Penumbra: Black Plague

 Нарешті відпустили в довгоочікувану відпустку... ну і як не зіграти?!
Вибір гри дивний, погоджуюсь, але є пояснення. Я збирався в неї пограти ще минулого літа, та сильно захворів, і не маючи змоги сидіти за компом, обрав проходження "LEGO. Harry Potter: Years 5-7" лежачі в ліжку із геймпадом в руках... Пройшов, якраз і одужав. Знов повернувся до цієї гри, вже встановив, українізував, і тут підійшла моя черга в ТЦК (по розшуку в Резерв+), ну а там ВЛК, ДВРЗ, БЗВП, та інші абревіатури... і повернутися додому я отримав змогу лише через 10-ть місяців.
Так от, в мене виникло питання, чи щось містичне не дає мені проти, чи бодай взятися, за цю гру? Як то кажуть: "Один раз - випадковість, два рази - співпадіння, три рази - закономірність".
Грав на середній складності, без прицілу, без підсвічування предметів та без підказок-нотаток. 

  "Penumbra: Black Plague" є прямим продовженням "Penumbra: Overture": головний герой, у пошуках свого батька в Гренландії, знаходить катакомби і пройшовши їх, потрапляє в закриту секцію, яку оберігав Рудий. Там ми одразу отримуємо по голові і приходимо до тями вже закриті в камері. Саме тут і починається геймплейна частина цієї гри.
Доволі швидко, ми усвідомлюємо, що ця "закрита секція" - ні що інше як науковий комплекс, що було побудовано таємною організацією із неофіційною назвою - Прадавні. Виявилося, вони значно більше науковці ніж культисти. Метою побудови та діяльності цього комплексу є Гробниця Туурнгайта та артефакти знайдені на місці розкопок в катакомбах, в тому числі прадавній вірус...

Ну і не треба бути генієм щоб зрозуміти чим закінчується дослідження вірусів таємними організаціями. Власне, майже весь персонал станції мертвий або інфікований, тож по коридорах бродять мутанти, а поодинокі вцілілі ізолювали себе в окремих частинах комплексу. Зате доволі швидко нам вдається натрапити на свідчення про діяльність нашого батька, який як виявилось був одним із науковців Прадавніх, а саме - лінгвістом.

 Як і в усіх іграх від цих розробників (в які я грав), тут є голос-супутник. Зустрічайте - Кларенс, голос в нашій голові. Справа в тому, що ми також заражені вірусом, але цей вірус не зміг взяти нас під повний контроль, тож йому доводиться співіснувати із нашою свідомістю. Ім'я він обрав собі сам, і веде себе як повний мудак. До того ж в нього є доступ до наших спогадів, і він має певний контроль на нашим зором та слухом, тож частенько знущається над головним героєм використовуючи наші співчуття, симпатію та провину до Рудого, з минулої частини.

 Геймплейно "Penumbra: Black Plague" значно більше квест ніж горор, та й цей квест, точніше пазли - дуже простенькі у порівнянні із "Penumbra: Overture". Що й казати, із ворогів тут тільки людиноподібні мутанти і ОДИН гігантський черв. Тому й зброї в нас немає від слова зовсім. Кирка, динаміт, навіть балони з газом - все прибрали. Хоча кидати предмети у ворогів можна, це їх на трошки збиває з пантелику.
Зате ліхтарик, люмінесцентна паличка, та фальшфеєри, як і нотатник, та й інвентар загалом - залишили без змін.
Графічно гра стала значно якіснішою, є навіть пару сцен, де розробники нам кажуть "зацініть як можемо". Ну і звуки - на висоті.

 За власними відчуттями, представлений тут науковий комплекс доволі сильно нагадує Чорну Месу з "Half-Life", особливо на початку.
Кларенс, при всій своїй мудаковості, викликає симпатію, саме як негативний персонаж.
Також варто згадати жінку науковицю, яка пропонує нам імовірну вакцину від вірусу, що по ситуації та постановці доволі сильно нагадує Кетрін з "SOMA".
Нотки Лавкрафту тут присутні, і значно більше ніж в попередній частині, навіть основна ідея історії прямує в тому напрямку. Але не витягує...

 Та й в принципі фіналом я розчарований. Крім вище згаданого "не витягування", доведення результату (чим все закінчується) до гравця дуже розмито. І я зауважу, що не маю на увазі відкритий фінал (тут я був би не проти), а саме не зрозуміло, що малося на увазі.
Дійшло до того, що я навіть поліз до Гуглівської АІ-шки за роз'ясненням, але вона почала сама собі суперечити. Поліз на українську Вікі, там закінчення недостатньо розкрите. І тільки перемкнувшись на англійську Вікі я знайшов - що шукав: підтвердження того, що правильно зрозумів закінчення.... і воно мені геть не сподобалось (маю на увазі закінчення, а не підтвердження).

 Технічних питань до "Penumbra: Black Plague" немає, є трохи ігроладних. Також вона слабенька як горор і легенька як квест. Історія могла б витягли, але скотилася в самому кінці. Тож я вже й готовий ставити "Не рекомендовано" цій грі, про не зроблю цього по одній причині: вона не настільки погана, щоб зіпсувати закінчення історії, яка почалася в "Penumbra: Overture".
І так, з третьої спроби я цю гру почав і пройшов, тож тут виявилося без містики.