Halo 3

 Після проходження "Halo 2: Anniversary" (яка мені дуже сподобалась) я зробив довгу паузу, під час якої прочитав "Halo: the Fall of the Reach" (передісторія, створення Мастера Чіфа) та "Halo: The Flood" (переказ подій першої гри із додатковою інформацією, дуже рекомендую прочитати ПЕРЕД другою частиною). І от нарешті вирішив, що таки пора повернутися до проходження цієї серії.
Грав в версію, також, із "Halo: The Master Chief Collection", на Героїчній (передостанній) складності, на клаво-миші.

 "Halo 3" починається із того, що Мастер Чіф валяється в джунглях на Землі, в заблокованому Мельнірі без ознак життя, його знаходить чорношкірий капітан із сигарою (замість імені, він мені запам'ятався саме так). Розблокувавши костюм Чіфа, і вже ледь не пустивши "скупу чоловічу сльозу", наш головний герой в гірших традиціях фільмів 80-х (гра, нагадаю, 2007-го) схоплюється на ноги в стилі "Пфффф... Та то фігня".
Також в цьому загоні десантників присутній Арбітр, раси Елітів. І чорношкірий командир ледь встигає зупинити 117-го, від вбивства нового союзника. Тут мушу зізнатися, що мені довелося відкривати YouTube і дивитися на чому там закінчилися розповідь про Спартанця й, банально, чому він валяється в лісі... А це через те, що головним героєм минулої частини я вважаю саме Арбітра, тож його сюжетну гілку я таки добре пам'ятав на відміну від подій пов'язаних із Чіфом...

Contra: Anniversary Collection

 Ну що тут скажеш: коли хочеться зіграти в Contra, ти береш і граєш в Contra!
Звісно, я не зміг знехтувати можливістю саме купити цю гру, а єдиний спосіб це зробити на PC, це отримати її в складі збірки "Contra: Anniversary Collection".
В дитинстві на "типу Dendy" (Lifa SM-888-II) в мене була перша "Contra" та на довгий час брав в когось "Super C", і соромно зізнатися, але я їх тоді так і не пройшов. Тож треба виправлятися!

 Отож, ця збірка містить, по суті, 7 унікальних ігор, про них більш детально буде нижче, а тут я хочу сказати пару слів про феномен цієї серії загалом.
По суті, всі представлені тут ігри це сайд-скрол шутери, але що їх робить особливими? Щоб не тягнути кота за причандалля, та не грати в філософію, скажу просто - КОНТРОЛЬ! Під час стрибка ми можемо керувати польотом нашого персонажа (в більшості частин він навіть згруповується, що дозволяє, буквально, маневрувати між ворожих куль), а також можна вести вогонь в будь який момент у 8-ми напрямках (ліво, право, вгору, вниз, та по діагоналях). Звучить як дуже проста формула, але насправді ЧОМУСЬ мало хто її використовував.

Delta Force

 Це найстарший тактичний шутер від першої особи із відомих мені. Хоча саме ця частина і не викликала в мене ностальгійних почуттів, бо раніше я в неї не грав (на відміну від "Delta Force: Land Warrior").

 "Delta Force" дає можливість зіграти в ролі оперативника одноіменного військового підрозділу спеціальних операцій. Із особливостей - фокусування на серйозності. Тобто перед нами велика відкрита локація, на якій потрібно виконати одну або декілька завдань. Причому, як це зробити - вирішує сам гравець. Ми вбиваємо ворогів одним-двома влучаннями, так само і вороги можуть вбити нас.

 По суті нам доступні 5-ть кампаній в різних країнах (від 6 до 10 місій в кожній):

• Перу - операції проти наркокартелю;
  
• Чад - операції проти терористів, що викрали якогось високопосадовця;
  
• Індонезія - операції проти терористів, що захопили біологічну зброю;
  
• Узбекистан - втручання в громадянську війну, яку розпочав один із генералів;
  
• Нова Земля (росія) - операції проти військових-путчистів, що захопили ядерну зброю і вимагають відставки президента роісї, погрожуючи розпочати Третю Світові Війну.

Homefront: The Revolution

 

 Мені оригінальна частина "Homefront" не сподобалась (це м'яко кажучи), а саме за цю частину я взявся бо хотілося просто побігати-постріляти, в щось не складне, що непогано виглядає, та не відволікаючись на сюжет, відключивши мозок...

 "Homefront: The Revolution", як виявилося, не є продовженням першої частини. По сюжету тут спільного тільки те, що США знаходиться під окупацією КНДР (Північної Кореї) і ми граємо за партизан. Ах так, ще тут також є Голіафи.
Отож, в показаній нам альтернативній реальності, в 70-х роках в КНДР створюється компанія "APEX", яка з часом розвивається від офісу в гаражі до провідної міжнародної компанія по розробці і виготовленню електронних приладів, включаючи військовий сегмент. Тим часом в США фінансова криза і військові поразки на Близькому Сході, навіть враховуючи те що вони активно закуповують озброєння саме в "APEX". З рештою в 2020-х роках, США не може зробити виплати по зовнішньому боргу (прям мрія кожного ватника) і фактично втрачає владу всередині країни, що призводить до голодних бунтів і масових заколотів. Це стає приводом для КНДР ввести своїх миротворців на територію США. Відбувається це фактично без опору, бо вся зброя "APEX", придбана Штатами, була просто вимкнена зі сторони корейців.
Спочатку КНДР постачає гуманітарну допомогу, та оголошує своєю метою встановлення стабільної політичної влади для відбудови країни. Та згодом красива ширма спадає, і стає очевидним, що вони просто захопили країну і встановлюють в ній фашистський режим. Це звісно призводить до створення повстанських угруповань, але ще не всі готові визнати нову реальність, і дехто навіть звинувачує бійців спротиву за "розгойдування човна". Власне, так - передісторія менш цікава ніж в попередній частині, як на мене.

Final Fantasy X-2 - HD Remaster

 Я вже не одноразово казав наскільки особливою для мене стала "Final Fantasy X". І от ще одна особливість - це перша частина, за спінофф якої я взявся (до цього граючи виключно в номерні частини). Причина в цьому дуже проста - моє жлобство.
Справа в тому, що купити "Final Fantasy X" на ПК можна тільки в складі збірки "Final Fantasy X/X-2 - HD Remaster", до якої також входять короткометражка "Final Fantasy X - Eternal Calm", власне "Final Fantasy X-2", "Final Fantasy X-2 - Last Mission" та радіодрама "Final Fantasy X - Will". І пропустити те за що я віддав грошики, вищезгадане жлобство - мені не дозволяє. Але давайте по порядку, та майте на увазі, що тут спойлеряться події і закінчення оригінальної "Final Fantasy X".

 Почнемо з "Final Fantasy X - Eternal Calm". Це невелике відео є сюжетним зв'язком між основною грою (X) та її спіноффом (X-2).
Минуло 2-а роки після того як Юна з друзями перемогла Гріх... Два роки Спокою в Спірі... Два роки, як зник Тідус. Юна живе на рідному острові - Бісейді, та виконує функції священика і радника, всіляко намагаючись вберегти себе від багатьох спроб маніпулювання нею та її ім'ям з боку нових формувань та спільнот, що з'явилися після розпуску ордену Євон. Допомагають їй в цьому Вакка та Лулу, які вже одружились і чекають на дитину.
Та якось на цей острів припливає Рікку, і передає Юні сферу із відеозаписом, на якому за ґратами сидить молодий хлопець, "дуже" схожий на Тідуса, та каже тому хто робить цей запис, що він не мав вибору, бо намагався врятувати "її". Цю сферу знайшов Кімарі на горі Гагазет. Тож підбурювана енергійною Рікку, Юна залишає свій тягар "тієї що принесла Спокій" позаду, і навіть не чекаючи Вакку та Лулу відправляється в подорож для того, щоб розгадати таємницю знайденої сфери і з надією знайти Тідуса.

SOMA

 Щось я дуже давно в горори не грав, хоча нам зараз і в реалі жахіть вистачає, та менше з тим... Хотілося взятись за щось не надто стрьомне, і я звернув увагу саме на цю гру бо попередньою грою тих самих розробників була "Amnesia: A Machine for Pigs", яка прям дуже філософська та НАБАГАТО менш страхітлива ніж "Amnesia: The Dark Descent", що є візитівкою компанії. Ну і банально, їх попередні ігри мені дуже сподобались.

 "SOMA" розповідає про молодого канадця із Торонто на ім'я Саймон, який потрапив у ДТП в якому загинула його дівчина. Сам же Саймон отримав ушкодження мозку, тож надмірний емоційний стан або стрес можуть його вбити. Проте, прогнози лікарів стримано оптимістичні, головне берегти себе, приймати ліки і приходити на процедури по відкачуванню крові.
Більше того, головному герою пропонують пройти курс експериментальної діагностики. Вона включає в себе сканування мозку, на основі чого створюється нейронна копія, за допомогою якої можна перевірити різні методи лікування для визначення найоптимальнішого, при цьому не ризикуючи нашкодити, власне, пацієнту.

LEGO. The Hobbit

 Ну от я і дістався до проходження останньої запланованої гри по "Гобіту", правда, вже під час читання "Володар перснів: Дві вежі".

 Цього разу в історію вдаватися не буду, бо описував її в контексті "The Hobbit" для PS2. Єдине що, "LEGO. The Hobbit" - все таки опирається на екранізації від "Warner Bros." а не на книгу, тому в нас орки замість гоблінів...
По самій грі, це звісно пригодницький екшон, зі змінним виглядом (від третьої особи, згори, та сайд скроллер), з купою різних персонажів з унікальними уміннями, комбінуючи які треба вирішувати часті але нескладні пазли.

 Як і в "LEGO. The Lord of the Rings", тут присутнє повне озвучення персонажів, та й графіка значно ліпша ніж в "LEGO. Harry Potter: Years 1-4". Я б навіть сказав, що тут графіка довколишнього світу ЗАНАДТО хороша, що псує враження своєю реалістичністю в LEGO сеттингу.
Також сюжетні заставки аж занадто копіюють фільми, а сміхуєк мало і здебільшого НАДТО пласкі. Взагалі таке враження, що розробники забули що це LEGO гра... ну не повинно в грі такого типу бути СТІЛЬКИ згадок про смерть! Щоправда ситуація трохи поліпшується коли починаються події другого фільму.

Final Fantasy X - HD Remaster

 Ну от, нарешті це сталося, я пройшов першу КУПЛЕНУ Фіналку. Крім того, не дивлячись на те, що до цього мною були пройдені ВСІ попередні номерні частини, саме ця гра також стала першою, в яку я грав на великому екрані (40''), та ще й вперше проходив на англійській мові, і вперше PC версію...
Тож забігаючи наперед, очевидно, що ця частина стала для мене особливою.

 "Final Fantasy X" починає свою розповідь зі знайомства із хлопцем на ім'я Тідус (це його історія), він дуже успішний і популярний гравець у Бліцболл. Це щось типу грубого підводного поло, причому гравці під час матчу плавають всередині водяної кулі, яка знаходиться в повітрі, в центі стадіону-арени. І так, гравці під час гри не мають можливості дихати, тож і грають не надто довго, навіть незважаючи на те, що тутешні спортсмени можуть затримувати дихання на нереальний час.
Отож, Тідус пробиваючись крізь натовп фанатів якраз поспішає на матч, що відбудеться на домашній арені його команди, яка представляє місто Занарканд. Поєдинок починається, та в розпал битви місто атакує величезне створіння схоже на летючого кита. І так, звук авіаційної тривоги змусив мене полізти в телефон, щоб переконатися, ще це тільки в грі.
Тікаючи від руйнувань, головного героя зустрічає Аурон - старий друг його батька. Власне, сам батько Тідуса - Джект, найкращій гравець в історії Блітцболлу (та далеко не найкращій батько), зник десять років тому. Аурон каже, що істота яка напала на місто називається Гріх, а потім передає Тідусу меч, який нібито належав Джекту. Разом вони пробиваються крізь ряди монстрів, яких породжує Гріх, та зрештою вихром їх обох засмоктує в середину Гріха.

Left 4 Dead

 Мабуть дивно писати коментар на настільки легендарну і (вже) стареньку гру, але це - частина мого "ритуалу" завершення ігор.

 Отож, події "Left 4 Dead" відбуваються під час зомбі-апокаліпсису. Четвірко вцілілих (ветеран війни у В'єтнамі - Білл, байкер - Френсіс, дівчина - Зої та чорношкірий офісний працівник - Луїс) намагаються вижити і втекти із зараженого регіону.
Подається сюжет у вигляді шести кампаній. Перша починається із моменту закінчення (офігенної) стартової заставки, кожна наступна - є продовженням попередньої. Стилізовані ці кампанії під фільми, і під час завантаження нам показують постер до цього фільму, з підписом - який гравець (реальний) в ролі якого персонажа (з вище перелічених), ботів же підписано як "в ролі себе". Кампанії містять від 2-х до 5-ти місій, що розділені безпечними кімнатами із припасами. В кінці останньої місії кожної кампанії - завжди евакуація (на гелікоптері, потязі, літаку...).

The Hobbit (PS2)

 Я тут "The Hobbit or There and Back Again" Толкіна прочитав... ну і був настільки в захваті, що передивився трилогію фільмів по цій книзі... і знову був у захваті. Вже збирався пограти в "LEGO. The Hobbit" (яка спирається саме на фільми), навіть встановив її, аж раптом спливло, що існує гра "The Hobbit", яка базується якраз на книзі. Тож я вирішив почати з неї.
Не дивлячись, що ця гра виходила на багатьох платформах, в тому числі і на PC, я взявся саме за PS2 версію, тому що саме на другій Плойці пройшов трилогію ігор по "Володарю Перснів". Єдине що - грав я все-таки на PS3, через зворотню сумістність.

 У норі попід землею жив собі гобіт. Ні, не в бридкій брудній вологій норі, де звідусіль стирчать хвости хробаків і смердить тванню, але й не в сухій і порожній піщаній норі, де ні на що присісти й нічого з'їсти: то була гобітська нора, а отже, - з усіми вигодами... Саме так розпочинається ця історія, і в книзі, і в грі, тож знайомтесь з головним героєм - гобітом на ім'я Більбо Торбин.
Одного дня Більбо зустрів у себе на подвір'ї чарівника - Ґандальфа, який шукав спільника для ватаги ґномів, що зібралися вирушити у далеку мандрівку до Самотньої Гори, в якій спить дракон - Смоґ, що свого часу вигнав з неї ґномів, заволодівши всіма їхніми багатствами. На чолі загону виступає Торін Дубощит - нащадок колишніх правителів Самотньої Гори. Власне, Ґандальф взяв на себе клопіт підібрати останнього учасника їхньої пригоди - "зломщика", тобто того, хто зможе поцупити скарби з під носа у сплячого дракона... Ну і очевидно, що вибір пав на бідолашного Більбо. Отож, сам не розуміючи як він погодився на цю авантюру, наш герой, разом з ґномами та чарівником, відправляється в путь через Імлисті Гори та Морок-Ліс в лігво Смоґа Величного.