Dying Light

 Що я чув про дану гру... що це типу "Dead Island" з паркуром. І так як я не фанат паркуру, як культури, не можу сказати, що такий опис мене зацікавив.
Проте Steam продавав цю гру за неймовірно смішну ціну, тож я разом із товаришами затарили її, і невдовзі почали проходити в коопі.

 "Dying Light" розповідає про місто Харан (дуже схоже на Туреччину), в якому спалахнула і була локалізована епідемія раніше невідомого вірусу. Отримавши зараження, невдовзі людина стає неконтрольованою і надзвичайно агресивною, перестає реагувати на біль і намагається заразити інших... грубо кажучи - стає зомбі. Зв'язок із тими хто був всередині карантинної зони "обірвався", тож невідомо, чи залишилися вцілілі. Але за допомогою літаків, влада продовжує скидати вантажі із припасами і медикаментами.
Про "невідомо, чи залишилися вцілілі" - насправді приховування фактів. Влада чудово знає, що в місті залишаються люди що вижили. Більше того: відомо, що один із політиків, брата якого не встигли евакуювати, в чому він звинувачує Всесвітню Гуманітарну Місію (ВГМ), володіє секретними документам із незакінченою розробкою вакцини, яка на даному етапі може бути дуже шкідливою. До того ж в цих документах описано структуру та склад вірусу, і якщо така інформація опиниться не в тих руках за межами карантину, це може призвести до глобальних наслідків.
Ми граємо агентом ВГМ, Кайлом Крейном, який десантується на парашуті в Харан, із місією знайти цього політика (він змінив ім'я і наразі очолює одне із двох найвпливовіших угрупувань в Харані), та відібрати в нього секретні документи, за будь яку ціну. Проте тільки спустившись на землю, Кайла майже одразу кусає зомбі, але наше життя рятують двоє людей, один із яких гине під час цього порятунку.

 Приходить до тями гравець в середині хмарочоса, що є безпечною зоною - Вежа, яку тримає одне із угрупувань. Вони дають нам дозу антизину - медичного засобу, що скидають літаками разом із припасами, який тимчасово зупиняє розвиток зомбі-вірусу. Проте антизин вимагає систематичного застосування, інакше вірус пошириться організмом носія. До того ж він дуже дорогий у виробництві, тому його навіть невеликі постачання в Харан - під питанням. А вкушених - тих хто критично потребує антизин, стає все більше. Кайл, щиро вдячний за свій порятунок, пропонує будь-яку допомогу зі свого боку угруповуванню, яке поки що йому не довіряє. Тим-паче це повністю збігається із його основним завданням, треба зустрітися із лідером цього угрупування, щоб визначити чи є він ціллю.

 Ситуація в Харані наступна. Ми знаходимося на околицях міста, шлях до центральної частини - Старого міста, закритий, проте за чутками є група людей, що за певну плату можуть провести туди. По всіх вулицях блукають зомбі, але є й певна кількість безпечних зон, які створені барикадуванням проходів, та підключенням парканів до напруги. Більшість зомбі - відносно повільні, здатні на короткі ривки для того щоб вхопити жертву. Проте не рідко трапляються й швидкі та витривалі, втекти від них не так вже й легко і вони перші хто прибігаю на гучні звуки. Значно рідше трапляються й особливі зомбі: плювальщики, камікадзе, велетні...
Особливими є також і "Бігуни", цей різновид боїться ультрафіолету, тому в день на них можна натрапити лише в сховках: тунелі, підземні паркінги... а от вночі вони вільно блукають містом, і якщо почують свою жертву, то просто так її не відпустять. Саме їх я вважаю найнебезпечнішою загрозою в Харані.
В місті більшість людей - звичайні цивільні, які потребують допомоги. Угрупування Вежі доволі гуманно ставиться до всіх хто до них приходить. Вони роблять ставку на своїх паркурщиків, які швидко пересуваються містом (здебільшого по дахах невисоких будівель). Друге велике угрупування - Угрупування Райса, значно менш гуманне. Вони покладаються на силу й зброю, деруть плату за охорону безпечних зон, та накопичують в себе захоплений антизин.
Є в місті і вчені, що намагаються в польових умовах вивчати вірус, але контакт між ними було втрачено, через те що один знаходиться разом з нами на околицях, а інший в Старому Місті.
Власне, Кайл допомагаючи одним, намагається втертися в довіру до інших, при цьому переслідуючи власні цілі.

 "Dying Light" - екшен від першої особи у відкритому світі, із непоганою системою подолання перешкод (паркур), та з використанням зброї ближнього бою (здебільшого), метальної зброї та вогнепалу  (в меншій мірі). Присутня система крафтингу та покращення зброї, яка до речі ламається. Прокачування перками по характеристикам: виживання, спритність та сила. Фаст-тревел відсутній, проте є система сну (можна пропустити час до наступного світанку, або заходу сонця). В разі смерті гравця штрафують на певну кількість очок досвіду, і відроджують у найближчій безпечній зоні, не відкочуючи прогрес місій, що був на момент смерті.
Кооп доступний впродовж всієї історії крім першої вилазки в місто і останньої місії (там можна грати тільки соло). Після проходження, доступний енд-геймінг, із можливістю довиконати побічні місії, випробування, та повторювані завдання... ну і просто лазити по місту. 

 Як я і писав, почав грати в цю гру саме в коопі, на важкій складності, поки не довелося протистояти першим людям-ворогам... тоді понизили складність до середньої. І скажу вам таке: буееееее. Сказати, що гра мені не дуже зайшла, означало б дещо прикрасити, аби нікого не образити. Збитий сюжет, прісні персонажі, очевидні "оце так повороти", і просто нудне винищення зомбі із зібраної собі гвинтівки. А коли з'являється гак-кішка (граблін-гук) - повністю зникає паркур. десь біля середини основного сюжету ми стали ігнорити побічні місії і відкриття нових безпечних зон. Сюжетно - фінал виявився ніяким, і залишилось відчуття згаяного часу (в контексті дій головного героя), бо по суті повернулися на початок. Отож закінчили, і тільки один із нас наполягав, що це таки хороша гра (він був знайомий із нею раніше)...

 І тут на руку мені зіграв мій психологічний розлад, який полягає в тому, що мені дуже важко залишати щось недоведеним до певного фіналу (тобто, коли я розумію, що залишилося щось - що я можу зробити)... може якась форма аутизму, не знаю, та й не про те.
Так от, мені муляло: скільки контенту в цій грі ми пропустили, що я почав нову гру - соло, новим (не прокачаним) персонажем, на важкій складності. І було мені прозріння...

 Граючи самостійно не було фактору суперництва (при коопі він хоча б на підсвідомості та присутній) або квапливості (через очікування іншими гравцями), тому гра проходилася значно обережніше і повільніше. Використовувати вогнепал або вибухівку проти зомбі? Та Боже збав! Тільки набіжать нові і створять ще більше проблем. Насправді, через це на мене навіть рідше нападали, в порівнянні із кооп проходженням, хоча ми тоді грали на нижчій складності.
Ще варто наголосити, що на початку я модифікував собі розвідний ключ (як зброю), і помітив що він б'є аж занадто сильно (виходячи за межі ігрової атмосфери). Тоді я й помітив, що цей модифікатор належить до одного із численних DLC. Тож я твердо вирішив грати БЕЗ зброї і модифікаторів із DLC. Так, було важче, але гра стала ШИКАРНИМ виживачем. Щоб ви розуміли, по ночах я взагалі з укриттів не висовувався (крім окремих випадків нічних місій), і знаєте скільки я вбив Бігунів (це ті що найнебезпечніший ворог)? Жодного! Нуль!! None!!! А знаєте чому? А тому що я манав зайвий раз із ними зустрічатися! Ну реально, в одного такого треба вгатити майже весь свій боєзапас, бо в ближньому бою (так, із використанням УФ ліхтаря) вони нахиляють нещадно. І так, це і є атмосфера! Бігуни і мають бути тими із ким не хочеться зустрічатися.
Крім того, соло можна було спокійно слухати (якщо треба - декілька разів) діалоги, уважно читати описи завдань. Так от, сюжет виявися не таким вже й поганим, в першу чергу тому, що я познайомився із персонажами. І так, в мене все ще залишилися претензії до стереотипності "пацика із комплексом меншовартості", чи до закінчення яке все ще повертає нас на початок (не буквально), але ж серйозно, я став реально співчувати більшості персонажам, я навіть запам'ятав імена багатьох із них. А які тут круті сайд-квести (в плані історій), деякі із них навіть цікавіші за основний сюжет.

 От ще раз, щоб підкреслити, наскільки неуважно я (ми), проходили в коопі. Тільки в соло я помітив, що іноді зомбі якого ти б'єш підіймає руки прикриваючи голову і по-людськи благає не бити його... це відбувається вкрай рідко, і триває буквально півтори-дві секунди, потім він знову кидається на тебе, тож я навіть спочатку думав що то просто баг (ну типу як анімація перелізання через паркан людини для текстур собаки в якомусь "Fallout"). Але згодом зрозумів, що ні... І знаєте, мене завжди обурювала штучність дилеми про вбивство зомбі, типу: "ай-яй-яй, вони ж колись були людьми". Так от у випадку із цією грою, показано, що в зомбі залишається певна частина свідомості колишньої людини, і це наштовхує на думку про те, що якщо вбити зомбі в момент активної свідомості людини, це... ну за багатьма ознаками - вбивство саме людини. Та знаєте що найкрутіше? В грі про це нічого немає, це мої власні думки, не більше. І ще раз - АТМОСФЕРА!
Також тільки в соло я помітив, що можна із будь-якої (буквально) висоти падати на машини і тобі за це нічого не буде. Помітив, що якщо під час бігу, постелитися в підкаті, то це трохи відновлює витривалість, тобто бігти можна нескінченно. А ще знайшов спосіб відкривати будь-який ящик однією відмичкою (не те щоб існувала проблема наробити їх більше сотні, та все ж).
Але ось настав момент, коли я прокачав рівень де мені видали гак-кішку... я таки залишив її в інвентарі, але жодного разу не використав. І скажу таке, що в цій грі просто шикарний левел-дизайн для пересування містом за допомогою паркуру. В коопі ми отримали гак-кішку прямо перед Старим Містом, тож ми просто пролетіли повз нього, а соло - я оцінив цю локацію, повірте оцінив на відмінно. Але найсмішніше, що ця гак-кішку навіть не DLC-шна. Тобто розробники паряться, реально вкладаються, у них це виходить дуже добре, а потім вони такі: "на вундервафлю, щоб все це пропустити".

 Хух, отак грав, і десь в середині соло проходження помітив, що в грі є додаткова кампанія "Dying Light: The Following" (на яке ми не звернули уваги граючи в коопі). На той момент я вже тащився, тож був впевнений, що візьмусь і за нього.
Отож, це сюжетне доповнення, яке продовжує історію основної кампанії. Враховуючи мої претензії до закінчення - це саме те що треба.
Через якийсь час після подій основної кампанії, ситуація в Харані поступово погіршилася до критичної нестачі антизину. І саме тоді, люди із Вежі знаходять на околицях міста ледь живого чоловіка, який в напівсвідомості розповідає, про секретний тунель що веде до зовнішнього периметру карантинної зони. А також стверджує, що там живуть люди які не заражаються вірусом, і залишаються людьми навіть після укусів зомбі, та що це є благословінням Матері. Через критичність ситуації із антизином, Кайл хапається за будь-яку надію, й відправляється на пошуки того секретного тунелю, і справді знаходить його, та саме в цей час по рації йому доповідають, що той чоловік помер.
Пройшовши через тунель Кайл дістається сільської місцевості, й швидко знаходить невелике поселення-громаду, яка знаходяться під опікою культу Матері. І на перший погляд люди в ній і справді живуть цілком мирне життя, в оточенні зомбі, і без антизину. Але вони доволі холодно (не скажу що прям вороже) ставляться до незнайомців, та причина в цьому доволі проста - бандити і мародери, яких також вистачає в цій місцевості.
Звісно, ніхто не дасть можливості незнайомцю (Кайлу) зустрітися із головою культу, проте й умови виставлено доволі прості: доведи нам свої благі наміри, щоб ми відчули тебе своїм, і зможеш зустрітися з Матір'ю.

 Звертаю увагу, що це сільська місцевість, із відповідними будинками, і з безліччю полів, тож паркуру тут в рази менше, але тут є.... АВТО-МОБІЛЬ! Ну реально, нам під керування дають багі. І не дарма, територія тут ну точно більша за околиці Харана.
Машину, до речі, треба ремонтувати, й заправляти. А деталі і паливо можна збирати по розбитим машинам, яких тут вдосталь. Також з'являється додаткова характеристика із перками - Водіння.
Ще відбувся певний ре-баланс Бігунів, тож тут я їх декілька таки вбив зі зброї, і дещо більше бампером ))
В іншому, геймлей не змінився, тож і я продовжив не створювати та не модифікувати контент із DLC (так, ця кампанія також DLC, але ви мене зрозуміли), і не використовував гак-кішку.

 Але що ще змінилося, так це велика кількість містики в основній сюжетній лінії. Хоча в першій кампанії також були містичні посилання, які так і не було скомпрометовано, і ті посилання насправді вели саме сюди.
Також, так, тут є нові типи завдань, по вбивству особливих зомбі, по знищенню гнізд Бігунів, але давайте винесемо це все за скобки, бо я цей коммент ніколи не закінчу...
Так от, проходилося мені це доповнення навіть цікавіше (тримаємо в умі, що його я проходив одразу в соло), а коли дістався до фіналу...  ОЦЕ - СПРАВЖНІЙ ФІНАЛ! ОЦЕ - ГОДНОТА!!! Прямо ух, ах, й "Dying Light 2: Stay Human" та "Dying Light: The Beast" одразу відправляються в Список Бажаного.

 Ще швиденько. В основній кампанії були також присутні додаткові режими:

• Dying Light: Hellraid - формально це ігровий автомат, тож немає жодного відношення до основної історії чи світу. Але граючи в нього дуже сильно (і приємно) відчувається "Dark Messiah: Might and Magic". Має свій невеличкий фентезійний сюжет. Рекомендую.
•  Prison Heist - рейд-місія із автосейвами, на території тюрми, в кінці дадуть трохи часу на пограбування зброярні. Зроблена ліниво, не рекомендую, хіба що вам подобається постійно помирати.
•  Dying Light: The Bozak Horde - не можу оцінити, бо на початку попереджають, що воно розраховано на проходження в коопі. Раз спробував, помер і вийшов. Треба виконувати завдання на час від маніяка в стилі "Saw".
• Я Зомбі - мультиплеєрний режим доступний із головного меню, де гравці діляться на людей та зомбі (саме Бігунів). Люди намагаються знищити гнізда, Бігуни намагаються знищити людей. В Бігунів велика перевага по скілам, тож треба грати в декілька людей на одного Бігуна. Не для мене, тож просто промовчу.

 Щоб в кінці не було враження, що ця гра - ідеальна, пердну тут більш-менш серйозними недоліками.
Граючи в коопі, щоб взяти місію, здати місію, або просто прослухати якийсь діалог, треба щоб всі гравці були поруч, десь в 3-х метровій зоні. Чомусь такої проблеми не було ні в "Dead Island", ні в "Borderlands". Виправити намагалися телепортом: коли хтось ініціює взаємодію із NPC, іншим гравцям пропонується миттєво телепортуватися в ту 3-х метрову зону.
Також в коопі всі грають Кайлом Крейном, що робить гру можливою технічно, але в сприйнятті викликає певний дисонанс. Із іншого боку, такий самий підхід начебто не псував враження від "Halo: Combat Evolved".
Дуже неприємним виявилося, що після відновлення гри, незалежно від того, де ти перебуваєш під час виходу з гри, тебе кидає в якусь безпечну зону, яка обирається за невідомим для мене алгоритмом. Тобто, реальний приклад: хотів наступну ігрову сесію почати із вечірньої вилазки, щоб якраз до ночі дістатися гнізда Бігунів (вночі гнізда охороняють лише звичайні і швидкі зомбі), дістався найближчої безпечної зони, от уже і вечір наступив, закінчив гру, повертаюся, а мене кинуло в інший куток мапи, і я ніяк не встигаю дістатися потрібного гнізда, до настання ночі... вся підготовка псові під хвіст.

 Нє, все-таки підсолоджу.
Якщо вже після проходження гри подивитися офіційний анонс-трейлер: "Dying Light - Good Night, Good Luck", під пісню "Woodkid - Run Boy Run", то це вже не просто трейлер, ти вже знаєш чому основний персонаж в кадрі залишає своїх компаньйонів позаду, ти вже знаєш що знаходиться в ящику і чому це настільки важливо, і (насправді тільки з четверного разу) я зрозумів ХТО САМЕ є основним персонажем цього трейлеру (ні, не Кайл Крейн).

 Я забороняю вам срати! грати перше проходження "Dying Light" в кооперативі! Також наполеглива рекомендація грати не використовуючи ресурсних DLC, та максимально ігнорувати гак-кішку (гра повністю проходиться без неї), а також підібрати рівень складності, на якому вам захочеться уникати зайвих зіткнень із зомбями. Ну і "Dying Light: The Following" - обов'язкова для проходження.
Прям дві вимоги і три борзих рекомендацій, що говорить не на користь цієї гри, але повірте, те як вона розкривається саме за цих умов - реально варте того щоб закрити на дещо очі.
Не думав, що таке станеться, але я щиро рекомендую гру, яка настільки засрана непотрібними (шкідливими) DLC-ями.

 

Відібраний GMV (СПОЙЛЕР):

Баги, які мені трапилися: