LEGO. The Hobbit

 Ну от я і дістався до проходження останньої запланованої гри по "Гобіту", правда, вже під час читання "Володар перснів: Дві вежі".

 Цього разу в історію вдаватися не буду, бо описував її в контексті "The Hobbit" для PS2. Єдине що, "LEGO. The Hobbit" - все таки опирається на екранізації від "Warner Bros." а не на книгу, тому в нас орки замість гоблінів...
По самій грі, це звісно пригодницький екшон, зі змінним виглядом (від третьої особи, згори, та сайд скроллер), з купою різних персонажів з унікальними уміннями, комбінуючи які треба вирішувати часті але нескладні пазли.

 Як і в "LEGO. The Lord of the Rings", тут присутнє повне озвучення персонажів, та й графіка значно ліпша ніж в "LEGO. Harry Potter: Years 1-4". Я б навіть сказав, що тут графіка довколишнього світу ЗАНАДТО хороша, що псує враження своєю реалістичністю в LEGO сеттингу.
Також сюжетні заставки аж занадто копіюють фільми, а сміхуєк мало і здебільшого НАДТО пласкі. Взагалі таке враження, що розробники забули що це LEGO гра... ну не повинно в грі такого типу бути СТІЛЬКИ згадок про смерть! Щоправда ситуація трохи поліпшується коли починаються події другого фільму.

Final Fantasy X - HD Remaster

 Ну от, нарешті це сталося, я пройшов першу КУПЛЕНУ Фіналку. Крім того, не дивлячись на те, що до цього мною були пройдені ВСІ попередні номерні частини, саме ця гра також стала першою, в яку я грав на великому екрані (40''), та ще й вперше проходив на англійській мові, і вперше PC версію...
Тож забігаючи наперед, очевидно, що ця частина стала для мене особливою.

 "Final Fantasy X" починає свою розповідь зі знайомства із хлопцем на ім'я Тідус (це його історія), він дуже успішний і популярний гравець у Бліцболл. Це щось типу грубого підводного поло, причому гравці під час матчу плавають всередині водяної кулі, яка знаходиться в повітрі, в центі стадіону-арени. І так, гравці під час гри не мають можливості дихати, тож і грають не надто довго, навіть незважаючи на те, що тутешні спортсмени можуть затримувати дихання на нереальний час.
Отож, Тідус пробиваючись крізь натовп фанатів якраз поспішає на матч, що відбудеться на домашній арені його команди, яка представляє місто Занарканд. Поєдинок починається, та в розпал битви місто атакує величезне створіння схоже на летючого кита. І так, звук авіаційної тривоги змусив мене полізти в телефон, щоб переконатися, ще це тільки в грі.
Тікаючи від руйнувань, головного героя зустрічає Аурон - старий друг його батька. Власне, сам батько Тідуса - Джект, найкращій гравець в історії Блітцболлу (та далеко не найкращій батько), зник десять років тому. Аурон каже, що істота яка напала на місто називається Гріх, а потім передає Тідусу меч, який нібито належав Джекту. Разом вони пробиваються крізь ряди монстрів, яких породжує Гріх, та зрештою вихром їх обох засмоктує в середину Гріха.