SOMA

 Щось я дуже давно в горори не грав, хоча нам зараз і в реалі жахіть вистачає, та менше з тим... Хотілося взятись за щось не надто стрьомне, і я звернув увагу саме на цю гру бо попередньою грою тих самих розробників була "Amnesia: A Machine for Pigs", яка прям дуже філософська та НАБАГАТО менш страхітлива ніж "Amnesia: The Dark Descent", що є візитівкою компанії. Ну і банально, їх попередні ігри мені дуже сподобались.

 "SOMA" розповідає про молодого канадця із Торонто на ім'я Саймон, який потрапив у ДТП в якому загинула його дівчина. Сам же Саймон отримав ушкодження мозку, тож надмірний емоційний стан або стрес можуть його вбити. Проте, прогнози лікарів стримано оптимістичні, головне берегти себе, приймати ліки і приходити на процедури по відкачуванню крові.
Більше того, головному герою пропонують пройти курс експериментальної діагностики. Вона включає в себе сканування мозку, на основі чого створюється нейронна копія, за допомогою якої можна перевірити різні методи лікування для визначення найоптимальнішого, при цьому не ризикуючи нашкодити, власне, пацієнту.

LEGO. The Hobbit

 Ну от я і дістався до проходження останньої запланованої гри по "Гобіту", правда, вже під час читання "Володар перснів: Дві вежі".

 Цього разу в історію вдаватися не буду, бо описував її в контексті "The Hobbit" для PS2. Єдине що, "LEGO. The Hobbit" - все таки опирається на екранізації від "Warner Bros." а не на книгу, тому в нас орки замість гоблінів...
По самій грі, це звісно пригодницький екшон, зі змінним виглядом (від третьої особи, згори, та сайд скроллер), з купою різних персонажів з унікальними уміннями, комбінуючи які треба вирішувати часті але нескладні пазли.

 Як і в "LEGO. The Lord of the Rings", тут присутнє повне озвучення персонажів, та й графіка значно ліпша ніж в "LEGO. Harry Potter: Years 1-4". Я б навіть сказав, що тут графіка довколишнього світу ЗАНАДТО хороша, що псує враження своєю реалістичністю в LEGO сеттингу.
Також сюжетні заставки аж занадто копіюють фільми, а сміхуєк мало і здебільшого НАДТО пласкі. Взагалі таке враження, що розробники забули що це LEGO гра... ну не повинно в грі такого типу бути СТІЛЬКИ згадок про смерть! Щоправда ситуація трохи поліпшується коли починаються події другого фільму.

Final Fantasy X - HD Remaster

 Ну от, нарешті це сталося, я пройшов першу КУПЛЕНУ Фіналку. Крім того, не дивлячись на те, що до цього мною були пройдені ВСІ попередні номерні частини, саме ця гра також стала першою, в яку я грав на великому екрані (40''), та ще й вперше проходив на англійській мові, і вперше PC версію...
Тож забігаючи наперед, очевидно, що ця частина стала для мене особливою.

 "Final Fantasy X" починає свою розповідь зі знайомства із хлопцем на ім'я Тідус (це його історія), він дуже успішний і популярний гравець у Бліцболл. Це щось типу грубого підводного поло, причому гравці під час матчу плавають всередині водяної кулі, яка знаходиться в повітрі, в центі стадіону-арени. І так, гравці під час гри не мають можливості дихати, тож і грають не надто довго, навіть незважаючи на те, що тутешні спортсмени можуть затримувати дихання на нереальний час.
Отож, Тідус пробиваючись крізь натовп фанатів якраз поспішає на матч, що відбудеться на домашній арені його команди, яка представляє місто Занарканд. Поєдинок починається, та в розпал битви місто атакує величезне створіння схоже на летючого кита. І так, звук авіаційної тривоги змусив мене полізти в телефон, щоб переконатися, ще це тільки в грі.
Тікаючи від руйнувань, головного героя зустрічає Аурон - старий друг його батька. Власне, сам батько Тідуса - Джект, найкращій гравець в історії Блітцболлу (та далеко не найкращій батько), зник десять років тому. Аурон каже, що істота яка напала на місто називається Гріх, а потім передає Тідусу меч, який нібито належав Джекту. Разом вони пробиваються крізь ряди монстрів, яких породжує Гріх, та зрештою вихром їх обох засмоктує в середину Гріха.

Left 4 Dead

 Мабуть дивно писати коментар на настільки легендарну і (вже) стареньку гру, але це - частина мого "ритуалу" завершення ігор.

 Отож, події "Left 4 Dead" відбуваються під час зомбі-апокаліпсису. Четвірко вцілілих (ветеран війни у В'єтнамі - Білл, байкер - Френсіс, дівчина - Зої та чорношкірий офісний працівник - Луїс) намагаються вижити і втекти із зараженого регіону.
Подається сюжет у вигляді шести кампаній. Перша починається із моменту закінчення (офігенної) стартової заставки, кожна наступна - є продовженням попередньої. Стилізовані ці кампанії під фільми, і під час завантаження нам показують постер до цього фільму, з підписом - який гравець (реальний) в ролі якого персонажа (з вище перелічених), ботів же підписано як "в ролі себе". Кампанії містять від 2-х до 5-ти місій, що розділені безпечними кімнатами із припасами. В кінці останньої місії кожної кампанії - завжди евакуація (на гелікоптері, потязі, літаку...).

The Hobbit (PS2)

 Я тут "The Hobbit or There and Back Again" Толкіна прочитав... ну і був настільки в захваті, що передивився трилогію фільмів по цій книзі... і знову був у захваті. Вже збирався пограти в "LEGO. The Hobbit" (яка спирається саме на фільми), навіть встановив її, аж раптом спливло, що існує гра "The Hobbit", яка базується якраз на книзі. Тож я вирішив почати з неї.
Не дивлячись, що ця гра виходила на багатьох платформах, в тому числі і на PC, я взявся саме за PS2 версію, тому що саме на другій Плойці пройшов трилогію ігор по "Володарю Перснів". Єдине що - грав я все-таки на PS3, через зворотню сумістність.

 У норі попід землею жив собі гобіт. Ні, не в бридкій брудній вологій норі, де звідусіль стирчать хвости хробаків і смердить тванню, але й не в сухій і порожній піщаній норі, де ні на що присісти й нічого з'їсти: то була гобітська нора, а отже, - з усіми вигодами... Саме так розпочинається ця історія, і в книзі, і в грі, тож знайомтесь з головним героєм - гобітом на ім'я Більбо Торбин.
Одного дня Більбо зустрів у себе на подвір'ї чарівника - Ґандальфа, який шукав спільника для ватаги ґномів, що зібралися вирушити у далеку мандрівку до Самотньої Гори, в якій спить дракон - Смоґ, що свого часу вигнав з неї ґномів, заволодівши всіма їхніми багатствами. На чолі загону виступає Торін Дубощит - нащадок колишніх правителів Самотньої Гори. Власне, Ґандальф взяв на себе клопіт підібрати останнього учасника їхньої пригоди - "зломщика", тобто того, хто зможе поцупити скарби з під носа у сплячого дракона... Ну і очевидно, що вибір пав на бідолашного Більбо. Отож, сам не розуміючи як він погодився на цю авантюру, наш герой, разом з ґномами та чарівником, відправляється в путь через Імлисті Гори та Морок-Ліс в лігво Смоґа Величного.

Serious Sam: The First Encounter

 Ех, і знову я тут, знову я граю в першого Сема.
Чому? Тому що запропонував товариш пробігтися в коопі, а я завжди - за.
Чому не в HD версію? Тому що не так давно я пройшов VR версію, а вона є саме HD версією в віртуальній реальності. Та й насправді було цікаво, як самий-самий оригінал виглядатиме зараз.

 Не буду в N-ний раз переказувати, про що тут, та як у це грати, але хочу звернути на дещо увагу, і почну з неочікуваного, тож не лякайтесь...
Всі знають хто такий Нікола Тесла, проте не багато хто знає про його теорію "Простору Ідей" (ну принаймні, дехто йому її приписує). Суть в тому, що всі винаходи та відкриття, які коли-небудь були та будуть зроблені вже існують в деякому "Просторі Ідей". Коли проходить час, той простір відкривається і Ідея з'являється в свідомості деяких індивідів. На підтвердження цієї теорії приводять існування безлічі фактів одночасного винайдення чогось, незнайомими людьми в різних куточках планети (для нас, мабуть, найвідомішим прикладом є винайдення радіо - Попов і Марконі).
Але менше з тим, я ще один приклад приніс: "Serious Sam: The First Encounter" (PC - 21.03.2001) та "Halo: Combat Evolved" (XBox - 15.11.2001). Ці ігри вийшли в один рік, на різних платформах, від хорватів та американців відповідно. От чесно, не вірю, що там хтось щось в когось вкрав (такі ігри за один рік не робляться), тож давайте порівняємо.

ToeJam & Earl: Back in the Groove!

 Звернув увагу на цю гру після перегляду одного із випусків "James & Mike Mondays" по оригінальному "ToeJam & Earl" для Sega Genesis, як виявилося, ремейком якої є дана гра. Вона чудово грається локальним кооперативом (на одному екрані), тож я купив її і відклав до пулу, з якого ми з двоюрідним братом обираємо в що погамати. Ну і от нарешті настав час.

 Зустрічайте: ТоДжем та Ерл - два фанкових космо-хлопака із планети Фанкотрон. Взявши без дозволу космічний корабель у місцевого авторитета, щоб вразити дівчат - Лаванду та Латішу, вони вчотирьох відправляються потусуватися по галактиці. Пролітаючи повз планету Земля, вони відмічають, що вона занадто тиха, і вирішують "розтрусити" її, ввімкнувши якомога гучніше музику. Та випадково переплутавши кнопки на тодпеді корабля, замість підсилення басів вони створюють чорну діру, в яку засмоктує і Землю і корабель наших героїв. В результаті Земля стала пласкою і, так би мовити, багатоповерховою, а корабель прибульців розламався на 10-ть частин, які розкидало по різним рівням (поверхам) нової Землі.
Власне, щоб не пасти в немилість справжнього власника корабля, але й зовсім не панікуючи, друзі вирушають в подорож по новоствореній Землі, аби зібрати свій транспорт до купи.

Gauntlet: Slayer Edition

 Чергова кооперативна гра, яку ми зі знайомим обрали для проходження. Я грав на клаво-миші, товариш - на геймпаді.
В принципі серія "Gauntlet" доволі стара та відома. Ми з тим самим чуваком навіть намагалися пограти в "Gauntlet" (1988) на NES, але не пішло.

 "Gauntlet: Slayer Edition" (також відома як "Gauntlet 2014") -  це, свого роду, ремейк першої частини франшизи. Вигляд згори, камера прикріплена до ваших персонажів (тобто дуже далеко розійтися не вийде), пересуваємося по кімнатах і аренах, що з'єднані між собою коридорами. Кімнати часто блокуються і залишаються закритими, доки не переб'ємо всіх ворогів. Є й використання ключів для відкриття наступних кімнат, проте на відміну від оригіналу (де КОЖНА кімната була замкнена на ключ), це відбувається не так вже й часто.

Prodeus

 Обираючи із товаришем гру для кооперативного проходження, ми вирішили залізти в Steam, встановити фільтри пошуку на кооперативну гру, і знайти якийсь "ноунейм", щоб спробувати його здолати. Так ми знайшли "The Wastes"... але вона виявилася кидаловом (хоч взяли і за копійки), бо для гри в кооперативі потребувала спочатку створити таку місію в редакторі...
А потім ми натрапили на "Prodeus".

 Ця гра дуже вдало косить під FPS старої школи, і здебільшого навіть відповідає цьому: деякі об'єкти зображені як двовимірні спрайти, графіка піксолізована (використано відповідний фільтр), сюжет майже відсутній, завдання в стилі "знайди жовтий ключ", аптечки та набої треба підбирати, купа секретів, та ще більше ворогів... Але візуальні ефекти використані сучасні, і не тільки освітлення та пейзажі, а також галони крові - що розлітається навсібіч, та вогонь - що плавно танцює на тілах переможених ворогів...
Власне, достатньо переглянути будь-який ігроладний трейлер щоб зрозуміти, що гра із себе представляє.

Isekai Quest

 Через вимкнення світла, я думав: що б обрати для проходження на SteamDeck... Власне, зрештою мій вибір припав саме на цю гру. Все таки хентай на портативці... а чому б і ТАК ?!
Також варто зазначити, що це перша гра яку я повністю пройшов на SteamDeck.

 Отож зустрічайте "Isekai Quest". Гра жанру "три в ряд", із візуальною новелою, невеличким вкрапленням РПГ-елементу та хентаєм в якості винагороди.
Сюжет тут, звісно, чисто для галочки, але менше з тим. Комп'ютерний задрот-одинак вибирається зі своєї "барлоги" аби купити собі попоїсти Мівіни. Та світ за вікном жорстокий, і по дорозі до магазину його збиває фура. Приходить до тями хлопак в Ісекаї (так японці називають "інший вимір", я ж буду використовувати це слово тут, як назву цього світу). Його зустрічає "пакемон", вводить в курс справи, дає перші очки прокачки, і наш герой хапає меч та вирушає в подорож з метою створити в Ісекаї власний гарем (ну а чого ще чекати від задрота-одинака).
Власне це і все. Перед нами мапа на якій є 7 локацій, на кожній із яких один персонаж жіночої статі. Власне, клікаємо по локації, читаємо невеличкий діалог із персонажем, і граємо в "три в ряд", що є імітацією бою. Кожного персонажа треба перемогти тричі.