Halo 3: ODST

 Настав час повернутися до серії "Halo". Грав в дану гру зі збірки "Halo: The Master Chief Collection", використовуючи клаво-мишу. Героїчна (передостання) складність.

 Події "Halo 3: ODST" відбуваються десь на середині "Halo 2". Ковенант атакує Землю. Ми - новачок загону орбітальних десантників, що готується до висадки на корабель Ковенантів, який знаходиться над містом Момбаса. Таких десантників скидають в одномісних капсулах з реактивним корегуванням траєкторії падіння прямо на поле бою, де вони одразу вступають у бій.
Проте у випадку нашого загону, командування раптово змінює курс наших капсул направляючи їх саме на місто. Якраз в цей момент корабель Ковенантів робить гіперстрибок, в результаті якого електро-магнітний імпульс зовсім збиває нас із курсу...
Десантник яким ми граємо - Новачок, приходить до тями через 6-ть годин після десантування. Вибравшись із капсули він опиняється сам по собі на вулицях вже окупованого Момбаса. Зв'язку із загоном немає, проте ми приймаємо локаційний сигнал від одного із командирів. Тож навіть не знаючи свого справжнього завдання, ми відправляємося на пошуки своїх товаришів.

One Piece: Round the Land (PS2)

 Цю гру я цілком свідомо пропустив беручись за "Shonen Jump's One Piece" на GBA, хоча вона вийшла на рік раніше. Але от все таки вирішив повернутися.
Тут одразу дилема. Англійської версії цієї гри немає, тільки японська, корейська та європейська (із німецькою, італійською та іспанською мовами). Тож в яку грати? Так як жодної із цих мов я не знаю, планував використовувати Google Перекладач на телефоні, в режимі камери (переклад по зображенню в реальному часі). Завантажив всі ці версії, і от що виявив. До японської версії гри претензій взагалі жодних, але перекладач з японської на українську - то страшне. В корейської версії музика, яка використовується в аніме, замінена на якусь іншу, проте перекладач із корейською мовою справляється значно краще. А от в європейській версії, крім заміненої музики, немає ще й озвучення діалогів в заставках, проте перекладач (з німецької) працює на відмінно...
Рішення було не простим, але я вибрав середній варіант - корейську версію, також зауважу що діалоги в ній озвучені японською мовою, так само як і в японській версії. Грав на PS3 через зворотну сумісність.

 "One Piece: Round the Land" не переповідає аніме, а розповідає свою історію. Схоже що події відбуваються між 7-м та 8-м сезонами (після Скайпії й втечі з бази Варти та до прибуття на Ватер7). До кістяка команди Мугівар (Луфі, Зоро, Намі, Усоп, Санджи) вже доєдналися два нових члени: Чоппер - корабельний лікар, синьоносе оленя, що з'їло Диявольський фрукт, який дав йому можливість розмовляти людською мовою та трансформувати своє тіло в декілька форм (в тому числі і в людиноподібну); і Ніко Робін - археологиня, єдина вціліла після знищення острова Охара і відтоді (з 8-ми річного віку) в розшуку Світовим Урядом, з'їла Диявольський фрукт, який дозволяє їй створювати контрольовані копії своїх частин тіла (зазвичай вона використовує руки) в зоні її видимості.

Dying Light

 Що я чув про дану гру... що це типу "Dead Island" з паркуром. І так як я не фанат паркуру, як культури, не можу сказати, що такий опис мене зацікавив.
Проте Steam продавав цю гру за неймовірно смішну ціну, тож я разом із товаришами затарили її, і невдовзі почали проходити в коопі.

 "Dying Light" розповідає про місто Харан (дуже схоже на Туреччину), в якому спалахнула і була локалізована епідемія раніше невідомого вірусу. Отримавши зараження, невдовзі людина стає неконтрольованою і надзвичайно агресивною, перестає реагувати на біль і намагається заразити інших... грубо кажучи - стає зомбі. Зв'язок із тими хто був всередині карантинної зони "обірвався", тож невідомо, чи залишилися вцілілі. Але за допомогою літаків, влада продовжує скидати вантажі із припасами і медикаментами.
Про "невідомо, чи залишилися вцілілі" - насправді приховування фактів. Влада чудово знає, що в місті залишаються люди що вижили. Більше того: відомо, що один із політиків, брата якого не встигли евакуювати, в чому він звинувачує Всесвітню Гуманітарну Місію (ВГМ), володіє секретними документам із незакінченою розробкою вакцини, яка на даному етапі може бути дуже шкідливою. До того ж в цих документах описано структуру та склад вірусу, і якщо така інформація опиниться не в тих руках за межами карантину, це може призвести до глобальних наслідків.
Ми граємо агентом ВГМ, Кайлом Крейном, який десантується на парашуті в Харан, із місією знайти цього політика (він змінив ім'я і наразі очолює одне із двох найвпливовіших угрупувань в Харані), та відібрати в нього секретні документи, за будь яку ціну. Проте тільки спустившись на землю, Кайла майже одразу кусає зомбі, але наше життя рятують двоє людей, один із яких гине під час цього порятунку.

Among the Sleep

 Ну а ось і гра з моєї коробки "коли-небудь доберусь". Дуже давно прочитав про неї в журналі "Шпиль!", дуже захотів її, дуже довго чекав на хорошу знижку, а купивши відклав на дуже довгий час... Єдине моє виправдання: одразу видно, що ця гра - доволі специфічна, і для неї потрібен специфічний настрій.

 "Among the Sleep" представляє собою горор від першої особи, де ми граємо дворічною дитинкою. Нам на День Народження дарують плюшевого ведмедика із яким ми одразу дружимося та разом граємося. Але вночі щось перевертає наше ліжечко і ми з ведмедиком відправляємося на пошуки матусі, по величезному будинку тіней та істот, що причаїлися за кожним кутком та в кожній шафці.
Це те що я знав про гру заздалегідь, і це відповідає дійсності, проте у вступі продемонстровано також немало нюансів. Не показано, хто саме подарував ведмедика. Хтось подзвонив у двері, мама відійшла, далі були дуже гучні незрозумілі слова, а потім мама повернулася із подарунком...
Власне, ця гра виявилася не просто про дитячу уяву, а значно глибшою... і реальнішою.

Lollipop Chainsaw - RePop

 Ще коли "Lollipop Chainsaw" тільки виходила, в оригіналі, ексклюзивно на консольках, я звернув на неї увагу. Вона виглядала грою для збоченців, присипаною японським божевіллям, коротше - прям для мене. Але на ПК її не було. Пізніше, якось мені трапилася стаття про дану гру, із цитатою якоїсь азійської шишки в заголовку, щось типу: "таких ігор не повинно існувати взагалі". Додати ще відносно низьку відомість, і я вже засмутився, бо подумав що цю гру спіткає доля геніальної "Rule of Rose".
Проте, як на мене, зовсім неочікувано, було анонсовано ремастер, із підназвою "RePop", для всіх актуальних платформ, включаючи ПК. Власне, коли він вийшов, я не втримався і якраз на Днюху забрав собі, зі знижкою в 20%, при тому що не часто беру ігри де знижка менше 75%... Ну і як видно, не відклав в довгий ящик із написом "коли-небудь доберуся", що також буває не часто.
Грав на XBox-подібному геймпаді. Починав на Нормальній складності, та з 3-го рівня перемкнувся на Важку.

 Зустрічайте, Джульєт - білява чірлідерка футбольної команди "Лицарі Сан-Ромеро", що представляють свій коледж. Зустрічається із футболістом цієї команди - Ніком. Для поповнення енергії постійно смакує льодяники (lollipop, які в нас Чупа-Чупсами називають), ну і тому що просто обожнює їх. Сьогодні в Джульєт особливий день, їй виповнюється 18-ть років, і в планах по святкуванню - знайомство Ніка зі своєю сім'єю.
Ах так, ще Джульєт - спадкова Мисливиця на Нечисть... Обидві її сестри (старша й молодша) і батько, також активно борються із потойбічними істотами, і тільки мати - звичайна хатня господиня. Звісно, знайомство свого хлопця із родиною - не слабке випробовування для молодиць, саме по собі, але коли в тебе така сім'я, то що й казати.
Випадково чи ні, але саме у цей день в Сан-Ромеро трапляється нашестя зомбі, й Джульєт взявши свою зброю, - бензопилу, приступає до виконання свого обов'язку. Нік не в курсі особливостей родинної справи своєї дівчини, тож намагається її врятувати, а натомість сам отримує укус від зомбі. Але Джульєт, відмовляючись миритися із перетворенням свого коханого в зомбі, відрізає йому голову, поки до неї не дістався вірус, та за допомогою магічного ритуалу робить цю голову живою й при свідомості. Але часу на зволікання немає, тож причепивши голову Ніка собі до пояса, головна героїня повертається в бій.

The Precursors

 Обираючи наступну гру, як рідко буває, підняв голову і побачивши полички, згадав що на них лежать диски із іграми які я досі не пройшов. Як тільки око зачепилося за коробку із даною грою, я однозначно визначився зі своїм вибором.
Для тих хто не знає, ця гра від українських розробників (Deep Shadows), творців серії "Xenus". Вона зараз продається і в Steam, проте від росіянського видавця, тож очевидно, що купляти її я не рекомендую. Собі у виправдання: вона в мене на диску, так - все ще від запорєбрікового видавця, проте я ніяким чином не впливатиму на її рейтинги чи статистику. Додатково, я ще й прибрав відео-файл із заставкою того видавця, що б при кожному запуску очі мені не мозолив.

 "The Precursors" дає нам під керування молодого пілота-найманця, раси Амарнів, що тільки закінчив підготовку і прибуває на планету Голдін, щоб почати свій професійний шлях ставши під командування друга його батька.
Події відбуваються в іншій галактиці, владу в якій розділяють Імперія та Демократичний Союз. І меншою мірою певний вплив мають братерство Вільних Торговців. Амарни зберігають нейтралітет, проте всім очевидно, що рано чи пізно доведеться обрати сторону. Крім людиноподібних рас тут можна зустріти й інших розумних істот, як от птахоподібні або жабоподібні гуманоїди. Також на планетах даної галактики знаходяться невідомі артефакти Предтечій. Хтось їм поклоняється, хтось вивчає, хтось вбачає в них художню цінність, а комусь на них все одно...
Через деякий час гри, відбувається трагічна подія, що стосується всіх Амарнів, і старійшина відправляє головного героя на розслідування її причин, ну і це можна вважати основною сюжетною гілкою.

Divinity: Original Sin

 Вирішили із комрадом пройти в коопі гру в жанрі якого ще не проходили - тактичної покрокової РПГ. На той момент у всіх на слуху був "Baldur's Gate III", але ми не женемося за хайпом тож вирішили взятися саме за "Divinity: Original Sin". Питанням було лише, в яку версію грати: оригінал чи "Enhanced Edition". Я був за оригінальну версію, тому що ОРИГІНАЛ, і аргументом в мене були приклади як оці "покращення" псують ігри в яких все було добре: "Dear Esther: Landmark Edition", "Silent Hill: HD Collection", "Grand Theft Auto: The Trilogy - The Definitive Edition", "Half-Life: Source"... Проте мій колега все-таки наполягав на "Enhanced Edition", і проти чого в мене не знайшлося аргументів, так це те що в ній прикрутили підтримку контролерів, яка відсутня в оригіналі, а він хотів (принаймні спробувати) грати на геймпаді... консольники - такі консольники.
 Забігаючи наперед: зрештою ми обоє грали на клаво-миші, проте й я іноді використовував геймпадне керування, граючи на SteamDeck, коли був не вдома в наш ігровий день.

 Створивши персонажів гра одразу відправляє нас - нових "Мисливців за Джерелом", на перше завдання: розслідувати смерть чиновника в місті Сейсил, бо схоже що до цієї події була причетна магія Джерела. Власне, в цьому світі Джерело - це таємничий та заборонений для вивчення ресурс неймовірної сили енергії, якщо простіше то магії. "Мисливці за Джерелом", до складу яких ми нещодавно ввійшли - це урядова організація, що займається розкриттям випадків із вивчення чи використання Джерела, усуненням наслідків, та знищенням тих хто свідомо порушує заборону на взаємодію із Джерелом. Ну і так як це все таки урядова організація, то ми в принципі повинні допомагати місцевим у біді... це в теорії. На справді ж, із початком гри нас відпускають - "робіть що хочете".
Як приклад, перед входом в Сейсил стояли два бухих охоронці, які вимагали із нас плату за прохід, що для нас (як гравців) було впадлу. Та намагаючись їх убазарити, діалог закінчився боєм, і звісно, смертю тих охоронців, чого ми НАСПРАВДІ не хотіли.
До речі, достатньо швидко до нас приєдналися ще два персонажі: напівдика лучниця Грррдоця, та маг-расист Джаан. Тож насправді ми грали 4-а персонажами.

Halo Wars

 Дочитав я "Halo: Contact Harvest" Джозефа Стейтена, тож настав час рухатись далі по серії. І тут мене підстерігав незвичний досвід: стратегія в реальному часі для консолей, тобто для геймпада. Я звісно взявся за ПК версію (Definitive Edition), із використанням клаво-миші, проте все-одно був без поняття, які вони - консольні стратежки. Бо хоч час від часу скоса й поглядав на "Aliens versus Predator: Extinction", досі так і не наважився ознайомитися із нею.

 Події "Halo Wars" розгортаються через 6-ть років після першого контакту на Жниві (який описано у вищезгаданій книзі) і початку війни людей проти Ковенанту, а також за 21 рік до падіння Межі та подій першої гри серії. Люди змогли відвоювати Жниву, але контратакувальні дії Ковенанта ставлять під велике питання можливості її утримування. На підмогу силам оборони прибуває корабель - Дух Вогню, також вдається виявити точку інтересу Ковенанта на цій планеті: це невідомий артефакт, що схований в льодах на її полюсі.
Власне, саме із членами екіпажу корабля Дух Вогню, нам доведеться стати учасником (чи пак, творцем) подій на декількох планетах, в тому числі на території Ковенанта, а також запобігти отриманню ворогом технологій, які можуть значно збільшити його перевагу...

Scorn

 Короткого відрізку із трейлера мені вистачило, щоб додати цю гру в бажане. Потім, після її тернистого шляху розробки і релізу, я почув відгуки в стилі "вона огидна" та  "геймплей - лайно"... посміявся (хоча віддам належне, оцінка в Steam доволі висока).
Коли вже зрозумів, що пора братися за гру, переглянув ще фільм "eXistenZ" (1999), бо чув що він чимось схожий... ну таке, хоча закінчення круте.

 В "Scorn" ми граємо людиноподібним створінням на іншій планеті, в інший час, в іншому світі. Ми пробуджуємося на якомусь заводі чи фабриці, що має вигляд як корабель Космічних Жокеїв (Інженерів) із фільму "Alien" (1979). Ми, як гравець, не знаємо, що нам робити і куди рухатись, але знає та істота якою ми керуємо, і в неї є ціль, яку гравець поки не розуміє.
Світ в якому ми перебуваємо загинув, це лише залишки, руїни якоїсь розвиненої раси, цивілізації. Що трапилось та куди поділись хазяї? Як довго ми були в непритомному стані та яку соціальну ланку займали раніше: громадянин, робітник, раб, худоба...? Гра не дасть на це відповіді. Але ж у гравця є голова на плечах, і вона не тільки для того щоб в неї їсти... правда?

Namco Museum Archives: Volume 2

 В черговий раз влаштувавши собі марафон перегляду всіх епізодів AVGN, я знову зловив ностальгію по 8-ми бітним іграм. Правда на цей раз мені їх купляти не довелося, бо і так вже дофіга... Ну і вирішив я пограти в ігри саме з цієї збірки, так як перша частина мені дуже сподобалась. Але ось це от "пограти" затягнулося на більше місяця...
Знов грав використовуючи NES подібний геймпад (без турбо-клавіш).

 В "Namco Museum Archives: Volume 2" представлені 11-ть ігор: 10-ть з NES та Famicom і одна оригінальна - 2020 року, що відповідає стилю інших ігор зі збірки.
Нагадаю, що для "Namco Museum Archives: Volume 1" я орієнтувався саме на Steam ачівки, як показник того що гра пройдена. Тут же із цим гірше: деякі ігри взагалі не мають ачівок, а в деяких випадках їх дають занадто рано.
Проте цей раз я таки успішно реалізував свою мету: використовувати збереження (маю на увазі ті, що доступні в якості фічі саме збірки) тільки МІЖ рівнями. І навіть краще, в цей раз мені вдалося пройти більше ігор взагалі без цих сейвів.

 Ах так, ще я тільки зараз помітив, що в обох збірках доступна ще одна фіча - перемотка. Тобто в будь-який момент гри можна відмотати свій ігровий процес, щоб переграти якусь невдалу дію. Звісно, я цим не користувався.
Ну і мабуть в недоліки можна додати, що тут присутні ті самі задники (які замінюють чорні смуги по-боках екрану, при відображенні гри в 4:3), які були і в попередній збірці.