пускають до себе всіх підряд, проте зустрічають незнайомців доброзичливо, якщо ти не несеш для них загрози (мабуть найадекватніша спільнота в грі, не рахуючи її окремих індивідів). А виділив я їх окремо, бо тільки в них є Силова Броня, і повірте - вона вам дуже потрібна. По суті це закритий бронекостюм-екзоскелет. До того ж в них на базі є лікар який може збільшити вам... ні, не те про що ви подумали, а характеристики (дорого, забирає відносно багато часу на відновлення після операції, але ДУЖЕ корисно).
Ще одне одна спільнота яку варто виділити це Діти Собору. Релігійна організація, що поклоняється Священному Вогню, та контролюється Творцем. Аж занадто доброзичливі, хоча їх священники навпаки - ведуть себе по мудацьки. Проте в них можна безкоштовно вилікуватися. 

 Ще в першому етапі гри (пошуки Водяного Чипу), я зібрав немалу ватагу: двоє чоловіків та пес, що постійно мене супроводжували й справді дуже допомагали мені в боях, але прямо перед знаходженням Водяного Чипа, я нарвався на ворога із вогнеметом... і він поклав УСІХ моїх побратимів... (найбільше шкода песика). І я би переграв цей бій, але через те що саме комп'ютер керує моїми супутниками, в цьому не було жодного сенсу. На другому етапі гри я приєднав до себе ще одного персонажа, але вона більше годилася для відволікання супротивників... І померла вона під час пошуків однієї з двох ворожих баз, коли я вже був в Силовій Броні, тож вона просто не витягувала битви які на мене очікували... треба було залишити її в місті...
І ще, повернувшись, в місто де я отримав Водяний Чип (просто провідати), я був реально ШОКОВАНИЙ. Виявилося, що за час моєї відсутності на те місто напали загарбники, і вбили ГЕТЬ УСІХ мирних мешканців... навіть перебивши всіх окупантів, залишаючи те місто, я все одно відчував смуток.

 До того ж в "Fallout" дуже багато маленьких історій, які дуже легко пропустити, просто з кимось не поговоривши. Наприклад, вбивши одного із чергових ворогів одним пострілом, не далеко я знайшов дівчину, що звинуватила мене у вбивстві її коханого, і що він був там де був тільки тому, що не мав іншого вибору... в тому діалозі, я тільки вибачався...
Або абсолютно випадково я був натрапив на персонажа, який як виявилося був найнятий головою нашого Сховища для того щоб знайти Водяний Чип, ще до мене та зазнав невдачі. Ну або один із божевільних, що майже ламає четверту стіну.

 По вищезгаданим двом ворожим базам: першу я брав штурмом, а в другу потрапив домовившись про зустріч із Головним, та вбивши його - тікав замаскувавшись під своїх ворогів.
Ну і в принципі про фінальну битву. Завантажувався я багато разів. Там багато чого залежало від удачі, бо в будь-який момент противнику могло пощастити з атакою, і він одним пострілом міг вибити повне здоров'я Гравця (а могло й не пощастити). Пройшов я цей момент завдяки (можливо навіть) глюку, Атакуючи мене Босс трохи зачепив своїх охоронців, які ще не встигли почати атакувати мене, і таким чином нацькував їх на себе. Тож мені залишилося тільки сховатися від Босса, й відбиватися від тих охоронців які все ж мене атакували. Ну і відбившись, я ще й допоміг добивати цього Боса, ставши так, що за один хід робив крок з-за укриття, постріл по Боссу, крок в укриття, тож він мені нічого зробити не міг.

 Ну і закінчення, зізнаюся, я знав чим закінчується гра, АЛЕ(!) пройшовши весь цей шлях, чи то навіть створивши власну історію, вже відомий та очікуваний фінал викликав у мене дуже сильні емоції, а пісня "The Ink Spots - Maybe", що так дратувала мене в стартовій заставці, тепер зазвучала як Вальс в кінці гри "You Are Empty"... Ще одне закінчення гри, під час якого мовчки сидиш в темряві, освітленій лише титрами, що пробігають по екрану... і думаєш...

 Додатково, деякі цікавинки, або ж навпаки, фішки "Fallout".
Воулт-Бой (Vault Boy, Хлопець зі Сховища), мабуть найяскравіший символ серії загалом. Це такий собі маскот, що використовувався компанією Vault-Tec для реклами своїх Сховищ до початку ядерної війни. Також його образ використовується в ілюстраціях пояснень до характеристик в Піп-Бой (портативний наручний комп'ютер) через який Гравець переглядає й змінює характеристики персонажа.
Валютою в представленому тут світі є кришечки від пляшок з напоями.
Ну і ще, не зважаючи на те, що ядерна війна почалася в майбутньому (2077), виглядає так, що на момент ядерного обміну, Світ (принаймні США) був схожий на себе в 1950-ті роки... і я поліз в гуглівський ШІ, він підказав, що за лором, Світ в грі після Другої Світової розвивався інакше ніж в нас, наприклад не було винайдено транзистора. Тобто це не тільки постапокаліпсис, але ще й альтернативна історія.

 Гра змушує доволі часто завантажувати збереження, і не тільки через бої. Діалоги також часто виводять на результати, які я не міг прийняти, в тому числі й відміну деяких місій.

 З недоліків можу згадати лише неможливість зміни кута огляду (ізометрія), через що дуже погано видно що знаходиться за стіною, навіть якщо там же (за стіною) знаходиться персонаж.
Ну добре, ще іноді (справді не часто) діалоги можуть збоїти, наприклад з'являється варіант відповіді, про який персонаж ніяк не міг знати, бо ще не дійшов, чи пропустив певний момент гри.
О точно, ще персонажі, які бігають за гравцем, можуть заблокувати його в малому приміщені, так що нічого із цим не поробиш, і доведеться завантажувати збереження.

 "Fallout" заслужено легендарна гра, в мене немає й найменшого питання, чому вона дала старт культовій серії. Я абсолютно задоволений тим, що пройшов її, навіть незважаючи на важкий і в'язкий початок.
Але, її механіка... вона дуже класна, проте... більшість людей зараз не стануть в ній розбиратися.
І так, посилаючись на перший абзац, я не вбив жодної дитини.

 

Відібраний GMV (насправді перша частина інтро):