Crystal City

 Ну от я і дійшов у стосунках зі SteamDeck того етапу, колу почав брати його із собою в ванну (колись до цього дійшла і PSP). Власне, дещо втомившись від читання книжок, мені захотілося пройти якусь візуальну новелу, і перше що спало мені на думку була "The Song of Saya" (більш відома як "Saya no Uta"), але як виявилося, в мене її на той момент ще не було (вже виправив цей недолік, під час Гелловінського Розпродажу). Тож гортаючи список ігор в моїй бібліотеці, око зачепилося за обкладинку саме цієї гри.
Забігаючи на перед: так, це виявилася руснява гра, проте мені навіть не довелося занижувати їй за це оцінку...

 "Crystal City" - кінетична візуальна новела, тобто не має впливу гравця на історію. Власне, розповідь йдеться про сисадміна із проблемами зі здоров'ям, купою комплексів, та й із не надто привабливим обличчям (м'яко кажучи). Його запросила до себе красуня-співробітниця, типу полагодити новий ноут, але як виявилося вона програла суперечку подрузі і в якості покарання мала переспати із сисадміном з роботи - страшком №1. В принципі, головний герой і так ні на що особливо не розраховував, тож запропонував лише зімітувати виконання покарання, для того щоб можна було зафіксувати докази. Але зрештою імітація переросла в реальність, та в найважливіший момент в героя в очах потемніло. Прийшов до тями він в абсолютно іншому місці, часі, світі... ще й в чужому тілі.
Таким чином головний герой опинився в Кришталевому Місті, де головною цінністю є краса людського тіла, нудизм - нормою, а демонстрація чи споглядання статевих актів - буденністю.

ArmA III: Contact

 Ну от і повернувся я до "ArmA III", а точніше до його останнього DLC, такого незвичного та багатообіцяючого...
Насправді це не вперше в серії нам пропонують фантастичне доповнення. Свого часу для "ArmA II: Operation Arrowhead" було створено любительську модифікацію "DayZ", яка перетворювала гру на виживач в зомбі-апокаліпсисі. Її розробника "Bohemia Interactive" потім найняли до себе, для продовження роботи на цієї модифікацією. Ну і згодом вона виросла в незалежну гру, навіть назви не змінивши.

 Але повернемося до "ArmA III: Contact". Події відбуваються після всього, що було в основній грі і всіх інших її доповненнях. Роісья заявила про початок процесу по вступу до CSAT, і тут же бульбарусь затявкала про бажання вступити до цього альянсу (хто б сумнівався). Західні союзники звісно напряглися, тому було вирішено провести військові навчання на території Лівонії: НАТО (США та британці) + ЗСЛ (Збройні Сили Лівонії).
Лівонія - вигадана країна (в контексті гри), що розташована між Польщею та Литвою, а Сувальський коридор (з'єднує калінінградську область русні із бульбашами) проходить прямо по її території. Місцеве населення - польськомовне.

Z.O.N.A: Project X

 Так як зі "S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl" затягнули аж до кінця осені, а я планую ще й якийсь час дати на фікси після релізу (хоча гра вже буде мені доступна по передзамовленню), виходить що осінь 2024-го в прольоті, але я все ще вважаю що це серія саме осінніх ігор. Отож довелося шукати сталкеро-подібну заміну. Звісно, одразу в поле зору потрапляють "Chernobylite" і ця гра. Ну і вибір мій припав саме на "Z.O.N.A: Project X", тому що я усвідомив що не грав на VR вже більше двох років... треба виправлятися.

 Гра починається розповіддю сталкера на ім'я Сергій. Він народився і ріс у Києві, але майже не пам'ятає тих часів. Велика Війна призвела до взаємного винищення людства із використанням ядерної зброї, і вижило не так вже й багато людей. Як не дивно, за таких обставин, Чорнобильська Зона виявилася однією із найбезпечніших ділянок планети, навіть не дивлячись на утворені аномалії та мутантів.
Наразі Сергій входить до загону розвідки угруповування Свобода, що залізницею прямує до імовірного розташування секретного об'єкту "Проект X". Деталі операції не розголошуються. Але потяг потрапляє у засідку і наш вагон підривають.
Приходимо ми до тями в невідомому поселенні вільних сталкерів. За їхніми словами, коли вони прибули на місце вибуху, то знайшли тільки Сергія, а інших членів його загону скоріше за все забрали члени ворожого угруповування - Удар.
Щоб остаточно зібрати до купи клепки, та й віддячити своїм рятівникам, ми погоджуємося виконати доручення: дізнатися що трапилося із товаришами цих вільних, яких було послано на перемовини із іншою групою. Ми виходимо за ворота, і Зона нас зустрічає з розпростертими обіймами... гра почалася.

ArmA: Tactics

 Свого часу свідомо пропустив цю гру і взявся за "ArmA III", але от зараз вирішив повернутися до неї, поки відпочиваю від серії... Ні, я не обмовився. Справа в тому, що дана гра НАДТО інша у порівнянні із іншими представниками серії, до того ж вона розроблялася першочергово для смартфонів.
Ну і оцінки гри говорять самі за себе. Хоча, може це через невігластво гравців, в стилі: "воно не таке як було раніше, ми не хочемо змін, бу-бу-бу..."? Давайте перевіримо.

 "ArmA: Tactics", вперше в серії, пропонує нам покрокову тактичну стратегію. Під керування нам дають загін американської піхоти із чотирьох солдатів, достатньо персоніфікованих завдяки короткій біографії. Наприклад, один із них - Ян, нещодавно приєднався до загону, в якості поповнення, через бойову втрату одного з бійців на минулому завданні.
Присутні дві тренувальні місії та дві кампанії (по п'ять місій в кожній). Перша кампанія відбувається в Африці і фокусується на ліквідації впливового терориста, друга - схоже що відбувається десь на близькому сході і відображає події довкола захопленої терористами дамби.
Крім того, локації пройдених місій стають доступними для перегравання в "вільній грі", для виконання чотирьох типів завдань.

Hatsune Miku: Project DIVA 2nd (PSP)

 Хто така Міку Хацуне? Кхм, значить так...
Є така японська програма - Vocaloid, це синтезатор голосу. Вона дозволяє синтезувати вокальні партії на комп'ютері, без участі реального вокаліста. Доволі нішева штука, мушу сказати. Але це ж японці. Випускаючи чергову версію цієї програми, було презентовано персонажа, що символізує цю версію програми, а так як програма - синтезатор голосу, можна сказати, що нам запропонували зовнішність для цього голосу, і звати її - Хацуне Міку. Ну і як би, якщо є голос та зовнішність, то це вже претензія на персоналізацію.
Якщо коротко, то це вистрілило і стало культовим феноменом, моментально вирвавшись за межі своєї ніші. Неможливо користуватися інтернетом і жодного разу не потрапити на Міку. Один з перших роликів (насправді флеш-анімація) був на пісню "Ievan Polkka" (Яп Цуп Цоп), де Міка співаючи крутила в руці цибулину-порей, яка моментально стала її атрибутом. Згодом з'явилися набагато складніші і якісніші як пісні так і кліпи. За допомогою голограми Міку проводить "живі" концерти, які збирають тисячі глядачів. Наступні версії програми Vocaloid виходили із новими персонажами, як от близнюки Рін та Лен Каґаміне, дівчинка та хлопчик (блін, до мене тільки нещодавно дійшло, що Rin та Len - це Right та Left). Купа випущених альбомів, нанесення тематичних вінілів на машини в автоперегонах, потрапляння в різні аніме та мангу, тонни мерча та незліченна кількість фан-арту...
Що до сьогодення, то зовсім недавно вірусився відосик "oo ee oo" та арти із бразильською версією Міку.

Penumbra: Overture

 Ну от, пройшовши "Penumbra" (ту що типу "технічна демка"), на яку я відволікся, повернувся до цієї гри.
Одразу відмічу, що та "технічна демка" хоч і коротенька, але самодостатня і не є частиною "Penumbra: Overture", тож схиляюся до того щоб називати оригіналом саме "Penumbra", яка поширювалася безкоштовно. 

 Єдине, що об'єднує перші (вище згадані) частини, це майже ідентичний початок історії, але із більшою кількістю деталей. А також тут подають звернення головного героя до гравця, ще перед головним меню, в якому він називається Філіпом, каже що в нього є для нас прохання дещо зробити, і висловлює сподівання, що на момент отримання цього звернення, він буде вже мертвим, інакше помруть всі... І знаєте що, це капець як по Лавкрафтівськи!
Передруковувати сюжет із "Penumbra" я не буду, тож коротка версія: головний герой прибуває на північ Гренландії, в пошуках слідів свого, імовірно загиблого, батька. Тільки на цей раз гра починається ще на кораблі (треба зібрати свої речі), а також геймплейно відтворена подія знаходження таємничого люку під час завірюхи, із подальшим його відкриттям та падінням до середини.

Penumbra

 Перший представник серії, що передувала геніальній "Amnesia: The Dark Descent".
Ще в школі, пам'ятаю, починав в неї грати, але при появі першого ворога в мене все починало настільки гальмувати, що грати далі було неможливо. Так от, недавно відкрив вікі, подивився назву першої частини - "Penumbra: Overture", встановив, запустив, почав грати... і щось не впізнаю, реально якась не та гра, яку я пам'ятав зі школи. До того ж, то наче була безкоштовна гра (не піратська), а цю я купляв в Steam.
Що ж, покопирсавшись ще в "етіх ваших інтернетах", виявив, що в школі я грав саме в "Penumbra" (без підназви), але зараз вона відома як "Penumbra: Tech Demo". Тобто так, то була демка, що поширювалася безкоштовно, і в списки ігор серії її не вносять. Ну але так як вона була все-таки раніше за першу повноцінну гру, то я таки вирішив почати із неї.

 На початку нам розповідають, що після смерті матері головного героя, йому приходить лист від його батька, який покинув їх, ще до народження сина. В листі батько просить прощення, та стверджує що він вже мертвий. До листа було прикладено ключ від банківської комірки, в якій головний герой знайшов стару книжку на незрозумілій мові, та з нотатками свого батька. Із того що вдалося розібрати: його батько був у Гренландії. Не в змозі встояти перед спокусою дізнатися більше про особистість свого батька, головний герой відправляється по його слідах.
Подорожуючи по Гренландії на самоті, герой потрапляє в хуртовину, й знайшовши прихисток в печері, помічає там люк. Із впевненістю в правильності свого шляху, ми залазимо до середини... і тут починається гра.

ArmA III

 Однією із цілей на теперішній рік я обрав собі пройти цю гру. Нюанс в тому, що вона вийшла ще в 2013 році, а останнє ігрове DLC отримала 2020 року... Тобто гра виходила протягом 7-ми років. Самі розумієте скільки там контенту набігло. Та й в принципі, грати в військовий симулятор під час війни - специфічне (неоднозначне) заняття.
Також говорячи саме про третю частину даної серії, неможливо не згадати, що під час її розробки, в процесі збору матеріалів співробітниками чеської компанії "Bohemia Interactive", їх було заарештовано по звинуваченню в шпигунстві на території Греції. Якщо казати простіше, вони фоткали військову базу та прилеглі території. Згодом їх було звільнено під заставу в розмірі €5000 за кожного.
Ну і ще, відео із цієї гри досі поширюються інтернетом під виглядом бойових дій російсько-української війни... Причому, це навіть змусило розробників офіційно звернутися до користувачів із проханням не робити цього.

 Події "ArmA III" розгортаються в майбутньому (вперше в серії), а саме в 2035 році. Проте показана тут "фантастика" цілком приземлена, і не суперечить прогнозам, навіть із 2024 року. Тобто ніяких лазерів та летючих автомобілів.
Місце дійства - острови Алтіс та Стратіс, в Егейському морі (це на сході від Греції). Там наразі триває перемир'я в громадянській війні, між місцевою владою (Республіка Алтіс та Стратіс) та партизанами, які не задоволені діями влади та орієнтацією розвитку країни в бік союзу східних держав - CSAT (Китай, Іран, деякі країни північної Африки...). Невеличка ремарка: роіся - не є членом CSAT, але являється їх союзником. В якості міжнародних наглядачів, на островах присутні війська NATO, вони допомагають місцевим військовим (AAF), і водночас стежать щоб ті не порушували гуманітарні права та правила ведення війни стосовно до партизан.

Takedown: Red Sabre

 Купив цю гру собі і товаришу, ще коли вчився в інституті, за 3 бакси (тоді ще навіть гривні в Steam не було). Пограли, щось навіть пройшли, але чомусь закинули і забули.
Але от з'явилася можливість пограти в неї втрьох, коопом. Правда третьому з нас довелося купляти гру в португальському сегменті (він і справді в Португалії), бо для України купівля цієї гри вже недоступна, а на торентах лежить якась інша версія.

 "Takedown: Red Sabre" це тактичний шутер на кшталт "The Regiment" чи серії "SWAT", принаймні так планувалося. Граємо оперативниками антитерористичного загону. В усіх місіях нас висаджують на локацію зайняту терористами, і нам слід виконати певні цілі: хакнути сервер, знешкодити бомби, звільнити заручників...

Friday the 13th: Killer Puzzle

 Давно якось додав цю безкоштовну гру собі в бібліотеку, і от нарешті згадав про неї обираючи в що пограти на SteamDeck під час вимкнень. Як виявилося, вона вже недоступна в Steam, через закінчення ліцензії, але ті хто нею володів, все ще мають до неї доступ. Я це до того, що не лінуйтеся додавати собі безкоштовні ігри одразу в бібліотеку, замість того щоб тиснути "Додати в список бажаного".

 Отож, "Friday the 13th: Killer Puzzle" представляє собою пазл в декораціях "Friday the 13th" і з комічною графікою. Граємо ми легендарним Джейсоном Вурхізом. Його мати, точніше її відрубана голова, дає нам настанови, поради, і взагалі пояснює як грати.
Що ж до самого геймплею, то нам дають невеличкі локації, які поділені квадратами. Джейсон може рухатися тільки про прямій (як тура в шахах), але він не може зупинитися поки щось не стане в нього на шляху. Власне, крім Джейсона на полі розташовані різні об'єкти-перешкоди, а також жертви, яких слід порішати. Зробити це можна врізавшись в них, або загнавши в пастку.

Aperture Desk Job

 Безкоштовна гра, що показує можливості Steam Deck, як я про неї чув.

 Дія відбувається в лабораторіях Апертури - дослідницького центру із серії "Portal", що є конкурентом Чорної Меси із серії "Half-Life".
На початку ми чуємо натхненну промову про важливість, цінність та перспективність нашої роботи. Це відбувається під час спуску на ліфті, і ми можемо спостерігати, якими дивовижними дослідженнями займаються наші колеги... І от, нарешті прибувши на наше робоче місце, трохи розгублений модуль-куратор на ім'я Грейді, інформує нас що, він випадково ввімкнув не той аудіозапис. Після виправлення цієї незначної помилки, ми чуємо настановну промову, яка призначалася нам: "Ей, ти! Вдягай комбінезон і починай працювати, інакше ми тебе звільнимо". Ах так, ще Грейді додає, що комбінезони вже не видають...
Власне, ми - інспектор продукції. А ця продукція, це унітази. Перед нами стіл-панель керування, за допомогою якої, нам потрібно залити воду в бачок туалету, що під'їжджає на конвеєрі, перевірити унітаз, збільшивши в ньому тиск, перевірити функцію біде, перевірити злив, повторити із наступним туалетом...
Через певний час нам трапляється бракований туалет, і в результаті інциденту, до нього в бачок потрапляють кулеметні набої. При перевірці зливу туалету в такому стані, ми отримуємо майже турель... що підкидає Грейді певну ідею. Домовившись із нами, він залишає нас за працею, та обіцяє повернутися із супер-винаходом, за допомогою якого ми вдвох зможемо миттєво піднятися по кар'єрних сходах...

Shonen Jump's One Piece (GBA)

 Якось під час навчання в інституті, коли я жорстко сидів на аніме, я спробував подивитися "One Piece", і не зміг подужати навіть перший сезон, через постійні повторювання і надто повільне просування сюжету. Проте повнометражки цієї франшизи мені дуже заходили, а конкретно "One Piece: Baron Omatsuri and the Secret Island" я взагалі вважаю шедевром. Проте під час написання диплома, я зістрибнув з аніме, і так і не зміг повернутися.
Та от настав 2023-й рік, і Netflix презентував Live Action адаптацію "One Piece", й новини про неї були в мене всюди... тож я подумав: "Якого хріна?!", і дав аніме серіалу ще один шанс. Щоб було зрозуміло, зараз я на 489-й серії (це 14-й сезон - "Марінфорд") і зупинятися не планую. До-речі, окрема подяка команді "Togarashi" за неймовірну роботу із перекладом цього аніме на українську мову.
Але до чого я то все? Ах, так. Під час перегляду цього аніме, вже після 100+ серії, я подумав, чому б не пошукати ігор по цій франшизі. Їх виявилося доволі багато (в тому числі і в Steam), але так як в мене якийсь бздик - починати із старіших ігор, то я й почав дивитися на найперші. Правда, як виявилося, спочатку ігри по "One Piece" виходили в стилі "Super Smash Bros.", плюс одна віртуальна настілка (де кубики треба кидати), одна візуальна новела (тільки японською), одна напів аркада - напів файтинг (треба красти скарби в команди суперника)... то я все попропускав. І от нарешті дістався до "Shonen Jump's One Piece" для Game Boy Advance, яка зуміла мене зацікавити.

Heavy Rain

 Я купляв собі PS3 (вже давно), в першу чергу заради 3-х ексклюзивів: "Heavy Rain", "Catherine" та "The Last of Us"... зараз вже 2024-й рік, і всі ці ігри доступні на ПК, а я жодної з них так і не пройшов на Плойці. Чесно кажучи навіть був якось залив "Heavy Rain", але там використовується гіроскоп на геймпаді, якого не було в моїй репліці. То поки я купив б/у оригінал, то вже якось і настрій втратив.
Повернувся я до цієї гри після того як вона вийшла на ПК, я дочекався солідної знижки, і в мене знову з'явився настрій спробувати в неї пограти. Хм... а свого часу, коли вона була ексклюзивною, про неї кричали із кожної праски...

 "Heavy Rain" розповідає історію про чоловіка на ім'я Ітан. Він працює архітектором, має красивий будинок, гарну дружину і двійко синів, одному з яких якраз виповнилося 10-ть років. Як казав Макс Пейн: "Американська мрія, що стала реальністю... але мрії мають химерну звичку псуватись, коли на них не дивишся". Десятирічний син Ітана, перебігаючи дорогу потрапляє під машину. Ітан теж отримує важкі ушкодження, в спробі врятувати сина, але виживає...
Пройшло два роки, Ітан розлучений, живе в неоковирному будинку, страждає від психологічної травми, і має ненайкращі стосунки зі своїм молодшим сином в дні коли він ним опікується. До того ж, головний герой має провали в пам'яті: іноді він відчуває запаморочення, а через мить опиняється в якомусь іншому місці, на кілька годин пізніше. Під час одного з таких провалів в пам'яті, Ітан губить свого сина. На місці де вони були разом, залишився тільки рюкзак малого, а додому він не повертався.
Депресивненько, скажете ви? Що ж, ловіть іще. В ці дні, в місті де відбуваються події, веде свою діяльність серійний убивця. Вже не перший рік, восени, він викрадає дітей, виключно хлопчиків, з малозабезпечених сімей, а через кілька днів, їх тіла знаходять без слідів насильства, причина смерті - захлинання дощовою водою, на груди жертв покладено орхідею, а в руку вкладено фігурку оригамі. Вбивцю було названо "Майстер Оригамі".

Ghost Squad (Wii)

 Ця гра є рейковим тиром (жанр, що якнайкраще підходить Nintendo Wii), яка була портована з аркадних автоматів. Граємо ми членами загону спецпризначенців, що протидіють найманцям та терористам.
Нам пропонують лише 3 місії (я не жартую):

1. Резиденція президента: терористи захопили високопосадовців та тримають їх у заручниках. В якості боса - гелікоптер, який треба збивати рекетами із системою захоплення цілі.
2. Борт номер один: терористи захопили президента на його літаку. Бос - головний терорист із гранатою, треба одним пострілом поцілити йому в баняк.
3. Джунглі: найманці викрали головного керівника компані, що розробляє зброю. В фіналі - сильно-броньований найманець із гранатометом, треба спочатку зламати його щит, а потім добити, використовуючи кулемет із підствольником.

"Мало!" - скажете ви, і я погоджусь, але є кілька "але"...

The Stanley Parable

 Свого часу доволі відома гра, до того ж всі наголошували на її незвичності, й натякали на шедевральність. Звісно це звернуло мою увагу на неї, але так вже повелося, що ігри із подібними відгуками я ДУЖЕ довго відкладаю, очікуючи певного настрою, й за цей час мої очікування від гри можуть сягнути небес, бо я бозна що про неї нафантазував...

 "The Stanley Parable" розповідає історію про парубка на ім'я Стенлі. Він - працівник номер 427 великої Компанії. В його обов'язки входить натискання кнопок... буквально. Кожен день він приходить на роботу, сідає за робоче місце, отримує вказівки: яку кнопку і як довго натискати. Він займається цим тижнями, місяцями, роками...
Та одного дня сталося щось неймовірне. Прийшовши в офіс, і всівшись на робоче місце... він не отримав жодних вказівок. Він все чекав, та з ним ніхто так і не зв'язувався. Тільки потім Стенлі усвідомив, що він в офісі ОДИН! Але нічого, має бути якесь пояснення, можливо він просто пропустив якусь нотатку про мітинг. ТОЧНО! Саме так!!! Треба іти в кімнату для мітингів.
Пройшовши повз порожні місця своїх колег і опинившись в кімнаті з іще двома дверима, Стенлі обрав двері ліворуч від себе...

Dead Island: Riptide

 Вже доволі давно я був пройшов оригінальний "Dead Island". Не те щоб вона мені прям зовсім не сподобалась, але була занадто одноманітною. Пізніше я пройшов її "Definitive Edition" версію вже в кооперативі, ну і там вона була значно веселішою.
І от настав час продовження... Чому? Не знаю. Спонтанно обрав.
Ще додам, що це я грав в оригінальну версію цієї гри, яка вже недоступна в Steam, а її "Definitive Edition" версію (яка відносно недавно роздавалася безкоштовно) знову залишив на кооп.

 "Dead Island: Riptide" продовжує історію героїв оригінальної гри, підхоплюючи події одразу після її закінчення. Тож, наша четвірка імунних змогла втекти із зараженого острова Баной на гелікоптері, прихопивши із собою зека-хацкера та нульову пацієнтку - тубілку, в якій вірус Куру й мутував до своїх "зомбовидних" властивостей, проте вона залишилась людиною.
Але паливо в гелікоптері не нескінченне, тож вже на підсосі героям "пощастило" натрапити на військовий корабель із посадковою платформою. Там їх швиденько скрутили, хакера і тубілку забрали окремо, а інших вирубили і замкнули в куюті разом із ще одним імунним (новим ігровим персонажем), він колишній австралійський військовий, якого було послано на острів для зачистки місцевих інфікованих (та потенційних інфікованих), чого він зробити не зміг, бо сам виріс на цих островах. Спеціаліст кастетної зброї (із натяком на Росомаху з "X-Men").
Проте невдовзі, під час шторму, щось пішло не так, і вірус вирвався з під контролю на цьому кораблі, інфікуючи персонал та військових. Скориставшись ситуацією наша (вже) п'ятірка звільняється, але корабель викидає на скелі, а ми приходимо до тями вже на березі острова Паланай.
Швидко стає зрозумілим що й цей острів також заражений, та хіба могло бути інакше із нашим фартом... Нас знаходиться місцева дівчина, і з її допомогою ми добираємося до табору вцілілих, де знаходимо одного із військових - офіцерів, що був на кораблі.
І от ми знову повернулися до першочергового завдання, втекти із зараженого острова.

Kingdom Hearts - Re:Chain of Memories

 Пройшовши "Kingdom Hearts - Final Mix", я зрозумів що був трохи поспішив, бо там були персонажі з "Final Fantasy X", з якою я на той момент ще не був знайомий. Тож поставивши серію "Kingdom Hearts" на паузу, я таки пройшов вищезгадану Фіналку, до того ж передивився деякі Діснеївські фільми (до речі тільки зараз помітив як сильно анімація від Disney вплинула на розвиток японської анімації), і от настав час повертатися в цей дивовижний Світ.
Другою грою серії була "Kingdom Hearts: Chain of Memories", яка виходила тільки на Game Boy Advance, проте пізніше вона була адаптована під PlayStation 2, і була випущена під назвою "Kingdom Hearts - Re:Chain of Memories". Саме ця адаптація і потрапила до збірки "Kingdom Hearts HD 1.5 + 2.5 ReMIX", що є на ПК, і в яку я саме і граю.
Знову використовував XBox подібний геймпад, і стандартну складність.
Ах так, і додатково попереджу, що тут я нещадно спойлерю по першій частині, тож - на свій острах та ризик...

 Ця гра починається рівно в тому ж місці де закінчується оригінал: Ансема - переможено; Браму Пітьми - зачинено; Ріку і Міккі - залишилися на темній стороні брами; Кайрі - повернулась на Острів, із обіцянкою чекати Сору і Ріку; Сора, Гуфі і Дональд - переслідують Плутто, із надією знайти Міккі і Ріку. До речі, стартова заставка цієї частини, показує події попередньої за допомогою кліпа в стилі GMV.
Отож, ідучи по слідах Плутто, під час однієї із ночівель під відкритим небом, до Сори являється людина в чорному балахоні, й попереджає його про те, що попереду його чекає те, що він шукає, але йому доведеться й щось втратити, і щоб пригадати найважливіше іноді треба щось забути. Продовживши свій шлях на наступний день, друзі підходять до Замку Забуття. А зайшовши до середини, вони відчувають впевненість в тому, що Міккі і Ріку десь поряд.

Unreal Tournament

 В першій половині нульових, в часи розквіту комп'ютерних клубів, майже всі гравці ділилися на дві групи: прихильники "Counter-Strike" (до якої і я себе відносив) та прихильники "Quake". Тактика проти швидкості, реалізм проти фантастики, командні дії проти індивідуальної майстерності... чим не клондайк для холіварів. Але тоді також майже всюди була встановлена і "Unreal Tournament", яка як не дивно подобалась обом групам, хоча й більш схожа саме на "Quake". Але ЧОМУСЬ в неї зовсім не часто грали...

 Ця гра - до зубного скреготу арена-шутер від першої особи. Як наслідок, сюжет як такий тут відсутній. В стартовій заставці нам лише повідомляють, що в майбутньому, через рівень насильства, що постійно збільшується, величезна корпорація організовує Турнір, де учасники на закритих аренах, маючи в доступі непоганий арсенал зброї, намагаються вбити одне одного. Ну і звісно, за цими боями спостерігають безліч глядачів (привіт "The Running Man" 1987). Власне, одним із таких бійців ми і граємо. Обрали зовнішній вигляд, ввели свій нікнейм, і вперед до Чемпіонства.