Among the Sleep

 Ну а ось і гра з моєї коробки "коли-небудь доберусь". Дуже давно прочитав про неї в журналі "Шпиль!", дуже захотів її, дуже довго чекав на хорошу знижку, а купивши відклав на дуже довгий час... Єдине моє виправдання: одразу видно, що ця гра - доволі специфічна, і для неї потрібен специфічний настрій.

 "Among the Sleep" представляє собою горор від першої особи, де ми граємо дворічною дитинкою. Нам на День Народження дарують плюшевого ведмедика із яким ми одразу дружимося та разом граємося. Але вночі щось перевертає наше ліжечко і ми з ведмедиком відправляємося на пошуки матусі, по величезному будинку тіней та істот, що причаїлися за кожним кутком та в кожній шафці.
Це те що я знав про гру заздалегідь, і це відповідає дійсності, проте у вступі продемонстровано також немало нюансів. Не показано, хто саме подарував ведмедика. Хтось подзвонив у двері, мама відійшла, далі були дуже гучні незрозумілі слова, а потім мама повернулася із подарунком...
Власне, ця гра виявилася не просто про дитячу уяву, а значно глибшою... і реальнішою.

Lollipop Chainsaw - RePop

 Ще коли "Lollipop Chainsaw" тільки виходила, в оригіналі, ексклюзивно на консольках, я звернув на неї увагу. Вона виглядала грою для збоченців, присипаною японським божевіллям, коротше - прям для мене. Але на ПК її не було. Пізніше, якось мені трапилася стаття про дану гру, із цитатою якоїсь азійської шишки в заголовку, щось типу: "таких ігор не повинно існувати взагалі". Додати ще відносно низьку відомість, і я вже засмутився, бо подумав що цю гру спіткає доля геніальної "Rule of Rose".
Проте, як на мене, зовсім неочікувано, було анонсовано ремастер, із підназвою "RePop", для всіх актуальних платформ, включаючи ПК. Власне, коли він вийшов, я не втримався і якраз на Днюху забрав собі, зі знижкою в 20%, при тому що не часто беру ігри де знижка менше 75%... Ну і як видно, не відклав в довгий ящик із написом "коли-небудь доберуся", що також буває не часто.
Грав на XBox-подібному геймпаді. Починав на Нормальній складності, та з 3-го рівня перемкнувся на Важку.

 Зустрічайте, Джульєт - білява чірлідерка футбольної команди "Лицарі Сан-Ромеро", що представляють свій коледж. Зустрічається із футболістом цієї команди - Ніком. Для поповнення енергії постійно смакує льодяники (lollipop, які в нас Чупа-Чупсами називають), ну і тому що просто обожнює їх. Сьогодні в Джульєт особливий день, їй виповнюється 18-ть років, і в планах по святкуванню - знайомство Ніка зі своєю сім'єю.
Ах так, ще Джульєт - спадкова Мисливиця на Нечисть... Обидві її сестри (старша й молодша) і батько, також активно борються із потойбічними істотами, і тільки мати - звичайна хатня господиня. Звісно, знайомство свого хлопця із родиною - не слабке випробовування для молодиць, саме по собі, але коли в тебе така сім'я, то що й казати.
Випадково чи ні, але саме у цей день в Сан-Ромеро трапляється нашестя зомбі, й Джульєт взявши свою зброю, - бензопилу, приступає до виконання свого обов'язку. Нік не в курсі особливостей родинної справи своєї дівчини, тож намагається її врятувати, а натомість сам отримує укус від зомбі. Але Джульєт, відмовляючись миритися із перетворенням свого коханого в зомбі, відрізає йому голову, поки до неї не дістався вірус, та за допомогою магічного ритуалу робить цю голову живою й при свідомості. Але часу на зволікання немає, тож причепивши голову Ніка собі до пояса, головна героїня повертається в бій.

The Precursors

 Обираючи наступну гру, як рідко буває, підняв голову і побачивши полички, згадав що на них лежать диски із іграми які я досі не пройшов. Як тільки око зачепилося за коробку із даною грою, я однозначно визначився зі своїм вибором.
Для тих хто не знає, ця гра від українських розробників (Deep Shadows), творців серії "Xenus". Вона зараз продається і в Steam, проте від росіянського видавця, тож очевидно, що купляти її я не рекомендую. Собі у виправдання: вона в мене на диску, так - все ще від запорєбрікового видавця, проте я ніяким чином не впливатиму на її рейтинги чи статистику. Додатково, я ще й прибрав відео-файл із заставкою того видавця, що б при кожному запуску очі мені не мозолив.

 "The Precursors" дає нам під керування молодого пілота-найманця, раси Амарнів, що тільки закінчив підготовку і прибуває на планету Голдін, щоб почати свій професійний шлях ставши під командування друга його батька.
Події відбуваються в іншій галактиці, владу в якій розділяють Імперія та Демократичний Союз. І меншою мірою певний вплив мають братерство Вільних Торговців. Амарни зберігають нейтралітет, проте всім очевидно, що рано чи пізно доведеться обрати сторону. Крім людиноподібних рас тут можна зустріти й інших розумних істот, як от птахоподібні або жабоподібні гуманоїди. Також на планетах даної галактики знаходяться невідомі артефакти Предтечій. Хтось їм поклоняється, хтось вивчає, хтось вбачає в них художню цінність, а комусь на них все одно...
Через деякий час гри, відбувається трагічна подія, що стосується всіх Амарнів, і старійшина відправляє головного героя на розслідування її причин, ну і це можна вважати основною сюжетною гілкою.

Divinity: Original Sin

 Вирішили із комрадом пройти в коопі гру в жанрі якого ще не проходили - тактичної покрокової РПГ. На той момент у всіх на слуху був "Baldur's Gate III", але ми не женемося за хайпом тож вирішили взятися саме за "Divinity: Original Sin". Питанням було лише, в яку версію грати: оригінал чи "Enhanced Edition". Я був за оригінальну версію, тому що ОРИГІНАЛ, і аргументом в мене були приклади як оці "покращення" псують ігри в яких все було добре: "Dear Esther: Landmark Edition", "Silent Hill: HD Collection", "Grand Theft Auto: The Trilogy - The Definitive Edition", "Half-Life: Source"... Проте мій колега все-таки наполягав на "Enhanced Edition", і проти чого в мене не знайшлося аргументів, так це те що в ній прикрутили підтримку контролерів, яка відсутня в оригіналі, а він хотів (принаймні спробувати) грати на геймпаді... консольники - такі консольники.
 Забігаючи наперед: зрештою ми обоє грали на клаво-миші, проте й я іноді використовував геймпадне керування, граючи на SteamDeck, коли був не вдома в наш ігровий день.

 Створивши персонажів гра одразу відправляє нас - нових "Мисливців за Джерелом", на перше завдання: розслідувати смерть чиновника в місті Сейсил, бо схоже що до цієї події була причетна магія Джерела. Власне, в цьому світі Джерело - це таємничий та заборонений для вивчення ресурс неймовірної сили енергії, якщо простіше то магії. "Мисливці за Джерелом", до складу яких ми нещодавно ввійшли - це урядова організація, що займається розкриттям випадків із вивчення чи використання Джерела, усуненням наслідків, та знищенням тих хто свідомо порушує заборону на взаємодію із Джерелом. Ну і так як це все таки урядова організація, то ми в принципі повинні допомагати місцевим у біді... це в теорії. На справді ж, із початком гри нас відпускають - "робіть що хочете".
Як приклад, перед входом в Сейсил стояли два бухих охоронці, які вимагали із нас плату за прохід, що для нас (як гравців) було впадлу. Та намагаючись їх убазарити, діалог закінчився боєм, і звісно, смертю тих охоронців, чого ми НАСПРАВДІ не хотіли.
До речі, достатньо швидко до нас приєдналися ще два персонажі: напівдика лучниця Грррдоця, та маг-расист Джаан. Тож насправді ми грали 4-а персонажами.

Halo Wars

 Дочитав я "Halo: Contact Harvest" Джозефа Стейтена, тож настав час рухатись далі по серії. І тут мене підстерігав незвичний досвід: стратегія в реальному часі для консолей, тобто для геймпада. Я звісно взявся за ПК версію (Definitive Edition), із використанням клаво-миші, проте все-одно був без поняття, які вони - консольні стратежки. Бо хоч час від часу скоса й поглядав на "Aliens versus Predator: Extinction", досі так і не наважився ознайомитися із нею.

 Події "Halo Wars" розгортаються через 6-ть років після першого контакту на Жниві (який описано у вищезгаданій книзі) і початку війни людей проти Ковенанту, а також за 21 рік до падіння Межі та подій першої гри серії. Люди змогли відвоювати Жниву, але контратакувальні дії Ковенанта ставлять під велике питання можливості її утримування. На підмогу силам оборони прибуває корабель - Дух Вогню, також вдається виявити точку інтересу Ковенанта на цій планеті: це невідомий артефакт, що схований в льодах на її полюсі.
Власне, саме із членами екіпажу корабля Дух Вогню, нам доведеться стати учасником (чи пак, творцем) подій на декількох планетах, в тому числі на території Ковенанта, а також запобігти отриманню ворогом технологій, які можуть значно збільшити його перевагу...

Scorn

 Короткого відрізку із трейлера мені вистачило, щоб додати цю гру в бажане. Потім, після її тернистого шляху розробки і релізу, я почув відгуки в стилі "вона огидна" та  "геймплей - лайно"... посміявся (хоча віддам належне, оцінка в Steam доволі висока).
Коли вже зрозумів, що пора братися за гру, переглянув ще фільм "eXistenZ" (1999), бо чув що він чимось схожий... ну таке, хоча закінчення круте.

 В "Scorn" ми граємо людиноподібним створінням на іншій планеті, в інший час, в іншому світі. Ми пробуджуємося на якомусь заводі чи фабриці, що має вигляд як корабель Космічних Жокеїв (Інженерів) із фільму "Alien" (1979). Ми, як гравець, не знаємо, що нам робити і куди рухатись, але знає та істота якою ми керуємо, і в неї є ціль, яку гравець поки не розуміє.
Світ в якому ми перебуваємо загинув, це лише залишки, руїни якоїсь розвиненої раси, цивілізації. Що трапилось та куди поділись хазяї? Як довго ми були в непритомному стані та яку соціальну ланку займали раніше: громадянин, робітник, раб, худоба...? Гра не дасть на це відповіді. Але ж у гравця є голова на плечах, і вона не тільки для того щоб в неї їсти... правда?

Namco Museum Archives: Volume 2

 В черговий раз влаштувавши собі марафон перегляду всіх епізодів AVGN, я знову зловив ностальгію по 8-ми бітним іграм. Правда на цей раз мені їх купляти не довелося, бо і так вже дофіга... Ну і вирішив я пограти в ігри саме з цієї збірки, так як перша частина мені дуже сподобалась. Але ось це от "пограти" затягнулося на більше місяця...
Знов грав використовуючи NES подібний геймпад (без турбо-клавіш).

 В "Namco Museum Archives: Volume 2" представлені 11-ть ігор: 10-ть з NES та Famicom і одна оригінальна - 2020 року, що відповідає стилю інших ігор зі збірки.
Нагадаю, що для "Namco Museum Archives: Volume 1" я орієнтувався саме на Steam ачівки, як показник того що гра пройдена. Тут же із цим гірше: деякі ігри взагалі не мають ачівок, а в деяких випадках їх дають занадто рано.
Проте цей раз я таки успішно реалізував свою мету: використовувати збереження (маю на увазі ті, що доступні в якості фічі саме збірки) тільки МІЖ рівнями. І навіть краще, в цей раз мені вдалося пройти більше ігор взагалі без цих сейвів.

 Ах так, ще я тільки зараз помітив, що в обох збірках доступна ще одна фіча - перемотка. Тобто в будь-який момент гри можна відмотати свій ігровий процес, щоб переграти якусь невдалу дію. Звісно, я цим не користувався.
Ну і мабуть в недоліки можна додати, що тут присутні ті самі задники (які замінюють чорні смуги по-боках екрану, при відображенні гри в 4:3), які були і в попередній збірці.

Crystal City

 Ну от я і дійшов у стосунках зі SteamDeck того етапу, колу почав брати його із собою в ванну (колись до цього дійшла і PSP). Власне, дещо втомившись від читання книжок, мені захотілося пройти якусь візуальну новелу, і перше що спало мені на думку була "The Song of Saya" (більш відома як "Saya no Uta"), але як виявилося, в мене її на той момент ще не було (вже виправив цей недолік, під час Гелловінського Розпродажу). Тож гортаючи список ігор в моїй бібліотеці, око зачепилося за обкладинку саме цієї гри.
Забігаючи на перед: так, це виявилася руснява гра, проте мені навіть не довелося занижувати їй за це оцінку...

 "Crystal City" - кінетична візуальна новела, тобто не має впливу гравця на історію. Власне, розповідь йдеться про сисадміна із проблемами зі здоров'ям, купою комплексів, та й із не надто привабливим обличчям (м'яко кажучи). Його запросила до себе красуня-співробітниця, типу полагодити новий ноут, але як виявилося вона програла суперечку подрузі і в якості покарання мала переспати із сисадміном з роботи - страшком №1. В принципі, головний герой і так ні на що особливо не розраховував, тож запропонував лише зімітувати виконання покарання, для того щоб можна було зафіксувати докази. Але зрештою імітація переросла в реальність, та в найважливіший момент в героя в очах потемніло. Прийшов до тями він в абсолютно іншому місці, часі, світі... ще й в чужому тілі.
Таким чином головний герой опинився в Кришталевому Місті, де головною цінністю є краса людського тіла, нудизм - нормою, а демонстрація чи споглядання статевих актів - буденністю.

ArmA III: Contact

 Ну от і повернувся я до "ArmA III", а точніше до його останнього DLC, такого незвичного та багатообіцяючого...
Насправді це не вперше в серії нам пропонують фантастичне доповнення. Свого часу для "ArmA II: Operation Arrowhead" було створено любительську модифікацію "DayZ", яка перетворювала гру на виживач в зомбі-апокаліпсисі. Її розробника "Bohemia Interactive" потім найняли до себе, для продовження роботи над цією модифікацією. Ну і згодом вона виросла в незалежну гру, навіть назви не змінивши.

 Але повернемося до "ArmA III: Contact". Події відбуваються після всього, що було в основній грі і всіх інших її доповненнях. Роісья заявила про початок процесу по вступу до CSAT, і тут же бульбарусь затявкала про бажання вступити до цього альянсу (хто б сумнівався). Західні союзники звісно напряглися, тому було вирішено провести військові навчання на території Лівонії: НАТО (США та британці) + ЗСЛ (Збройні Сили Лівонії).
Лівонія - вигадана країна (в контексті гри), що розташована між Польщею та Литвою, а Сувальський коридор (з'єднує калінінградську область русні із бульбашами) проходить прямо по її території. Місцеве населення - польськомовне.

Z.O.N.A: Project X

 Так як зі "S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl" затягнули аж до кінця осені, а я планую ще й якийсь час дати на фікси після релізу (хоча гра вже буде мені доступна по передзамовленню), виходить що осінь 2024-го в прольоті, але я все ще вважаю що це серія саме осінніх ігор. Отож довелося шукати сталкеро-подібну заміну. Звісно, одразу в поле зору потрапляють "Chernobylite" і ця гра. Ну і вибір мій припав саме на "Z.O.N.A: Project X", тому що я усвідомив що не грав на VR вже більше двох років... треба виправлятися.

 Гра починається розповіддю сталкера на ім'я Сергій. Він народився і ріс у Києві, але майже не пам'ятає тих часів. Велика Війна призвела до взаємного винищення людства із використанням ядерної зброї, і вижило не так вже й багато людей. Як не дивно, за таких обставин, Чорнобильська Зона виявилася однією із найбезпечніших ділянок планети, навіть не дивлячись на утворені аномалії та мутантів.
Наразі Сергій входить до загону розвідки угруповування Свобода, що залізницею прямує до імовірного розташування секретного об'єкту "Проект X". Деталі операції не розголошуються. Але потяг потрапляє у засідку і наш вагон підривають.
Приходимо ми до тями в невідомому поселенні вільних сталкерів. За їхніми словами, коли вони прибули на місце вибуху, то знайшли тільки Сергія, а інших членів його загону скоріше за все забрали члени ворожого угруповування - Удар.
Щоб остаточно зібрати до купи клепки, та й віддячити своїм рятівникам, ми погоджуємося виконати доручення: дізнатися що трапилося із товаришами цих вільних, яких було послано на перемовини із іншою групою. Ми виходимо за ворота, і Зона нас зустрічає з розпростертими обіймами... гра почалася.